Розділ «ТЕМА 11. Сімейне право»

Основні обов'язки патронатного вихователя - виховувати дитину у своїй сім'ї, забезпечити її житлом, одягом, харчуванням, створити дитині умови для навчання, фізичного і духовного розвитку, захищати права та інтереси дитини. На відміну від опікуна, патронатний вихователь виконує свої обов'язки платно.

Ч. 1 ст. 256 СК передбачає можливість відмови від договору про патронат вихователя або дитини, яка досягла 14 років, без зазначення наявних для цього причин. Незалежно від того, яка зі сторін договору ініціювала його припинення, до призначення дитині нового вихователя або передання дитини іншій особі, навчальному закладові, закладові охорони здоров'я або соціального захисту патронатний вихователь зобов'язаний піклуватися про дитину.

Договір про патронат може бути розірваний за взаємною згодою сторін або за рішенням суду в разі невиконання вихователем своїх обов'язків або якщо між ним та дитиною склалися стосунки, які перешкоджають виконанню обов'язків за договором (ч. 2 ст. 256 СК).

Через відсутність фінансування патронат практично не застосовується. Включення до СК Глави 20і "Прийомна сім'я" та Глави 202 "Дитячий будинок сімейного типу", як прогнозується, зведе нанівець значення інституту патронату.

11.19. Особисті немайнові права та обов'язки інших членів сім? та родичів. Допомога адвокатів і вирішення спорів про участь діда, баби, прабаби та прадіда, братів та сестер, мачухи, вітчима у вихованні дитини

11.20. Обов'язки з утримання інших членів сім'ї та родичів. Розмір аліментів, що стягується з інших членів сім'ї та родичів, строки їх стягнення. Правова допомога.

Обов'язок із утримання покладається на інших членів сім'ї та родичів у тому разі, коли неможливо одержати аліменти від осіб, які зобов'язані їх сплачувати в першу чергу. Тому аліментні зобов'язання за участю інших членів сім'ї та родичів називаються додатковими або субсидіарними. Залежно від суб'єктного складу, ці аліментні зобов'язання поділяються на декілька груп: 1) між бабою, дідом та онуками (ст.ст. 265,266 СК); 2) між братами і сестрами (ст. 267 СК); 3) між мачухою, вітчимом, падчеркою і пасинком (ст.ст. 268,270 СК); 4) між дитиною та особою, в сім'ї якої вона виховувалася (ст. Ст. 269,271 СК).

Визначення розміру аліментів, що стягуються з інших членів сім'ї та родичів має багато спільного з правилами аліментування дітей та подружжя, ст. 272 СК України містить правило щодо визначення розміру аліментів, що стягуються з інших членів сім'ї та родичів на дітей і непрацездатних повнолітніх осіб, які потребують матеріальної допомоги у частці від заробітку (доходу) або у твердій грошовій сумі. За такого формулювання стягнення аліментів одночасно і V частці від заробітку (доходу) і в твердій грошовій сумі даною статтею не передбачається. При цьому, якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, піддягає відповідній індексації. Частка заробітку (доходу), яка буде стягуватися з інших членів сім'ї та родичів як аліменти на дітей і непрацездатних повнолітніх осіб, які потребують матеріальної допомоги, визначається судом.

При визначенні розміру аліментів суд бере до уваги матеріальний та сімейний стан платника та одержувача аліментів.

Коло аліментнозобов'язаних осіб другої черги є досить широким, тому можлива ситуація, коли одна особа вправі претендувати на одержання аліментів з боку декількох членів родини одночасно. Вихідним пунктом у вирішенні питання визначення розміру аліментів у такому випадку є встановлення загального розміру аліментів, необхідного для утримання особи, управомоченої на їх одержання. Розрахована в такий спосіб сума аліментів розподіляється між усіма аліментнозобов'язаними особами в залежності від їх матеріального і сімейного стану. При цьому слід наголосити, що закон не згадує про рівність членів родини у розподілі тягаря сплати аліментів. Тому вирішальне значення у визначенні величини стягуваних аліментів має не кількість аліментнозобов'язаних осіб, а матеріальний і сімейний стан кожного з них. Слід враховувати, що формулювання частини другої ст. 272 було змінено Законом "Про внесення змін до Сімейного кодексу України щодо збільшення розміру аліментів на дітей" від 22.09.2005. Згідно цих змін сукупний розмір аліментів, що підлягає стягненню, не може бути меншим, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Допомога адвоката у справах про стягнення аліментів з інших членів сім'ї та родичів може полягати в забезпеченні принципу рівномірного розподілу аліментних зобов'язань між членами сім'ї і дотримання ч. 2 ст. 272 СК. Адвокат, який представляє особу, до якої подано позов про стягнення аліментів, повинен обмежити її від того, щоб весь тягар аліментування було покладено лише на неї, тоді як інші члени сім'ї від нього звільняються. Непростим є питання про те, яким чином визначити розмір аліментів, що мають сплачувати аліментнозобов'язані особи другої черги.

Адвокат також має пам'ятати, що встановлений глави 22 СК перелік субсидіарних аліментних зобов'язань є вичерпним. Адвокат повинен пояснити, що така особа може взяти на себе обов'язок з утримання за добровільною угодою з тією людиною, яка потребує матеріальної допомоги, однак цей обов'язок слід розглядати вже як елемент зобов'язання, що випливає з договору дарування, ренти, довічного утримання чи іншого договору, який прямо не передбачений ЦК.

11.21. Застосування законів іноземних держав та міжнародних договорів в Україні.

Відповідно до ст. 13 СК вважаються частиною національного сімейного законодавства України міжнародні договори, що регулюють сімейні відносини, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Фактично дана норма відтворює положення ст. 9 Конституції України, відповідно до якої чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Міжнародним договором вважається укладений у письмовій формі з іноземною державою або іншим суб'єктом міжнародного права, який регулюється міжнародним правом, незалежно від того, міститься договір в одному чи декількох пов'язаних між собою документах. Міжнародний договір може мати різні назви - договір, згода, конвенція, пакт, протокол тощо. Незалежно від назви такий документ буде мати статус міжнародного договору.

Порядок укладення, виконання та припинення міжнародних договорів України встановлюється Законом України "Про міжнародні договори України". Відповідно до положень ст. 9 цього Закону міжнародні договори підлягають ратифікації, яка здійснюється шляхом прийняття закону про ратифікацію, невід'ємною частиною якого є текст міжнародного договору. Закон про ратифікацію приймається Верховною Радою України.

В разі невідповідності окремих положень Сімейного кодексу України або інших актів сімейного законодавства правилам міжнародного договору, застосовуються правила відповідного міжнародного договору України. Тобто міжнародні договори України мають пріоритет перед національним законодавством. Разом з тим, до сімейних відносин не можуть бути застосовані міжнародні договори, якщо вони суперечать Конституції України (п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 1 листопада 1996 року N 9 "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя").

До основних міжнародних договорів, яким має відповідати сімейне законодавство України, можна віднести Загальну декларацію прав людини від 10 грудня 1948 р.; Міжнародний пакт про економічні, соціальні та культурні права від 16 грудня 1966 р.; Конвенцію про права дитини від 20 листопада 1989 р. та ін.

Особливо слід виділити такий міжнародний договір України, як Конвенція країн - учасниць СНД про правову допомогу у правових відносинах по цивільних, сімейних та кримінальних справах. В Україні на сьогодні діє Конвенція, прийнята 22 січня 1993 р. Після відповідно ратифікації Верховною Радою України буде діяти Конвенція від 7 жовтня 2002 р. (додатково з цього приводу див. лист Міністерства юстиції України від 21.01.2006 р. N 26-53/7).

11.22. Застосування Сімейного кодексу України до іноземців та осіб без громадянства.