Розділ «2. Адміністративно-процесуальні відносини»

2.1 Адміністративно-процесуальні правовідносини

Адміністративно-процесуальні правовідносини являють собою різновид правових відносин взагалі. Тому вони в повній мірі наділені усіма тими ж якостями, які властиві юридичним відносинам.

Як різновид правовідносин взагалі, адміністративно-процесуальні відносини являють собою передбачений нормою права юридичний зв'язок між конкретними суб'єктами, наділеними певними правами і юридичними обов'язками.

Адміністративно-процесуальні правовідносини завжди виникають на основі правових норм. Крім норми права, необхідними для цього є ще такі обставини, як правосуб'єктність і юридичний факт. Проте вирішальною первинною обставиною, без сумніву, є правова норма. Реалізація адміністративно-процесуальних правовідносин забезпечується заходами державного впливу.

У чому ж полягає специфіка адміністративно-процесуальних правовідносин, які їх особливості?

1) адміністративно-процесуальні відносини мають управлінський характер, так як виникають у сфері державного управління;

2) процесуальні адміністративно-правові відносини відрізняються від матеріальних підставами виникнення. Для виникнення матеріального правовідношення необхідні три обставини: норма права, правосуб'єктність, юридичний факт. Для виникнення процесуального адміністративно-правового відношення необхідні вже чотири обставини: матеріальна норма, процесуальна норма, правосуб'єктність, юридичний факт. При цьому досить характерним є юридичний факт, що породжує адміністративно-процесуальне правовідношення: ним служить відповідне матеріальне адміністративно-правове відношення в цілому;

3) адміністративно-процесуальні відносини відрізняються від матеріальних правовідносин особливостями регулювання. Якщо матеріальні норми адміністративного права регулюють, так би мовити, статичні відносини, то процесуальні норми регулюють відносини динамічні, для яких особливого значення набувають дії їх суб'єктів;

4) адміністративно-процесуальні правовідносини відрізняються від матеріальних за своїм призначенням, так як задача перших полягає в забезпеченні реалізації других. Звідси виходить, що адміністративно-процесуальне правовідношення в повній відповідності з диспозицією адміністративно-процесуальної норми є засобом здійснення відповідного матеріального правовідношення;

5) адміністративно-процесуальне правовідношення відрізняється від матеріального більш складною структурою - наявністю кількох суб'єктів, роль яких у даному правовідношенні не є однаковою.

З метою правильного розуміння поняття адміністративно-процесуальних правовідносин звернімося до змісту основних категорій, на яких воно базується. Такими категоріями є: суспільні відносини та правовідносини.

Суспільні відносини - це зв'язки (відношення) між людьми, які встановлюються у процесі їх спільної матеріальної і духовної діяльності. Означені зв'язки виникають у всіх сферах соціального життя - економічній, виробничій, культурній, політичній тощо. Вони становлять основу суспільного існування, без них суспільство неможливе як явище. Разом з тим, очевидно, що без серйозного зовнішнього регулятора, ці зв'язки мали б дуже нестабільний характер. За відсутності чіткої фіксації, систематизації та забезпечення завжди невизначеними залишалися б їх зміст, суб'єктний склад і соціальна цінність, а самі вони були б надзвичайно вразливими для негативного втручання.

Функції по формалізації, регламентації та захисту соціальних відносин покладаються на право: "Право є потужним організуючим фактором, котрий вносить визначеність і стійкість в усі сфери відношень, що складаються у суспільстві". Внаслідок регулятивного впливу юридичних норм на суспільні відносини, останні набувають визначеної юридичної форми і перетворюються на правовідносини. Правовідносини - це урегульовані нормами права та забезпечені державою суспільні зв'язки, учасники яких мають суб'єктивні права та юридичні обов'язки. Лише у рамках правовідносин життя суспільства набуває цивілізованого, стабільного, прогнозованого характеру.

Одним з різновидів правових відносин є адміністративно-процесуальні правовідносини. Будь-яка норма адміністративно-процесуального права містить "модель" конкретного суспільного відношення, котре складається в ході розгляду органами публічної влади індивідуально-конкретних справ. При цьому вона не просто відображає відповідні соціальні зв'язки, а суворо їх детермінує: окреслює їхній зміст та умови фактичної реалізації, визначає коло учасників, надає їм обов'язкового характеру, наділяє державним захистом.

У своїй переважній більшості процесуальні відносини викликаються до життя появою кореспондуючих норм адміністративно-процесуального права. При впровадженні останніх суб'єкт нормотворчої діяльності часто переслідує мету формування "нових" соціальних зв'язків, необхідних для успішного вирішення завдань сучасного адміністративного процесу.

Усі суспільні відносини, котрі виникли в результаті нормотворчої діяльності, мають правову "оболонку" від самого початку свого існування. Вони стають правовими з моменту зародження і не можуть існувати інакше, як у юридичній формі.

Основними передумовами виникнення правовідносин між учасниками адміністративного процесу є:

а) юридична - наявність норми адміністративно-процесуального права. Адміністративно-процесуальна норма є необхідною умовою існування однойменних правовідносин. У даному випадку ситуація однозначна - немає норми, немає й правовідношення.

б) соціально-правова - наявність кореспондуючих матеріальних правовідносин. Матеріальні правовідносини реалізуються за допомогою процесуальних та, одночасно, викликають їх до життя. Якщо перші виникають у зв'язку потребою в організації "базисних" соціальних зв'язків (економічних, політичних, виробничих та ін.), то головне призначення других - забезпечити функціонування самих матеріальних правовідносин. Таким чином, процесуальні правовідносини завжди є похідними від матеріальних. Без них вони не матимуть жодного сенсу, оскільки неможливо забезпечувати втілення того, чого не існує.