Аграрні реформи в 1848 р. і 1861 р.

Історія економіки та економічної думки

Було скасовано кріпосне право. Ліквідовано особисту залежність селян від поміщиків і прикріплення до землі. Селяни і дворові люди ставали "вільними обивателями", могли купувати, володіти і продавати рухоме та нерухоме майно, вільно торгувати, записуватися в цехи і гільдії, займатися підприємницькою діяльністю, найматися на різні роботи, без дозволу поміщика одружуватися, віддавати дітей у навчальні заклади, переходити в інші стани, отримали право обмеженого самоврядування. Селяни залишилися нижчим станом. їх обмежували у праві пересування, без дозволу громади вони не могли отримати паспорт і залишити село. Паспорт селяни отримували на рік (інші стани мали безстрокові паспорти), платили подушний податок, виконували рекрутську повинність, їх могли фізично карати (до 1904 р.), зберігалися окремі селянські суди, кругова порука при сплаті податків і виконанні повинностей. Поміщики вважалися попечителями сільської громади.

Поміщики залишалися власниками всієї землі. Селяни стали безстроковими користувачами землі. Поміщики були зобов'язані надати, а селяни - взяти в безстрокове користування садибу і наділ польової землі. Наділення селян землею та визначення повинностей за користування нею регулювали спеціальні уставні грамоти між поміщиками і селянами, на складання та введення в дію яких закон відводив два роки. Цими питаннями займалися мирові посередники. Норми польового наділу встановлювали залежно від якості землі та місцевості. Оскільки в Україні були родючі землі, то уряд намагався зберегти за поміщиками максимальну їх кількість. За користування польовим наділом до викупу селяни платили грошову земельну ренту або відробляли панщину. їх розміри визначали для кожної місцевості окремо. Панщину відбували чоловіки віком 18- 55 років і жінки віком 17-50 років.

Селянське господарство відокремлювалося від поміщицького. Селяни набули право самостійно займатися сільськогосподарською та іншими видами діяльності. Надільну землю надавали сільській громаді, яка згідно з урядовими рішеннями; а) передавала її селянам у спадково-подвірне землеволодіння, б) залишала у громадському землеволодінні та періодично розподіляла між селянськими дворами в тимчасове користування залежно від якості землі, наявних душ і робочої худоби. Найпоширенішими були садибні, піші та додаткові наділи. Піші наділи надавали всім селянам, для тяглих селян були додаткові наділи.

Порядок викупу селянами землі та розмір викупної суми визначало спеціальне Положення про викуп. Селяни отримали право викупу садиби за умови відсутності боргу перед землевласником і казною. Надільну землю можна було викупити лише за згодою поміщика і навіть проти бажання селян. До укладання викупної угоди селяни вважалися тимчасовозобов'язаними, після її оформлення - селянами-власниками. Лише за законом 1881 р. для поміщицьких селян запроваджено обов'язковий викуп надільної землі.

Розмір викупної суми визначався капіталізованою вартістю щорічної земельної ренти і повинностей селян (грошовою сумою, яка, будучи покладеною в банк, приносила би дохід у обсязі вартості повинностей селянина до реформи 1861 р. за банківської ставки у 6 %). Якщо рента і повинності селянина становили 10 руб., то за умови капіталізації цієї суми він мав заплатити власнику землі 166,6 руб. (10 х 100 : 6). Це приблизна вартість десятьох коней. Селяни платили поміщикові 20-25 % від викупу готівкою при укладанні викупної угоди. Далі посередником ставав уряд, який виплачував поміщикові 80 % селянського боргу при наданні повного наділу (75 % - неповного) частково грішми, але переважно у вигляді 5 % банківських білетів або викупних свідоцтв. Селяни ставали боржниками держави і були зобов'язані отриману позику погасити впродовж 49 років, сплачуючи щорічно в % від викупної суми. У середньому викупні платежі становило 150 руб. на двір. Отже, поміщик щорічно мав проценти з викупної суми, які дорівнювали доходу від селянського господарства до реформи.

Дворові селяни і ті, хто працював на поміщицьких підприємствах, ставали особисто вільними, одержували лише ті землі, якими користувались до реформи, але фактично більшість з них землі не мала.

Удільні (належали царській родині) селяни отримали право викупити землю за 2 роки. Державні селяни за законом 1866 р. мали змогу викупити землю впродовж 6 років або за ними закріплювали землю у безстрокове громадсько-передільне чи подвірне користування. Вартість земельної ренти визначалася на 20 років. Козаки, які вважалися власниками подвірних наділів, сплачували 6-процентну капіталізовану земельну ренту. В 1886 р. для державних селян введено обов'язковий викуп землі.

Продавати або купувати надільну землю до її повного викупу законодавство забороняло. Козаки (державні селяни) могли продати наділи лише особам свого стану.

Реалізація та підсумки аграрної реформи. Реалізація реформи почалася в 1863 р. після закінчення строку укладання уставних грамот. На той час у власності поміщиків залишилося 18,5 млн десятин землі, у користування селянам було передано 6,7 млн га землі, що становило 26,56 % від усієї поміщицької землі. За офіційними даними, в ході реформування від селянських господарств відокремлено 28-31 % земель дореформеного користування, в окремих місцевостях ця величина досягала 40-70 %. Селянські землі збільшилися на Правобережжі. Поміщики проводили розмежування землі на свою користь, заміняли кращі селянські землі на гірші, утворювали черезсмужжя, часто переносили селянські садиби. Пасовища, сіножаті та ліси, частина яких після реформи була залишена у спільному користуванні селян і поміщиків, після сенатського указу 1886 р. майже повністю стали власністю останніх. Із 2,65 млн поміщицьких ревізьких душ польові наділи отримали 87 %, дарчі - 3,9, без наділів залишилися 9,1 % селян. У подвірно-спадкове землеволодіння було надано 41,5 % надільної селянської землі. У громадсько-передільному користуванні залишалося 58,5 % землі.

За переписом 1877р. 2878 тис. селянських дворів уклали викупну угоду і вважалися власниками 18,16 млн дec. надільної землі. Селянський двір отримав в середньому 6,3 десятини. У приватній власності було 17 953 тис. дec, з них у селян - 776 тис. дec, дворян -

16174 тис, монастирів і церкви - 96 тис, міського населення --15188 тис. dec1 Приблизно 5 % землі належало державі.

Ринкова вартість отриманої селянами землі за цінами 1857- 1861 pp. становила 128 млн руб. Первісний борг поміщицьких селян України викупними позиками становив 166,8 млн руб. У середньому викупні платежі на ревізьку душу за наділ у 3 дес. становили 4- 6 руб. на рік. Селяни мали сплатити 503 млн руб. До скасування платежів з 1 січня 1907 р. вони сплатили 382 млн руб. Отже, поміщики зберегли не лише землю, а й той прибуток, що вони отримували до реформи. Царський уряд забезпечив для них 5-процентну ренту впродовж майже півстоліття.

Значення аграрних реформ

Ці реформи мали двоїстий суперечливий характер. За змістом це були буржуазні реформи, які створили умови для ринкового підприємництва поміщицьких і селянських господарств. Вони сприяли розвиткові товарно-грошових відносин, ринку землі та вільнонайманої праці. Селяни отримали права громадянина і могли вільно займатися господарською діяльністю. Поміщики зберегли маєтки, отримали кошти у вигляді викупних платежів, цінних паперів, відробітків, оренди селянами землі. Проте значні суми викупних платежів були спрямовані на покриття заборгованості поміщицьких маєтків кредитним закладам. У Східній Україні аграрна реформа пришвидшила проведення подальших ліберальних реформ: земської, фінансової, судової та військової.

Основним змістом економічного розвитку було утвердження ринкової економіки вільної конкуренції. Впродовж 1860-1870-х років внаслідок малоземелля і викупних платежів селянські господарства опинились у тяжкому економічному становищі. Посилилося їх майнове розшарування. Збільшились платежі та повинності селян щодо поміщиків і держави. Так, лише викупні платежі становили 4- 6 руб. на особу щорічно. Негативно впливало на економічне становище селян громадське землекористування. Наділи були розкидані черезсмужно, селяни змушені були дотримуватись однакової трипільної системи, що призводило до погіршення обробітку ґрунту.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Історія економіки та економічної думки» автора Козюк В.В на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Аграрні реформи в 1848 р. і 1861 р.“ на сторінці 2. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДМОВА

  • Розділ 1. Предмет і метод історії економіки та економічної думки

  • Методологія історії економіки та економічної думки

  • Розвиток історії економіки та економічної думки як науки та навчальної дисципліни

  • Проблеми періодизації історії економіки та економічної думки. Цивілізаційна парадигма суспільного розвитку

  • Мета і завдання навчальної дисципліни "Історія економіки та економічної думки"

  • Частина І. Господарство первісних суспільств. Господарство та економічна думка суспільств доіндустріальних ранніх і традиційних цивілізацій

  • Господарство первісних суспільств в історії України

  • Розділ 3. Господарство та економічна думка суспільств ранніх цивілізацій

  • Господарський розвиток та економічна думка в Месопотамії

  • Господарський розвиток Стародавнього Єгипту та його відображення в економічній думці

  • Суспільство Крито-Мікенської цивілізації та особливості його господарського розвитку

  • Розділ 4. Господарський розвиток та економічна думка суспільств традиційних (регіональних) цивілізацій у VIII ст. до н. е.- V ст. н. е. становлення суспільств східної та західної цивілізацій

  • Східна цивілізація та її характеристика в "осьовий час"

  • Західна цивілізація та господарський розвиток античних держав

  • Господарство та економічна думка Стародавньої Греції

  • Господарство та економічна думка Стародавнього Риму. Криза античної економічної системи

  • Розвиток господарства на території України в "осьовий час". Господарство давніх слов'ян

  • Розділ 5. Господарство та економічна думка суспільств середньовічної Європи (кінець V-XV ст.)

  • Мусульманська цивілізація

  • Західнохристиянська цивілізація

  • Господарство та економічна думка держав Західноєвропейської цивілізації

  • Еволюція аграрної економіки

  • Міста, ремесло і торгівля в господарській системі феодального суспільства

  • Розвиток феодальної системи господарства на українських землях (VI-XV ст.). Пам'ятки економічної думки

  • Господарство Київської Русі (IX - середина XII ст.). Пам'ятки економічної думки. "Руська правда"

  • Економічний розвиток українських земель в умовах феодальної роздробленості (середина XII - перша половина XIV ст.). Господарство Галицько-Волинської держави

  • Господарський розвиток українських земель під владою Польщі та Литви, його відображення в документальних джерелах

  • Частина II. Становлення та розвиток ринкового індустріального господарства в суспільствах європейської цивілізації та їх відображення в економічній думці (XVI - початок XX ст.)

  • Соціально-економічні чинники

  • Становлення ринкового господарства у країнах Європейської цивілізації. Розвиток меркантилістської доктрини

  • Меркантилізм, теоретико-методологічні характеристики

  • Меркантилізм як економічна політика

  • Особливості первісного нагромадження капіталу та меркантилізму в провідних країнах Західної Європи і США

  • Становлення класичної політичної економії

  • Зародження класичної політичної економії у працях В. Петті та П. Буагільбера

  • Економічна школа фізіократів. Ф. Кене, А. Тюрго

  • Економічне вчення Адама Сміта.

  • Виникнення соціалістичних ідей. Економічні ідеї раннього утопічного соціалізму.

  • Розділ 7. Утвердження ринкового господарства та його особливості в окремих країнах європейської цивілізації (кінець XVIII - середина XIX ст.). Економічна думка про суть та функціонування ринкової економіки

  • Особливості розвитку ринкового господарства у провідних країнах Європейської цивілізації та його висвітлення в економічній думці

  • Економічний розвиток Франції. Особливості аналізу ринкового господарства у працях Ж.Б. Сея, К.Ф. Бастіа, С. Сісмонді

  • Розвиток господарства Німеччини. Виникнення національної політичної економії. Розвиток "старої" історичної школи

  • Економічний розвиток США. Значення ліберальної теорії Г.Ч. Кері для становлення капіталістичних відносин у країні

  • Розвиток соціалістичних економічних ідей

  • Економічна теорія К. Маркса

  • Розділ 8. Становлення ринкових форм господарства та економічна думка України в XVI - середині XIX ст.

  • Економічний розвиток українських земель у XVI - середині XVIII ст.

  • Розвиток міст

  • Розвиток українського національного ринку. Зовнішньоекономічні відносини українських земель

  • Фінансово-грошові системи на території України

  • Господарство Запорізької Січі

  • Меркантилізм у суспільно-економічній думці України. Започаткування основних засад демократичної течії української суспільної думки

  • Господарство України в останній третині XVIII-середині XIX ст.

  • Організація та економіка сільського господарства в кінці XVIII - першій половиш XIX ст.

  • Аграрні реформи в 1848 р. і 1861 р.
  • Внутрішня і зовнішня торгівля

  • Фінансово-грошові системи на території України

  • Поширення ідей економічного лібералізму в суспільній економічній думці. Розвиток класичної політичної економії

  • Політична економія в Україні

  • Розділ 9. Господарство провідних суспільств європейської цивілізації в умовах монополізації ринкової економіки в останній третині XIX - на початку XX ст. Розвиток економічної думки

  • Маржиналізм. Становлення неокласичної економічної теорії

  • Австрійська школа. Теорія граничної корисності

  • Математична школа в економічній теорії. Теорії часткової та загальної рівноваги

  • Втрата Великою Британією світового економічного лідерства. Кембриджська школа неокласики

  • Розвиток сфери послуг

  • Основні теоретичні положення вчення А. Маршалла

  • Місце А. Маршалла в історії економічної думки

  • Перетворення США на провідну індустріальну державу світу. Американська школа неокласики

  • Розвиток аграрної економіки

  • Індустріальний розвиток Німеччини. Розвиток історичної школи. Соціальний напрям політичної економії як передумова появи інституціоналізму

  • Розвиток сільського господарства

  • Економічна політика держави

  • Капіталізм як економічна система

  • Економічний розвиток Франції

  • Розділ 10 Особливості розвитку ринкового господарства та основні напрями економічної думки в Україні (кінець XIX - початок XX ст.)

  • Розвиток промисловості у Східній та Західній Україні

  • Аграрні відносини та стан сільського господарства. Столипінська аграрна реформа, її здійснення в Україні

  • Внутрішня торгівля в системі ринкових відносин. Зовнішньоекономічні зв'язки українських земель

  • Фінансова та банківсько-грошова системи на території України

  • Основні напрями економічної думки в Україні. Місце української економічної думки у світовій економічній теорії

  • Розвиток ідей маржиналізму в дослідженнях українських економістів

  • Дослідження проблем становлення й розвитку ринкового господарства

  • Аграрні проблеми та ідеї кооперації в українській економічній думці