Розділ «ТЕМА 11. Сімейне право»

Шлюбний договір може бути визнаний недійсним (параграф 2 Глави 16 - "Правові наслідки недодержання сторонами при вчиненні правочину вимог закону" Цивільного кодексу України). Шлюбний договір може бути нікчемним і оскаржуваним. Питання щодо недійсності шлюбного договору може виникнути також у разі, якщо не дотримано законодавчої вимоги щодо його форми, або його зміст суперечить положенням українського законодавства та моральним засадам суспільства. Наприклад, подружжя при укладенні шлюбного договору знехтували положеннями ст. 93,94 СК України і врегулювали в ньому порядок реалізації не лише своїх майнових, а й особистих немайнових прав та не посвідчили договір нотаріально.

Суд може визнати шлюбний договір недійсним повністю або частково. Якщо шлюбний договір визнано недійсним частково, в решті частин він збереже свою дію. Відповідно до ст. 217 ЦК України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо є можливість припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Якщо укладено шлюбний договір, то судді й адвокатові, розглядаючи будь-який майновий спір, слід керуватися його умовами. Адвокат на боці позивача може порекомендувати йому відмовитися від позову про розірвання шлюбу, якщо у зв'язку з розірванням шлюбу для нього відповідно до шлюбного договору можуть настати наслідки, до яких він у цей момент не готовий.

Відповідачеві у справі про розірвання шлюбу і поділ майна адвокат може порадити звернутися до суду із зустрічною позовною заявою про внесення змін до шлюбного договору чи про визначення його недійсним.

11.10. Права та обов'язки матері, батька і дитини. Виявлення походження дитини

11.11. Ведення адвокатом справ, пов'язаних зі спорами про визнання батьківства чи про оспорювання батьківства.

Якщо батько і мати дитини не перебувають у зареєстрованому шлюбі і батько дитини відмовляється подати заяву про реєстрацію батьківства, має місце визнання батьківства в судовому порядку. Судова процедура визнання батьківства відбувається за правилами позовного або окремого провадження.

Позов про визнання батьківства може бути поданий матір'ю дитини, тією особою, яка вважає себе батьком дитини (ч. 3 ст. 128 СК), самою дитиною, яка досягла повноліття, опікуном, піклувальником дитини.

Суд може визнати батьківство у будь-який час після народження дитини. Це пов'язано з тим, що на позови про визнання батьківства не встановлюється строк позовної давності. Винятком є ситуація, передбачена у ст. 129 СК: особа, яка вважає себе батьком дитини, народженої жінкою, яка в момент зачаття чи народження дитини перебувала у шлюбі з іншим чоловіком, має право упродовж 1 року від дня, коли вона дізналася або могла дізнатися про своє батьківство, пред'явити до її чоловіка, якщо він записаний батьком дитини, позов про визнання свого батьківства.

За винятком тих випадків, коли позов про визнання батьківства подає сама особа, яка вважає себе батьком дитини, відповідачем у справах про визнання батьківства є вірогідний батько дитини. Позов про визнання батьківства може бути поданий і до недієздатної чи неповнолітньої особи.

Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до ЦПК України (ч. 2 ст. 128 СК). До позовної заяви долучається Свідоцтво про народження дитини, у якому має бути запис батька за прізвищем матері.

Адвокат має право заявити клопотання про призначення різноманітних судових експертиз, зокрема графічної, медичної для визначення моменту зачаття та доношеності дитини, а також про призначення експертизи ДНК, зокрема й у примусовому порядку (ст. 146 ЦПК).

Презумпція батьківства зумовлює виникнення у особи, яка безпідставно записана батьком дитини, права оскаржити цей запис.

Оскарження батьківства - це процес заперечення особою, яка записана батьком дитини, факту її походження від нього, шляхом звернення до суду з позовом про виключення його імені як батька з актового запису про народження дитини.

Розглядаючи справу про оскарження батьківства, слід брати до уваги постанову Пленуму Верховного Суду України "Про застосування судами окремих норм Сімейного Кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" від 15 травня 2006 року.

Оскарження батьківства можливе тільки після реєстрації народження дитини і до досягнення нею повноліття, однак у разі її смерті не допускається (ст. 136 СК). Оскаржити батьківство мають право: особа, яка записана батьком дитини в Книзі реєстрації народжень (ст. 136 СК); жінка, котра народила дитину в шлюбі (ст. 138 СК). Визначено перелік осіб, які не мають права оскаржувати своє батьківство (ч. 5 ст. 136 СК).

Предметом доказування у справах про оскарження батьківства є відсутність кровного споріднення між особою, записаною батьком і дитиною.

Причому кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ч. 1 ст. 60 ЦПК України). Важливе значення в процесі доказування має висновок експерта. За результатами проведення судово-біологічної (генетичної) експертизи із застуванням методики генотипоскопії (аналізу ДНК) експерти можуть визначити батьківство із ймовірністю до 99,9 відсотків або дійти висновку про його виключення. Дійти висновку про виключення батьківства можливо і на підставі судово-імунологічної експертизи (експертизи крові), або судово-медичної експертизи, яка б визначила здатність особи до зачаття дитини. Однак, експертиза ДНК, на сьогодні, є найбільш ефективним доказом, що підтверджує наявність чи відсутність батьківства особи щодо дитини.

Важливою новелою СК є те, що він передбачає можливість вирішення не лише батьківства, але й материнства. Ст. 139 СК встановлює два випадки оскарження материнства. У разі народження дитини в результаті імплантації зародка, зачатого подружжям, в організм іншої жінки, або зародка, зачатого чоловіком, який перебуває у шлюбі, та іншою жінкою, - в організм його дружини (ч. 2, 3 ст. 123 СК) материнство не може бути оскаржено. Для вимог про оскарження материнства жінкою, котра записана як матір дитини, позовної давності не встановлено, а для вимог жінки про визнання її материнства позовна давність становить один рік і її перебіг починається із дня, коли жінка дізналася або могла дізнатися, що є матір'ю дитини.

11.12. Особисті немайнові права та обов'язки батьків і дітей. Підстави позбавлення батьківських прав. Ведення адвокатом таких справ у суді