Розділ «2. Адміністративно-процесуальні відносини»

Суб'єкти адміністративно-процесуальних правовідносин - це органи публічної влади (їх посадові особи), фізичні та юридичні особи, які вступають у фактичні соціально-правові зв'язки з приводу реалізації встановленого адміністративно-процесуальним законодавством порядку вирішення адміністративних справ.

До безпосереднього вступу у реальні адміністративно-процесуальні правовідносини будь-який суб'єкт є звичайним носієм відповідних суб'єктивних прав і обов'язків. Маючи ці права та обов'язки, а також потенційну здатність їх реалізовувати, він далеко не завжди втілює їх у життя.

Лише при вступі у фактичні соціально-правові відношення суб'єкт з носія адміністративно-процесуальних прав і обов'язків (суб'єкта адміністративно-процесуального права) перетворюється на їх "реалізатора" - суб'єкта адміністративно-процесуальних правовідносин.

Перелік суб'єктів, наділених юридичними правами і обов'язками в адміністративно-процесуальній сфері, є надзвичайно широким. До нього входять громадяни України, іноземці, особи без громадянства, Глава держави, органи судової та виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, незалежно від форми власності, та ін. Але, вступаючи у фактичні правовідносини, усі зазначені суб'єкти реалізують лише кілька напрямів адміністративно-процесуальної діяльності. За цим критерієм можна виділити три основні категорії суб'єктів адміністративно-процесуальних правовідносин:

1) суб'єкти, під проводом яких здійснюється адміністративний процес (так звані, лідируючі суб'єкти);

2) суб'єкти щодо яких вирішується справа (зацікавлені сторони);

3) допоміжні суб'єкти (перекладачі, експерти, спеціалісти тощо). Варто відзначити, що у різних випадках одна й та сама особа (орган, установа, організація) може належати до різних категорій суб'єктів адміністративно-процесуальних правовідносин. Наприклад, громадянин, який притягується до адміністративної відповідальності, в іншій справі може виступати понятим або свідком.

Зміст адміністративно-процесуальних правовідносин - це суб'єктивні права і обов'язки учасників адміністративного процесу, котрі реалізуються ними в рамках адміністративно-процесуальних правовідносин.

Як відомо, будь-яке суб'єктивне право завжди забезпечується кореспондуючим обов'язком. Разом вони (право і обов'язок) утворюють юридичний зв'язок між уповноваженою та зобов'язаною сторонами. До виникнення об'єктивних правовідносин такий зв'язок носить суто гіпотетичний характер. Він існує лише "на папері" -у вигляді абстрактного правила поведінки, закріпленого у змісті юридичних норм.

Але з "народженням" фактичних правовідносин, законодавча модель правової поведінки втілюється у реальність. Шляхом здійснення певних дій або утримання від них, одна сторона реалізує свої суб'єктивні права, інша - обов'язки. Саме відповідна поведінка суб'єктів і становить суть правовідносин, є їх змістовним наповненням. Так, зміст адміністративно-процесуальних правовідносин з приводу обмежень дій особи, за якою встановлено адміністративний нагляд, формують: а) рішення суду про заборону залишати помешкання у визначений час (реалізація судом відповідного права): б) тимчасове утримання піднаглядного від виходу з власного дому або квартири (виконання особою покладеного на неї обов'язку).

Об'єктом адміністративно-процесуальних правовідносин виступає усе те, з приводу чого виникають й існують самі правовідносини. Адміністративно-процесуальні правовідносини складаються навколо різноманітних проявів, сторін, властивостей та відношень оточуючого світу. Це можуть бути:

- поведінка людей, діяльність органів (установ, організацій). Так, ст. 260 КУпАП передбачає можливість застосування заходів процесуального примусу до осіб, які вчиняють адміністративне правопорушення. Об'єктом правовідносин, що при цьому складаються, є протиправна поведінка особи;

- інформація. Ніхто не може бути обмежений у праві на отримання в адміністративному суді інформації про дату, час і місце розгляду своєї справи та ухвалені в ній судові рішення (ч. 1 ст. 12 КАСУ);

- речі матеріального світу та операції з ними. Речовими доказами є предмети матеріального світу, що містять інформацію про обставини, які мають значення для справи (ст. 80 КАСУ);

- документи (їх зміст та форма, суб'єкти складання, порядок подання тощо). Протокол про проведення особистого огляду підписується посадовою особою митного органу, що проводила огляд, громадянином, який проходив огляд, понятими, які були присутні під час огляду, а у разі обстеження медичним працівником - також цим працівником (ч. 6 ст. 57 Митного Кодексу України);

- строки (час, порядок). Адміністративний нагляд за особою встановлюється на термін від одного до двох років і не може перевищувати термінів, передбачених законом для погашення або зняття судимості. Термін адміністративного нагляду починається з дня оголошення особі постанови судді про встановлення адміністративного нагляду (ст. 6 Закону України "Про адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі");

- місце, де відбувається подія, розташовується об'єкт або перебуває особа. Об'єкти дозвільної системи розміщуються у приміщеннях, які забезпечують їх схоронність (п. б Положення про дозвільну систему);

- стани. Надзвичайний стан вводиться за наявності реальної загрози безпеці громадян або конституційному ладові, усунення якої іншими способами є неможливим (ст. 4 Закону України "Про правовий режим надзвичайного стану");

- особисті нематеріальні блага. Громадянину на його вимогу і в порядку, встановленому чинним законодавством, можуть бути відшкодовані моральні збитки, завдані неправомірними діями або рішеннями органу чи посадової особи при розгляді скарги (ст. 25 Закону України "Про звернення громадян").

Ознаки адміністративно-процесуальних правовідносин. Адміністративно-процесуальним правовідносинам притаманні усі загальні риси, характерні для будь-якого виду юридичних відносин: вони регламентуються нормами права; в них завжди приймають участь кілька сторін; об'єктивною передумовою їх виникнення, зміни або припинення є юридичні факти;