o проаналізував особливості функціонування "представницької (репрезентативної) фірми", тобто фірми із середніми галузевими показниками (нормальної ефективності). Розмір такої фірми, на думку
А. Маршалла, збільшується із зростанням сукупного обсягу виробництва товару, який вона виробляє. Це призводить до отримання нею і внутрішньої, і зовнішньої вигоди, зумовленої меншими, ніж раніше, витратами праці та зниженням інших витрат у процесі виробництва;
o обґрунтував наявність дії трьох економічних законів, які характеризують різну поведінку ціни пропозиції у різних галузях економіки. А. Маршалл стверджував, що в одних галузях діє закон постійної віддачі (постійної продуктивності): обсяг виробництва не змінюється незалежно від зміни ціни пропозиції (граничних витрат); у других - закон зростаючої віддачі (зростаючої продуктивності ): обсяг виробництва збільшується при зменшенні граничних витрат і ціни пропозиції; у третіх - закон спадної віддачі (спадної продуктивності): обсяг виробництва збільшується за умови збільшення граничних витрат і ціни пропозиції;
o розмежував постійні, змінні, граничні та загальні витрати виробництва. Граничні витрати розумів як витрати на виробництво останньої одиниці блага у всьому його запасі, ототожнював їх з тією мінімальною ціною (ціною пропозиції), за якою підприємець ще згоден продавати певну кількість товару;
o запровадив поняття "періоди часу" й виділив серед них короткий, довгий і тривалий (дуже довгий). Показав, що у тривалому періоді часу постійні витрати стають змінними;
o обґрунтував теоретично і графічно залежність пропозиції від ціни.
А. Маршалл проаналізував вплив територіального фактора і фактора часу на взаємодію ціни, попиту і пропозиції. На основі цього аналізу вчений:
o відзначив складність врахування і величезну роль фактора часу у цій взаємодії, вказав на необхідність виокремлення довго- і короткотермінового періодів;
o пояснив, що у короткотерміновому періоді головним регулятором ціни є попит, тоді як пропозиція незмінна, вона не встигає за коливанням попиту. Для зміни пропозиції потрібні нові умови виробництва, додаткові виробничі ресурси. У довготерміновому періоді роль основного ці ноу творю вального фактора належить вже пропозиції та пов'язаним з нею витратам виробництва. І чим цей період триваліший, тим більшого значення набуває вплив витрат виробництва на ціну пропозиції.
У теорії розподілу та доходів досліджуються проблеми розподільних відносин і формування джерел доходів. А. Маршалл виходив з того, що джерелом доходів усіх факторів виробництва в міру граничних послуг, які вони надають, є національний дивіденд, тобто національний дохід. Він не тільки збільшується під впливом зростання пропозиції кожного із факторів виробництва, задіяних у суспільстві, але і сам цілком розподіляється між ними пропорційно граничній потребі населення в послугах цих факторів.
Теоретичною основою цієї теорії є положення, що кожен фактор виробництва підлягає дії закону попиту і пропозиції. При цьому ціна попиту того чи іншого фактора виробництва визначається його граничною продуктивністю, а ціна пропозиції - граничними витратами на нього.
Усі фактори виробництва приносять доходи. Кожна форма доходу (заробітна плата, підприємницький дохід, процент, рента) перебуває у функціональній залежності від відповідних факторів виробництва і ними забезпечується. Саме ці чотири форми доходу вчений об'єднує в поняття "національний дивіденд".
Заробітна плата розглядалася як винагорода найманих робітників за працю. На думку А. Маршалла, заробітна плата кожної категорії робітників має тенденцію дорівнювати чистому продукту, виробленому додатковою працею граничного робітника, заробітна плата якого дорівнює виробленому ним чистому продукту. Прибуток складається із двох самостійних видів винагороди: підприємницького доходу та процента. Підприємницький дохід - це винагорода підприємців за управлінську працю і ризик, який А. Маршалл виводив з прибутку. Процент на капітал - винагорода за втрати, з якими пов'язане очікування майбутнього задоволення від матеріальних ресурсів. Рента від землі - винагорода землевласникам за реалізацію власності на землю.
Досліджуючи підприємницький дохід, вчений багато уваги приділив проблемі підприємництва. Він поділив підприємців на дві категорії: тих, хто йде уторованим шляхом і отримує нормальний прибуток, і тих, хто відкриває нові, поліпшені методи господарювання і отримує, крім нормального прибутку, тимчасовий додатковий дохід. Цей надлишок над нормальним прибутком А. Маршалл розглядає як квазіренту - рентоподібний дохід (від лат. quasi "подібний до"). Вчений вважав, що квазіренту створюють у короткому періоді (коротшому від часу, необхідного для введення і повноти запровадження в практику нових удосконалень і речового капіталу) усі види ресурсів, які задіяні у виробничому процесі. На думку А. Маршалла, величина квазіренти у короткому періоді залежить від ціни і попиту на товар. Це пов'язано з браком часу для пристосування різних факторів виробництва до попиту.
Аналізуючи категорію "капітал", А. Маршалл виокремив дві складові: "здатність виробляти" і "здатність нагромаджувати", звернув увагу на здібності людини як на засоби виробництва (що розвивається у теорії людського капіталу).
Місце А. Маршалла в історії економічної думки
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Історія економіки та економічної думки» автора Козюк В.В на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Основні теоретичні положення вчення А. Маршалла“ на сторінці 2. Приємного читання.
