Розділ «2. Адміністративно-процесуальні відносини»

сторони правовідносин завжди наділені взаємообумовленими суб'єктивними правами та кореспондуючими їм обов'язками; реалізація означених прав та обов'язків забезпечується можливістю застосування державного примусу і т. д. Наряду з цим, адміністративно-процесуальні правовідносини володіють рядом особливостей:

1) вони виникають з приводу реалізації норм матеріальних галузей права, причому лише тих галузей, якими регламентуються суспільні відносини у сфері публічного управління;

2) вони регулюються нормами адміністративно-процесуального права;

3) однією із сторін адміністративно-процесуальних правовідносин завжди є орган публічної адміністрації або його посадова особа. Такий орган (особа) наділяється державно-владними повноваженнями по організації і веденню адміністративного процесу. Але це не означає його "зверхності" у відносинах з громадянином. Ідея домінування держави над людиною, на якій ґрунтувалася радянська адміністративно-правова доктрина, поступово відійшла у минуле. Натомість, сучасне адміністративно-процесуальне право виходить з рівності сторін правовідносин. Як орган публічної адміністрації, так і звичайний громадянин наділяються комплексом суб'єктивних прав, однаково гарантованих державою, та юридичних обов'язків, однаково обов'язкових для виконання. Однакове підпорядкування закону і суду ставить посадових осіб та громадян на загальну юридичну площину.

4) у більшості випадків реалізація адміністративно-процесуальних правовідносин відбувається без застосування заходів державного примусу. Протиріччя між сторонами часто вирішуються шляхом прямого владного рішення уповноваженого органу (посадової особи), у якому точно визначаються суб'єктивні права та юридичні обов'язки;

5) такі відносини можуть виникати за ініціативою будь-якої із сторін. При цьому незгода або небажання іншої сторони не стають на заваді їх виникненню. Це правило стосується не лише громадян, а й суб'єктів адміністративної юрисдикції (наприклад: орган публічної адміністрації зобов'язаний прийняти до розгляду звернення громадянина, оформлене належним чином і подане у встановленому порядку).

6) переважна більшість адміністративно-процесуальних правовідносин носять неконфліктний, управлінський характер. Цим вони відрізняються від кримінально-процесуальних та цивільно-процесуальних правовідносин, головним призначенням яких є розв'язання суперечки про право.

2.2 Види адміністративно-процесуальних правовідносин

У галузевій теорії існує велика кількість класифікацій адміністративно-процесуальних правовідносин. Розглянемо найбільш значущі з них:

1. Відповідно до сфери суспільного життя, у якій вони функціонують, адміністративно-процесуальні правовідносини поділяються на такі види:

- правовідносини, що складаються у сфері економіки;

- правовідносини, що складаються у політичній сфері;

- правовідносини, що складаються у сфері підприємництва;

- правовідносини, що складаються у соціально-культурній сфері і т.д.

Наведена класифікація може бути продовжена за рахунок подальшої конкретизації сфер життєдіяльності суспільства, на які поширюється регуляторний вплив адміністративно-процесуального права. Зокрема, серед адміністративно-процесуальних правовідносин економічної сфери можна виділити такі, що складаються у галузях промисловості, будівництва, транспорту тощо.

2. Як вже неодноразово відмічалось, адміністративно-процесуальні правовідносини складаються з приводу реалізації норм не тільки однойменної матеріальної галузі (Адміністративного права), а й інших юридичних галузей. Дана обставина є підставою для їх класифікації за галузевою належністю кореспондуючих матеріальних правових відносин. За цією ознакою розрізняють адміністративно-процесуальні правовідносини, спрямовані на реалізацію норм:

- Адміністративного права;

- Земельного права; Трудового права;

- Сімейного права;

- Господарського права;