o Домінувало натуральне господарство, повільно розвивалися товарно-грошові відносини, переважав зовнішньоторговельний оборот над внутрішнім1.
У країнах Стародавнього Сходу винайшли колесо і порох, папір, різні системи писемності, сейсмограф, компас, сонячний і місячний календар, розвинулись астрономія, математика, географія, медицина, створювалися навчальні заклади і бібліотеки.
В історії господарства ранніх цивілізацій Стародавнього Сходу науковці виділяють три періоди:
1) окремих номових міст-держав з двосекторним державно-громадським і державно-палацово-храмовим господарством;
2) бюрократично-централізованих монархій із державно-палацово-храмовою системою організації господарства, редистрибутивною системою панування із регламентацією усіх сторін життєдіяльності людей;
3) кризи ранньокласової соціально-економічної системи, заснованої на централізованому управлінні виробництвом та редистрибуції матеріальних благ. Зростання економічного значення сільської громади, ремісничо-торгових корпорацій із дрібними приватними виробниками при збереженні влади-власності, контролю верховного правителя та бюрократично-чиновницького апарату. Формування приватної власності у промисловості та сфері обігу.
Економічна думка цивілізацій Стародавнього Сходу аналізується на основі писемних джерел, що відображають господарську практику (переписи населення, земельні кадастри, звітність) і спроби її осмислення та регулювання (закони, настанови, повчання). Ці першоджерела мають переважно нормативний (рекомендаційний) характер, свідчать про зародження знань з конкретних економічних наук, зокрема статистики, обліку та аналізу, управління.
У середині І тис. до н. е. в добу "осьового часу" VIII ст. до н. е. давньосхідний тип ранньокласових суспільств вийшов на рівень традиційних регіональних цивілізацій (станово-класових суспільств ), які розглядаються як друга стадія доіндустріальної цивілізації.
Становлення ранніх цивілізацій суспільств західної моделі розвитку хронологічно відповідає періоду раннього залізного віку - І тис. до н. е. їх основою були пізньопервісні суспільства неполивного землеробства з автономними домогосподарствами, які були самостійними соціально-економічними одиницями. Важливим зовнішнім чинником розвитку була індоєвропеїзація скотарськими племенами впродовж кінця IV - початку І тис. до н. е., які створювали власні ранньополітичні об'єднання. Тваринництво, зокрема скотарство, індивідуалізувало економічне та соціальне життя, оскільки було власністю окремих сімей. Важливе значення мав також вплив давньосхідних цивілізацій, які зумовлювали попит на метали та сировину.
Скотарсько-кочівницькі ранньокласові суспільства (помади) склалися на території Середнього Сходу, Аравії, Північної Африки, євразійських степів від Північного Причорномор'я до Китаю у II- І тис. до н. е. Найбільш відомими на території України є цивілізаційні суспільства кіммерійців, скіфів, сарматів, гунів. На думку вчених, в історії ранньоцивілізаційних скотарсько-кочівницьких суспільств велику роль мало створення макродержавних утворень типу кочових імперій: Гунського, Тюркського каганатів і Монгольської імперії Чингізхана і Чингізидів.
Господарський розвиток та економічна думка в Месопотамії
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Історія економіки та економічної думки» автора Козюк В.В на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 3. Господарство та економічна думка суспільств ранніх цивілізацій“ на сторінці 2. Приємного читання.
