Розділ «ТЕМА 11. Сімейне право»

Взаємні права та обов'язки батьків і дітей ґрунтуються на походженні дітей від них, засвідченому Свідоцтвом про народження.

Немайнові обов'язки батьків: обов'язок забрати дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я; зареєструвати народження дитини в державному органі РАЦСу (ст. 144 СК); мають права та обов'язки щодо виховання дитини (ст. 150 СК).

Законодавство дозволяє батькам укласти договір про здійснення батьківських прав та виконання обов'язків тим із них, хто проживає окремо від дитини (ч. 4 ст. 157 СК). Спори щодо участі у вихованні дитини того з батьків, хто проживає окремо від неї, можуть вирішуватися в адміністративному або судовому порядку.

На стадії розлучення, задовольняючи позов про розірвання шлюбу між подружжям, які мають спільних неповнолітніх дітей, суд роз'яснює сторонам, що той із батьків, хто проживатиме окремо, має право і обов'язок брати участь у вихованні дітей, а той із батьків, з ким залишаються діти, не може перешкоджати йому в цьому.

Санкцією до батьків чи одного з них може бути позбавлення батьківських прав. Підставою для позбавлення батьківських прав є склад правопорушення, передбачений ст. 164 СК. Провадження у справах про позбавлення батьківських прав має певні особливості. Ця категорія справ розглядається виключно за участю органу опіки та піклування (ч. 4 ст. 19 СК), який подає суду письмовий висновок щодо можливих варіантів розв'язання спору, враховується думка дитини (ч. 2 ст. 171 СК). Позов щодо позбавлення батьківських прав можуть подати лише ті особи, які передбачені уст. 165 СК.

Водночас з позбавленням батьківських прав суд може за вимогу позивача або за власною ініціативою вирішити питання про аліменти на дитину (ч. 2 ст. 166 СК). Якщо дитина проживала з тим із батьків, хто позбавлений батьківських прав, суд вирішує питання про можливість їхнього подальшого проживання в одному житловому приміщенні. Суд може постановити рішення про виселення того батьків, хто позбавлений батьківських прав, з житлового приміщення, у якому він проживає з дитиною. Важливою гарантією дотримання прав дитини є положення ч. 6 ст. 167 СК.

Зазвичай мати (батько), позбавлені батьківських прав, не мають права відвідувати дитину, оскільки це може негативно вплинути на дитину і завдати їй додаткових душевних страждань. Винятком з цього правила є ст. 168 СК.

Адвокат, який бере участь у справі на боці позивача, має допомогти йому визначитися щодо доцільності подання позову про позбавлення батьківських прав батька, матері чи обох батьків та щодо позитивного результату, який позивач може одержати з точки зору насамперед інтересів дитини, допомогти позивачеві вибрати предмет позову. Адвокат на боці відповідача може клопотати про застосування до нього такого заходу впливу, як попередження, або лише про відібрання дитини без позбавлення його батьківських прав, якщо є надія на його виправлення.

Позбавлення батьківських прав можливе і щодо усиновлювача, який був записаний батьком дитини (ст. 242 СК).

11.13. Майнові права батьків та дітей. Роздільне майно батьків та дітей. Право загальної сумісної власності батьків та дітей

11.14. Аліментні обов'язки батьків стосовно дітей. Порядок стягнення аліментів, розмір, участь батьків у додаткових витратах на дитину. Ведення адвокатом справ, які виникають із спорів про стягнення аліментів на неповнолітніх та повнолітніх непрацездатних дітей.

Аліментні зобов'язання батьків і дітей є аліментними зобов'язаннями першої черги. Обов'язок з виплати аліментів на дітей несуть як повнолітні, так і неповнолітні батьки. Обов'язки батьків з утримання дітей є рівними (ст. 141 СК). За наявності підстав, передбачених законодавством, суд може позбавити батька, матір дитини чи обох батьків батьківських прав, однак це не звільняє батьків від обов'язку утримувати дитину.

Сімейне законодавство України встановлює три види зобов'язань батьків щодо своїх дітей:

o Зобов'язання з утримання неповнолітніх дітей виникає за наявності сукупності з таких умов: родинного зв'язку між батьками й дитиною; неповноліття дитини; відсутність підстав для звільнення батьків від сплати аліментів, за винятком обставин, передбачених ст. 188. Підстава для звільнення батьків від сплати аліментів передбачена ч. 1 ст. 190 СК.

o Зобов'язання батьків h утримання непрацездатних повнолітніх дітей виникає за сукупності таких юридичних фактів: родинний зв'язок між батьками і дитиною; повноліття дитини; непрацездатність дитини; нужденність (потреба матеріальної допомоги) дитини; можливість батьків надавати матеріальну допомогу (ст. 198 СК). Сімейний кодекс вперше передбачає збереження права на аліменти за повнолітньою працездатною дитиною, яка продовжує навчання і не може самостійно забезпечити себе необхідними засобами існування, до досягнення 23-річного віку (ст. 199 СК).

o Зобов'язання батьків брати участь у додаткових витратах на утримання дітей може бути зумовлене особливими обставинами (ст. 185 СК). Сума компенсації додаткових витрат може сплачуватися разово або періодично. Додаткові витрати можуть фінансуватися наперед (ч.2 ст. 185 СК). Укладення одним із батьків договору про припинення права на аліменти для дитини у зв'язку з передачею права власності на нерухоме майно не звільняє його від обов'язку брати участь у додаткових витратах на дитину (ч. 3 ст. 190 СК). Батьки можуть виконувати свій обов'язок зі сплати аліментів добровільно (ст. 189 і ч. 2 ст. 109 СК) і примусово (на підставі межового рішення). Розмір аліментів може бути визначений або у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини та (або) у твердій грошовій сумі. Аліменти присуджуються з дня подання позовної заяви до суду.

Відносини, які виникають у сім'ї між батьками й дітьми, передбачають взаємність і добровільність. Якщо діти не погоджуються добровільно надавати допомогу і матеріальну підтримку своїм батькам, то законодавець зобов'язує повнолітніх дітей утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги. У постанові Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 р. роз'яснено, що обов'язок повнолітніх дочки, сина утримувати своїх непрацездатних батьків, які потребують матеріальної допомоги (ст. 202 СК), не є абсолютним. Визначаючи розмір аліментів на непрацездатних батьків, слід враховувати можливість отримання ними матеріальної допомоги від інших дітей, до яких не пред'явлено позову про стягнення аліментів, а також від дружини, чоловіка та своїх батьків (ч. 2 ст. 205 СК).

Беручи до уваги положення ст. 182 СК щодо обставин, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів, справи про стягнення аліментів на дітей із легких перетворилися у доволі складні. Адвокат має допомогти позивачеві у зборі необхідних документів та у визначенні адекватного розміру аліментів, на які претендує позивач.

Адвокат на боці відповідача має потурбуватися про докази, які засвідчують високий рівень матеріального забезпечення дитини, хворобу відповідача, наявність у нього інших осіб, яких він за законом також зобов'язаний утримувати. Якщо йдеться про справу щодо стягнення аліментів повнолітній дитині, яка продовжує навчання, адвокат на боці позивача має докласти зусиль до спростування аргументів відповідача про те, що син чи дочка мають самі піклуватися про забезпечення можливості навчання, працюючи у другій половині дня чи у вихідні. Адвокат на боці відповідача може зібрати докази несумлінного навчання, аморальної поведінки, в тому числі вживання наркотиків чи зловживання алкоголем сином або донькою.

11.15. Усиновлення: поняття, порядок оформлення усиновлення. Особи, які можуть стати усиновителями, правові наслідки усиновлення. Усиновлення дітей громадян України іноземними громадянами Правова допомога адвоката