РОЗДІЛ X. ПЕРЕГЛЯД СУДОВИХ РІШЕНЬ ВЕРХОВНИМ СУДОМ УКРАЇНИ

Для практиків передбачена коментованою статтею процедура не становить труднощів. Стаття не містить обмежень у часі для виступів. Очевидно, Верховний Суд встановлюватиме ліміт часу для подання пояснень, якщо така потреба виникне. Принциповими є питання оцінки факту неоднакового застосування касаційним судом одного й того самого положення закону. Судом встановлюється та обставина, що застосовується одна й та сама норма матеріального права до подібних правовідносин. До заяви про перегляд справи Верховним Судом доцільно додавати висновок відомих юристів, де висловлюється їхня думка з цього питання. Долучена до матеріалів справи така думка (доктринальне тлумачення конкретної норми) може бути врахована членами науково-консультативної ради при Верховному Суді, які готуватимуть висновок у порядку ст. 360-3 цього Кодексу.

За наслідками розгляду справи Верховний Суд приймає рішення про задоволення заяви або про відмову в задоволенні заяви (ст. 350-3 ЦПК). Постанова є остаточною і може бути оскаржена тільки у випадку, якщо буде встановлено в результаті розгляду цієї справи, що Україною порушено міжнародні зобов'язання такими рішеннями. Відповідно до ст. 55 Конституції кожен має право після використання всіх національних засобів правового захисту звертатися до відповідних міжнародних судових установ, членом або учасником яких є Україна.

Оскарження постанови можливе тільки на підставі, встановленій п. 2 ч. 1 ст. 355 ЦПК.

Суд задовольняє заяву за наявності однієї з підстав, передбачених ст. 355 цього Кодексу. Якщо при цьому буде виявлено, що судове рішення є незаконним, суд скасовує його повністю або частково і приймає нове судове рішення, в якому викладає висновок про правильне застосування норми матеріального права щодо спірних правовідносин та вказує на помилковість висновків суду касаційної інстанції. Постанова Верховного Суду має бути взірцем за своєю аргументацію та мотивацією і має бути обґрунтованою. Якщо судове рішення переглядається з підстав, визначених п. 2 ч. 1 ст. 355 ЦПК, суд або приймає нове судове рішення, або направляє справу на новий розгляд до суду, який виніс оскаржуване рішення.

Судове рішення про відмову у задоволенні заяви ухвалюється Верховним Судом у формі постанови. Верховний Суд України відмовляє в задоволенні заяви, якщо обставини, які стали підставою для перегляду, не підтвердилися. Така постанова має бути вмотивованою.

Під час перевірки заяви Верховний Суд оцінює різні за змістом судові рішення, в яких має місце неоднакове застосування судом одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах. При цьому може виявитися, що незаконним є те рішення касаційної інстанції, яке не перевіряється Верховним Судом, а надано як доказ про наявність неоднакового застосування норми матеріального права. Це рішення не переглядається. Разом з тим було б неправильним залишати його в силі. Однак Верховний Суд України мав би відповідним чином реагувати на таке неправильне рішення. Отже, відмовляючи у задоволенні заяви, суд мав би вказати на неправильне застосування норми матеріального права у тому рішенні касаційного суду, яке подано як доказ неоднакового застосування норми матеріального права з тим, щоб цю позицію Верховного Суду враховували суди у подальшій судовій практиці.

Коментована стаття встановлює, що постанова Верховного Суду має бути виготовлена та направлена особам, які беруть участь у справі, не пізніше п'яти днів з дня закінчення розгляду справи. Отже, днем закінчення розгляду справи, як вбачається з контексту статті, є день прийняття Верховним Судом України постанови.

Стаття 360—7. Обов'язковість судових рішень Верховного Суду України