Розділ «3. Основні форми діяльності органів виконавчої влади держави»

Форма управлінської діяльності - це зовнішній практичне відображення конкретних дій, що вчинюються органами виконавчої влади держави з метою і в процесі здійснення виконавчої і розпорядчої діяльності, які характеризуються сукупністю характерних, виключно приналежних ознак, комплексне поєднання котрих і дає можливість відмежувати певну діяльність від інших правових активностей, що охоплюються компетенцією цього органу.

Для того, щоб суб'єкт управління скерував управлінський вплив на об'єкт управління, необхідно, щоб він вчинив конкретні дії, надав їм належної правової форми. Наприклад, видав нормативний акт, прошв оперативну нараду тощо.

Зазвичай, форми діяльності регламентуються адміністративно-правовими нормами. Вибір конкретної форми діяльності залежить від компетенції певного суб'єкта управління, призначення і функцій управлінської діяльності, змісту і характеру вирішуваних питань, цілей керуючого впливу, особливостей конкретного об'єкта управління.

Вид конкретної форми управлінської діяльності визначається характером дій органів виконавчої влади по здійсненню покладених на них функцій. В одних випадках ці дії тягнуть за собою юридичні наслідки, в інших - ні. Згідно з цим, форми діяльності органів виконавчої влади поділяються на правові і неправові.

Управлінська діяльність, зазвичай, пов'язана з правовими формами діяльності, тобто зі здійсненням правоустановчої, правозастосовної і правоохоронної діяльності.

Правові форми пов'язані зі встановленням і застосуванням норм права (наприклад, видання юридичних актів, застосування примусових заходів). Вони регламентуються правом, яке точно встановлює юридичний спосіб їх вираження.

Характерна риса правової форми управління полягає в тому, що тут найбільш виразно проявляються державно-владний, виконавчо-розпорядчий, підзаконний характер повноважень органів управління та їх посадових осіб. У своєму індивідуальному вираженні ці форми виступають як юридичні факти, тобто можуть формувати, змінювати або припиняти адміністративно-правові відносини.

Правова форма управління відрізняється від інших правових форм діяльності держави (законодавчої, правосуддя, прокурорського нагляду) тим, що через цю форму практично організовується здійснення завдань і функцій управління, повсякденне, безпосереднє, керівництво господарською, соціально-культурною і адміністративно-політичними сферами на основі і по виконанню законів.

Правові форми діяльності органів виконавчої влади класифікують залежно від змісту, цілеспрямованості, способу вираження.

За змістом правові форми здійснення виконавчої влади поділяються на правотворчі (правоустановчі) і правозастосовні.

Правотворча управлінська діяльність полягає у виробленні правових норм, їх удосконаленні, зміні і відміні, тобто у виданні нормативних актів управління.

Правотворчість є складною системою дій:

- рішення органу про необхідність вироблення проекту нормативного акта управління;

- підготовка проекту акта управління;

- його попереднє обговорення, доопрацювання, узгодження;

- внесення проекту в правотворчий орган, його можливе доопрацювання;

- прийняття або затвердження нормативного акта;

- опублікування прийнятого нормативного акта управління. Норми закону не в змозі охопити всі суспільні відносини у сфері дії виконавчої влади. Детальну і найбільш повну юридичну регламентацію управлінських відносин виконує правотворча діяльність органів виконавчої влади. Результатом управлінської нормотворчої діяльності є норми права підрайонного характеру, що регулюють відносини у сфері управління,

Право застосовна діяльність органів і посадових осіб, які здійснюють управління, полягає в діях суб'єктів управління по підведенню конкретного, такого, що має юридичне значення, факту під відповідну норму права з метою прийняття індивідуального акту, тобто вирішення на основі норм права конкретних управлінських справ (питань).