Розділ «3. Методи переконання і примусу в діяльності органів внутрішніх справ»

Органи внутрішніх справ реалізують свої завдання по охороні громадського порядку і боротьбі зі злочинністю згідно з Конституцією та законами України "Про міліцію", "Про оперативно-розшукову діяльність", "Про попереднє ув'язнення" та іншими законодавчими і нормативними актами органів виконавчої влади.

Найбільш значною за обсягом регульованих і охоронюваних суспільних відносин у сфері управління внутрішніми справами є адміністративна діяльність органів внутрішніх справ. При цьому, на відміну від оперативно-розшукової і кримінально-процесуальної діяльності, можливості для використання методу переконання в адміністративно-правовій охороні громадського порядку і боротьбі з правопорушеннями надзвичайно великі.

Зрозуміло, що адміністративні правопорушення, з якими зазвичай стикаються працівники міліції у сфері правоохоронної діяльності, не мають такої суспільної небезпеки як злочини, а особи, що їх вчиняють, звичайно, не є небезпечними і злісними порушниками. Тому переконання в адміністративній діяльності ОВС є дієвим засобом попередження і припинення адміністративних правопорушень, а також виховання правопорушників.

В адміністративній діяльності ОВС переконання має на меті:

а) виховання у громадян внутрішньої потреби і стійкої звички правомірної поведінки;

б) попередження протиправних вчинків;

в) позитивний соціально-реадаптаційний вплив на правопорушників.

Необхідність досягнення вказаних цілей передбачає використання різних норм переконання, системи заходів впливу на свідомість і поведінку громадян.

В адміністративній практиці ОВС розділяють такі основні форми переконання:

o виховна робота серед населення та індивідуальна робота з громадянами, схильними до вчинення правопорушень;

o агітаційно-пропагандистська діяльність;

o критика антигромадської поведінки і створення навколо осіб, що її допустили, обстановки загального засудження;

o вивчення, узагальнення та поширення кращого досвіду охорони громадського порядку, профілактики правопорушень;

o інформування державних органів, громадських організацій і населення про стан охорони громадського порядку на конкретній території;

o заохочення громадян за активну участь в охороні громадського порядку, боротьбі з правопорушеннями і злочинністю. Широко застосовуються в діяльності органів внутрішніх справ і заходи адміністративного примусу. Застосування заходів примусу відбиває державно-владний характер повноважень працівників органів внутрішніх справ. Виявляючи порушення громадського порядку або натикаючись на опір своїм законним вимогам, працівники міліції повинні самостійно і не зволікаючи застосовувати заходи адміністративного примусу для попередження або припинення протиправних дій, для покарання осіб, що вчинили правопорушення. У законі України "Про міліцію", Статуті патрульно-постової служби міліції визначені зміст конкретних заходів адміністративного примусу, мета, підстави і порядок їх застосування.

Зміст заходів адміністративного примусу полягає у нанесенні (спричиненні) особі моральної, матеріальної або фізичної шкоди, певного обмеження її особистих або майнових прав.

Насамперед, перед працівниками органів внутрішніх справ постає мета попередження правопорушень, недопущення порушень громадського порядку. Оскільки не завжди вдається попередити правопорушення, працівники міліції застосовують заходи адміністративного примусу з метою припинення протиправних дій. У тих випадках, коли за припиненням правопорушення виникає необхідність у додатковому впливі на правопорушника, адміністративний примус застосовується з метою покарання осіб, винних у вчиненні адміністративних правопорушень.

Працівники міліції, забезпечуючи громадський порядок, використовують та застосовують заходи адміністративного примусу, які були розглянуті вище.

Адміністративно-попереджувальні заходи, що застосовуються працівниками міліції: перевірка документів, входження в житлові приміщення громадян, на територію підприємств, установ та організацій, на земельні ділянки, припинення або обмеження руху транспорту і пішоходів на окремих ділянках, використання транспортних засобів у службових цілях, адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі, особистий огляд, огляд речей та ін.