Розділ «Глава 22. Особи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб»

Судді Верховного Суду України М. І. Балюк і Д. Д. Луспеник вважають, що вступати в уже розпочатий іншими особами процес для надання висновку прокурор, за нормами нового ЦПК, не може.Це правильно. Новим ЦПК не передбачено можливість прокурора давати висновок у справі. Він тільки може здійснювати представництво інтересів громадянина, який самостійно не може себе захищати. Відповідно до ч. 7 ст. 119 прокурор, подаючи позов, у заяві має зазначити підстави такого звернення.

Вступаючи в уже відкриту іншими особами справу, прокурор втручається в диспозитивні права особи, які передбачають її право на вільне розпорядження своїми правами та процесуальними засобами їх реалізації.

Оскільки прокурор не дає висновків і бере участь у справі тільки у формі представництва певної особи, то він зобов'язаний вказати на ті підстави, які дають йому на це право (похилий вік, важка хвороба чи інша обставина, яка робить позивача неспроможним самостійно захищати свої інтереси). Сам факт самостійного звернення позивача до суду, участь у справі найнятого ним адвоката засвідчує, що позивач не потребує представництва з боку прокурора в уже відкритій судом справі.

Захист інтересів дитини є правом (ст. 39 ЦПК) і обов'язком його батьків (ст. 15, 16 СК), які мають право на звернення до суду на її захист (ст. 154 СК), а у разі невиконання цих обов'язків настає відповідальність (ст. 155 СК). Таким чином, у заяві прокурора на представництво інтересів дитини має бути зазначено підстави неможливості звернення до суду в інтересах дитини самих батьків. За відсутності передбачених ст. 36-1 Закону "Про прокуратуру" підстав для вступу прокурора у процес (тяжка хвороба, похилий вік тощо) дії прокурора є незаконними. Даючи оцінку таким діям, на мою думку, суди мають відмовляти за цих обставин у допуску прокурора до участі у процесі.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 45 ЦПК суд має з'ясувати потребу у залученні до участі у справі органу державної влади чи органу місцевого самоврядування для подання висновків на виконання своїх повноважень. Участь зазначених органів у цивільному процесі для подання висновків є обов'язковою у випадках, встановлених законом, або якщо суд визнає це за потрібне. Зокрема, участь представників органів опіки та піклування є обов'язковою під час розгляду справ: про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи чи визнання фізичної особи недієздатною (ст. 240 ЦПК); про надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності (ст. 244 ЦПК); про усиновлення дитини (ч. 1 ст. 254 ЦПК) тощо. Закон надає право органам державної влади звертатись до суду, зокрема, у таких випадках:

1) про стягнення коштів і відшкодування збитків, завданих державі внаслідок порушень законодавства про надра (ч. 3 ст. 64 Кодексу України "Про надра");

2) позовні заяви щодо захисту прав споживачів (п. 10 ч. 1 ст. 26 Закону "Про захист прав споживачів");

3) про визнання правочинів недійсними і стягнення в дохід держави коштів, а також стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами податковою інспекцією (п. 11 ч. 1 ст. 10 Закону "Про державну податкову службу України");

4) справи про усиновлення іноземними громадянами, де участь уповноваженого органу виконавчої влади є обов'язковою, тощо.

Структурні підрозділи з питань захисту прав споживачів, створені органами місцевого самоврядування, можуть звертатися за захистом прав споживачів.

Органи опіки і піклування можуть звертатися з вимогами про визнання шлюбу недійсним (в інтересах дитини), позбавлення батьківських прав, скасування усиновлення тощо.

Ст. 46 ЦПК називає суб'єктів звернення до суду в інтересах інших осіб, перерахованих у ст. 45, "органами та іншими особами" та визначає, що вони мають права й обов'язки особи, в інтересах якої вони діють, за винятком права укладати мирову угоду.

Звичайно, суд, вирішуючи справу, відкриту в інтересах іншої особи, може задовольнити позов тільки тоді, коли саме ця особа є належним позивачем, тобто саме їй належать ті права, які, на думку "процесуального позивача", порушено.

Позовна заява має відповідати вимогам ст. 119,120 ЦПК України. Якщо заява подається особою, яка діє на захист прав, свобод та інтересів іншої особи, в заяві має бути зазначено підстави такого звернення (див. коментар до ст. 119 ЦПК). В. І. Тертишніков зазначає, що "прокурор має право пред'являти позови, якщо: а) заінтересована не може або їй украй важко захистити свої права (заяви в інтересах неповнолітніх, недієздатних, старих, важкохворих громадян); б) якщо заінтересована особа не вживає заходів для захисту свого права, але інтереси інших громадян, державні, суспільні інтереси вимагають такого захисту (регресні позови в інтересах підприємства); в) якщо позов має сприятливу перспективу".

Така позиція потребує певної корекції. По-перше, висновок про те, чи має позов сприятливу перспективу, надто суб'єктивне поняття з багатьма невідомими. Якщо у справі є обґрунтована правова позиція, тобто достатньо доказів для її підтвердження або є можливості одержати такі докази, то цього досить для вирішення питання про звернення в суд. Тим паче що, наприклад, прокурору іноді легше здобути докази, ніж адвокату. На вимогу прокурора зазвичай відгукуються з більшим бажанням, ніж на запит адвоката.

Виникають сумніви, чи може прокурор звернутися до суду у випадках, якщо заінтересована особа не вживає заходів для захисту свого права, але інтереси інших громадян, державні, суспільні інтереси вимагають такого захисту. Те саме стосується й інших учасників. Для цього потрібна пряма вказівка закону, і водночас слід ураховувати принцип диспозитивності у цивільному процесі. Коментована стаття містить правило, за яким у випадку, коли особа має цивільну процесуальну дієздатність і не підтримує заяву, суд має залишити заяву без розгляду.

Органи й інші особи беруть участь у процесі або з власної ініціативи, або з ініціативи суду за наявності про це вказівки у законі.

Ч. 2 коментованої статті містить важливе правило, за яким відмова органів та інших осіб, які, відповідно до ст. 45 Кодексу, звернулися до суду, не позбавляє особу, в інтересах яких подано заяву, права вимагати від суду розгляду справи та вирішення вимоги у первісному обсязі.

Ч. 4 коментованої статті встановлює правило, що прокурор, який не брав участі у справі, з метою вирішення питання про наявність підстав для подання апеляційної чи касаційної скарги, заяви про перегляд рішення Верховним Судом України, заяви про перегляд рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами має право ознайомитися з матеріалами справи в суді. Таке саме право мало б бути і в Уповноваженого Верховної Ради з прав людини, тим паче що в Законі "Про Уповноваженого Верховної Ради з прав людини" право знайомитися з матеріалами в суді передбачено.

Логіка Закону "Про Уповноваженого Верховної Ради з прав людини" вимагала, щоб Уповноваженому та його представникам було надано (як і прокурору) право вступити в судовий процес у будь-якій стадії. На жаль, цього не сталося.