РОЗДІЛ X. ПЕРЕГЛЯД СУДОВИХ РІШЕНЬ ВЕРХОВНИМ СУДОМ УКРАЇНИ

Якщо є ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ про відмову в допуску справи до провадження за наслідками її розгляду, прийнята з аналогічних підстав, то в цьому випадку заява також повертається заявнику. Ця норма може мати неоднозначне тлумачення і, за принципом закону Мерфі, застосовуватиметься у найгіршому для заявників варіанті. Тобто цю норму розумітимуть так, що наявність такої ухвали щодо інших аналогічних справ є підставою для повернення заяви заявнику.

Повернення заяви з підстав, передбачених ч. 4 коментованої статті, не є перешкодою для повторного звернення у випадку належного оформлення заяви або з інших підстав, ніж ті, що були предметом розгляду. Очевидно, що в такому випадку пропуск строку для звернення може бути поновлений судом. Можна висловити припущення, що, вирішуючи питання про допуск справи до провадження, суд може з власної ініціативи (дискреція) вирішити питання про поновлення пропущеного строку на оскарження в порядку перегляду. Адже у коментованій статті не вказується про потребу подання заяви про поновлення пропущеного строку і водночас зазначено право на повторне звернення у випадку належного оформлення або з інших підстав, ніж ті, що були предметом розгляду. Разом з тим слід ураховувати вимоги ст. 356 ЦПК й у разі пропуску строку подавати заяву про його поновлення.

Очевидно, що ст. 360 ЦПК, яка передбачає процедуру допуску справи до Верховного Суду України, є однією з найбільш спірних і непослідовних у контексті загальних принципів права та Конституції. За цією статтею Вищий спеціалізований суд одержує право контролю за тим, які справи Верховний Суд України може перевіряти. Та обставина, що такий допуск здійснюють інші судді, ніж ті, що ухвалили рішення касаційної інстанції, суті справи не змінює. Є поняття корпоративності та корпоративної солідарності, відповідно до них і навіть усупереч прямої вказівки закону спеціалізований суд може не допускати до Верховного Суду ті чи інші власні рішення касаційної інстанції, вилучаючи ці справи з-під контролю Верховного Суду. Всюди, де з'являється процесуальна неможливість оскарження дій суду, а суди вищих інстанцій не можуть адекватно реагувати на такі порушення, виникають ситуації, коли судді без достатніх підстав користуються цим для ухвалення безпідставних судових рішень.

Іноді для сторони важливим є фактор часу, протягом якого можна скористатись тим, що судове рішення вступило формально в силу, та реалізувати предмет спору.

Приклад. Суддя апеляційного суду Ш. залишив без розгляду апеляційну скаргу з посиланням на те, що апелянт Д. та її представник 3. пропустили строк для подання заяви про апеляційне оскарження рішення суду і не подали клопотання про поновлення його строку. На руках у апелянтів були копії заяви про апеляційне оскарження, а також апеляційної скарги з позначками суду про те, що заяви подано своєчасно - за три дні до закінчення вказаних строків. Скориставшись цим, позивачі одержали рішення з відміткою, що воно вступило в законну силу, та продали третім особам дві квартири, які були предметом спору.

Натомість суддя апеляційного суду Ш., не чекаючи, поки Верховний Суд України розгляне відповідну касаційну скаргу, скасував свою ж ухвалу як помилкову та призначив справу до слухання в апеляційному суді. Про неумисну помилку з боку судді в цій ситуації відповідач не повірив. Оскільки коментована стаття не передбачає можливість оскарження ухвали про відмову в допуску справи до провадження у Верховному Суді України, подібні незаконні рішення можна очікувати і від касаційних судів.

Зауважимо, що положення ст. 360, якими передбачено підстави і порядок вирішення питання про допуск вищим спеціалізованим судом справи до її провадження у Верховному Суді, визнано конституційними згідно з Рішенням Конституційного Суду № 17-рп/2011 від 13.12.2011.

Вважається, що наявність судового рішення міжнародної судової установи, яким встановлено, що Україна порушила міжнародні зобов'язання, допускається до розгляду в обов'язковому порядку. Однак наявність процедури допуску не дає гарантій, що навіть у цьому випадку заяви про перегляд рішень касаційної інстанції допускатимуться до Верховного Суду. Якщо Вищим спеціалізованим судом буде прийнято "вольове" рішення про недопуск такої справи до Верховного Суду України, у заявника немає процесуальних можливостей оскаржити таке судове рішення Вищого спеціалізованого суду. Адже, за загальною думкою спеціалістів, ухвала про відмову в допуску заяви оскарженню не підлягає[1].

Така ухвала постановляється без осіб, які беруть участь у справі. Це потягне за собою додаткові скарги до міжнародних судових інстанцій. Така ситуація призводить до абсурдного висновку, що Вищий спеціалізований суд наділяється правом контролю за Верховним Судом України щодо того, які справи Верховний Суд України може перевіряти, а які ні. Водночас слід зауважити, що прямої вказівки у законі про неможливість оскарження такої ухвали немає. Практичні працівники робитимуть спроби оскаржувати ухвали про відмову в допуску справи до провадження як таку, що не дає можливості для подальшого руху справи.

Важливим є запис у ч. 2 коментованої статті про те, що ухвала спеціалізованого суду має бути обґрунтованою. Обґрунтованим є рішення (ухвала) у випадку правильного встановлення фактичних обставин справи та правильної оцінки наявних доказів. Отже, обґрунтованою буде ухвала, якщо спеціалізований суд повністю з'ясував обставини, що мають значення для допуску справи, і ці обставини доведено поданими матеріалами, а висновок суду відповідає цим встановленим обставинам. Вимога щодо обґрунтованості втрачає сенс у зв'язку з тим, що немає судової установи, яка могла би перевірити обґрунтованість ухвали, оскільки така, на думку спеціалістів, не підлягає оскарженню. Про допуск справи до провадження або відмову в такому допуску спеціалізований суд приймає судове рішення протягом 15 днів з дня надходження заяви. На практиці Вищий спеціалізований суд обмежується формулою-закликанням, у якій заявляє, що подана заява є необґрунтованою.

Ухвала про допуск справи до провадження разом із заявою надсилається до Верховного Суду України протягом 5 днів з дня її постановлення. Копія ухвали про допуск справи надсилається особам, які беруть участь у справі. У разі відмови у допуску копія ухвали направляється особі, яка подала заяву.

Неконституційними, на переконання суддів Верховного Суду, є зміни до процесуального законодавства, що унеможливлюють оскарження рішень касаційних судів з підстави неоднакового застосування норм процесуального права. У такий спосіб суттєво звужується конституційне право кожної особи на судовий захист, і неминуче виникнуть численні конфлікти стосовно розмежування судових юрисдикцій. У результаті таких змін окремі правовідносини можуть взагалі опинитися поза межами судового захисту, оскільки виявиться, що вони не підсудні жодному суду.

Запровадження процедури перевірки та допуску до розгляду у Верховному Суді скарг учасників процесу на рішення суду касаційної інстанції відповідним вищим спеціалізованим судом із закріпленням права останнього приймати рішення про відмову в допуску до такого провадження обмежує права юридичних осіб і громадян на безпосереднє звернення до Верховного Суду.

Положення ЦПК не надають Верховному Суду права ухвалювати власне рішення по суті справи, яка переглядається, якщо буде встановлено незаконність судових рішень, прийнятих у ній. Верховний Суд може лише скасовувати відповідні судові рішення й направляти справу на новий розгляд до касаційного суду. Ці законодавчі положення потребують перевірки на їх відповідність Конституції. Неконституційними, на переконання суддів Верховного Суду, є і зміни до процесуального законодавства, що унеможливлюють оскарження рішень касаційних судів з підстави однакового застосування норм процесуального права. У такий спосіб суттєво звужується конституційне право кожної особи на судовий захист, і неминуче виникнуть численні конфлікти стосовно розмежування судових юрисдикцій. У результаті таких змін окремі правовідносини можуть взагалі опинитися поза межами судового захисту, оскільки виявиться, що вони не підсудні жодному суду, констатував голова Верховного Суду.

Якщо за результатами розгляду питання про допуск справи до провадження з підстави, передбаченої п. 2 ч. 1 ст. 355 цього Кодексу, буде встановлено, що порушення Україною міжнародних зобов'язань є наслідком недотримання норм процесуального права, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ постановляє ухвалу про відкриття провадження у справі та вирішує питання про потребу витребування справи. Розгляд справи здійснюється колегією у складі п'яти суддів Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ за правилами, встановленими для перегляду справ у касаційному порядку.

Ст. 360—1 визначає процедуру підготовки справи про перегляд судового рішення у Верховному Суді. Ухвала про допуск справи разом із заявою про перегляд судового рішення реєструється у день її надходження і не пізніше наступного дня передається судді-доповідачу, визначеного автоматизованою системою документообігу. Суддя-доповідач протягом трьох днів постановляє ухвалу про відкриття провадження у справі та надсилає її копії особам, які беруть участь у справі. Отже, коментована стаття імперативно зобов'язує Верховний Суд відкрити провадження у справі, "підкоряючись" ухвалі спеціалізованого суду про допуск справи. Якщо суддя-до-повідач Верховного Суду навіть виявить недоліки у поданих матеріалах, він і в цьому випадку має відкрити провадження у справі.

Протягом 15 днів суддя-доповідач витребовує матеріали справи та вирішує питання про зупинення виконання відповідних судових рішень. Наголошуючи на значенні науково-консультативної ради при Верховному Суді України, стаття передбачає направлення відповідним фахівцям доручення підготувати науковий висновок щодо норми матеріального права, яка неоднаково застосована судом (судами) касаційної інстанції у подібних правовідносинах. Одночасно визначаються органи державної влади, представники яких можуть дати пояснення щодо суті правового регулювання цією нормою та дає розпорядження про їх виклик до суду.

Ст. 360-2 встановлює порядок розгляду заяви про перегляд судового рішення з підстави неоднакового застосування судом одних і тих самих норм матеріального права. Справа розглядається на засіданні Судової палати у цивільних справах Верховного Суду. Засідання Верховного Суду є правомочним за умови присутності на ньому не менше двох третин суддів від складу Судової палати у цивільних справах Верховного Суду.

Якщо судове засідання оскаржується з підстав неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права судами касаційної інстанції різної юрисдикції (наприклад, Вищим господарським судом та Вищим спеціалізованим судом з розгляду цивільних і кримінальних справ), справа розглядається на спільному засіданні палат відповідної юрисдикції.

Відкриття судового засідання відбувається у порядку, встановленому для звичайного судового розгляду в позовному провадженні. Далі, після розгляду клопотань осіб, які беруть участь у справі, суддя-доповідач повідомляє про результати проведених ним підготовчих дій і зміст вимог, викладених у заяві про перегляд рішення. Особа, яка подала заяву про перегляд, та особи, що приєдналися до неї, дають пояснення по суті вимог. Якщо таку заяву подали обидві сторони, то першим дає пояснення позивач. Верховний Суд може заслухати пояснення представників органів державної влади щодо застосування норми матеріального права та її суті. Неприбуття сторін та інших учасників не є перешкодою для розгляду справи. Після пояснень осіб, передбачених п. 5 коментованої статті, суд виходить до нарадчої кімнати. Строк розгляду не має перевищувати одного місяця з дня відкриття провадження у справі.