Розділ «ТЕМА 7. Кримінальне процесуальне право»

Відповідно до ч. 6 ст. 364 КПК, суд не мас права обмежувати тривалість судових дебатів певним часом, але головуючий має право зупинити виступ учасника дебатів, якщо він після зауваження: повторно вийшов за межі предмета кримінального провадження, що здійснюється або повторно допустив висловлювання образливого чи непристойного характеру.

В судових дебатах адвокат покликаний виконати один з основних обов'язків, покладених на захисника у ст. 47 КПК, щодо використання усіх незаборонених законом засобів захисту з метою забезпечення дотримання прав, свобод і законних інтересів обвинуваченого та з'ясування обставин, які спростовують обвинувачення, пом'якшують чи виключають його кримінальну відповідальність. Отже, адвокат обов'язково виступає із захисною промовою під час судових дебатів.

Одночасно брати участь у судовому розгляді можуть не більше 5-ти захисників одного обвинуваченого (ч. 3 ст. 46 КПК). Відповідно, якщо в судовому розгляді брали участь декілька захисників обвинуваченого, порядок виступів у судових дебатах визначається ними за взаємною згодою. У разі відсутності згоди порядок їх виступів встановлює суд (ч. 3 ст. 364 КПК).

Захисна промова адвоката - це промова в судових дебатах, в якій з точки зору захисту обвинуваченого дається аналіз доказів, викладаються міркування по суті обвинувачення, кваліфікації злочину, пропозиції про міру покарання, інші питання, які мають значення для правильного вирішення справи.

Захисна промова, а саме її переконливість базується на таких визначальних моментах: 1) що говорити; 2) як говорити; 3) кому говорити; 4) хто говорить.

Зміст захисної промови визначається темою і предметом виступу, матеріалами кримінального провадження, позицією, яку зайняв захисник у ньому. Як правило, її зміст складається із двох груп основних елементів - фактів і оціночних міркувань.

Оскільки захисник проголошує свою промову після обвинувача, він повинен внести щось нове у висвітлення фактів, по-новому дослідити докази та характеристику особи обвинуваченого. Але захисник не повинен забувати про верховенство права, законність і об'єктивність, не перекручувати факти й не вдаватися до фальші.

Будь-яка захисна промова обов'язково повинна містити такі складові частини:

1) вступ;

2) встановлення фактичних обставин справи, аналіз та оцінка доказів;

3) обгрунтування кваліфікації злочину;

4) характеристика особи обвинуваченого;

5) міркування про цивільний позов та про міру покарання;

6) заключна частина.

Вступна частина захисної промови повинна підготувати слухачів (суддів, присяжних, інших учасників судового засідання та присутніх в суді) до сприйняття тих фактів та тієї правової позиції, в яких захисник хоче переконати судову аудиторію. Саме тому не викликає належної уваги та довіри промова, яка розпочинається або з повторення формули обвинувачення, або із загально відомих висловів чи шаблонів. Чим більш оригінальним буде вступ, тим скоріше захисникові вдасться привернути увагу до своїх міркувань.

Аналізуючи фактичні обставини справи та наявні в справі докази, що підтверджують чи спростовують висунуте підзахисному обвинувачення, захисник завжди повинен пам'ятати про свій обов'язок діяти тільки на користь інтересів свого підзахисного, відстоюючи його права. Не можна визнати правильним та ефективним кроком захисника його висловлювання щодо встановлення винуватості підзахисного. Фактично це було б відмовою від підтримання захисту та переходом на сторону обвинувачення. Захисник в будь-якому разі, повинен знайти можливість спростувати, поставити під сумнів чи хоча б пом'якшити доводи обвинувачення. І це можливо зробити тільки послідовно та ґрунтовно піддаючи дослідженню доводи сторони обвинувачення та висуваючи свої версії перебігу подій, підкріплюючи їх доказовою базою захисту. Безумовно, захисникові треба орієнтуватись на предмет кримінально-процесуального доказування, визначений у ст. 91 КПК.

Особливу увагу захисник може приділити таким найчастіше спірним моментам, як наявність складу злочину, винуватості обвинуваченого у вчиненні злочину, певної форми вини, мети та мотиву злочину, причинного зв'язку між діянням та наслідками тощо.

Окрему увагу треба звернути захисникові на процесуальні порушення, якщо вони були допущені під час досудового розслідування. Перш за все, на факти порушення права на захист, а також інші порушення кримінально-процесуального закону, що призвели чи могли призвести до неправильного розгляду обставин та негативно впливати на вирішення кримінального провадження.

Одним з найважливіших питань, якого традиційно торкається захисник у своїй промові, є питання, пов'язане з характеристикою особи обвинуваченого, в тому числі із аналізом обставин, що виключають його кримінальну відповідальність чи покарання або пом'якшують останнє. Пом'якшуючі покарання обставини перелічені у ст. 66 КК. Однак, цей перелік не є вичерпним. Тож саме захисникові може належати право першим розставити наголоси на тих обставинах, які обвинувачення не зазначило, але які можуть бути визнані судом як пом'якшувальні. Крім того, захисникові треба особливо ретельно підготуватись до характеристики самої особи обвинуваченого. Адже влучна, непересічна характеристика може справити на суд (особливо на суд присяжних) сильне позитивне враження.

Не може захисник не торкнутись у своїй промові і питання, пов'язаного із наслідками злочину та можливо завданої ним майнової шкоди і заявленим у зв'язку з цим цивільним позовом. Якщо розмір шкоди вже був проаналізований захисником раніше, все одно варто торкнутись цього питання, особливо, якщо підзахисний позитивно поставився стосовно потерпілого (добровільно відшкодував шкоду у повному обсязі, проявляв турботу та увагу до потерпілого тощо). За наявності процесуальних підстав захисник може ставити питання про відмову у задоволенні цивільного позову чи у залишенні його без розгляду. Щодо міри покарання, навіть у ситуації повного визнання вини обвинуваченим, захисник має вказати на наявні підстави для звільнення його від відповідальності, покарання чи застосування щодо нього найменш суворої міри покарання.