Ф. Прокопович був палким і переконаним прихильником принципів та практики абсолютизму - необмеженої царської влади, а тому висунув концепцію її "божественного" походження та природності поділу суспільства на стани. Як прихильник меркантилізму, Прокопович проповідував політику активного господарського та торговельного балансу, якого, на його думку, можна досягти шляхом розвитку промисловості, сільського господарства, торгівлі, шляхів сполучення, вдосконалення системи державних органів управління та економічного протекціонізму. Розвинена економіка, вважав Прокопович, - запорука загального добробуту та соціальної злагоди. Вважав, що людина повинна бути корисною державі: не давні привілеї, а чесна праця має визначати місце людини в суспільстві. Вороже ставився він до аморальних способів збагачення, радив дбати про господарський інвентар, заводити книгу прибутків і витрат.
Економічну науку розглядав у контексті етики, яка включає "моністику, економіку і політику". Моністика, на його думку, - це етика, яка вчить про звичаї взагалі, економіка вчить як організовувати домашнє господарство, політика вчить як управляти державою. Наведений поділ етики на моністику, економіку і політику можна вважати українським варіантом поділу науки на вступ до економічної теорії, мікро- і макроекономіку.
Консервативні економічні погляди козацької старшини відображають твори так званих "старшинських літописців", передусім Григорія Граб'янки та Самійла Велична. Обидва всіляко намагалися довести, що козацька старшина походить із шляхетного староруського войовничого роду, а тому в законодавчому порядку має бути прирівняна в правах до російського "благородного" дворянства. "Старшинські літописці" виступали за відновлення феодальних відносин та встановлення повної влади української шляхти над кріпосними селянами.
Джерелом соціально-економічної думки є "Депутатские наказы и всеподданнейшие челобитья от шляхетства Малороссийской губернии" і "Депутатские наказы и всеподданнейшие челобитья от дворян Слободской Украины" - прохання української шляхти до Комісії зі складання Нового уложенія, створеної Катериною П для перегляду Соборного уложенія 1649 р. Змістом наказів є клопотання щодо надання прав російського дворянства українській шляхті та козацькій старшині. На засіданнях Комісії розглядалися також питання становища селян, забезпечення можливостей ефективної господарської діяльності шляхти та купецтва, зокрема вимоги свободи винокуріння, надання пільг у торгівлі сіллю, пом'якшення мита, заснування у Гетьманщині Дворянського банку.
Ліберально-демократичні ідеї характеризують філософа, правознавця і народного просвітителя XVIII ст. Якова Ковельського (1727-1795). Як депутат від українських земель до Комісії зі складання Нового уложенія він вимагав негайного звільнення селян від кріпосницького гніту і критикував ліберальні погляди щодо реформування кріпосницьких відносин за допомогою просвітницької діяльності: поміщики повинні зрозуміти всю жахливість кріпацтва і становища кріпаків для того, щоб звільнити селян; селяни ж мають зрозуміти всю ганебність становища рабів і усвідомити необхідність здобути свободу. На його думку, не освіта є передумовою свободи народу, а свобода є передумовою розвитку освіти. Пропонував поміщикам надавати селянам право особистого і спадкового користування землею, законодавчо встановити дводенну панщину, два дні - для виконання селянами державних обов'язків, ще два дні - для особистих потреб, сьомий же день віддавати богослужінню.
Я. Ковельський одним із перших в Україні досліджував економічні категорії простого та розширеного відтворення. Перше він розумів як виробництво без прибутку, а друге - розширення виробництва за рахунок посилення експлуатації кріпосних селян. Аналізуючи проблеми праці, він поділив її на "зрівняну", тобто необхідну, і "дарункову", або додаткову. Під "дарунком" розумів частину виробленого продукту праці, яку його виробники, селяни та ремісники, віддавали безоплатно власникові засобів виробництва чи землі. Як вважав Я. Козельський, праця - це єдине джерело багатства, однак праця кріпака втрачає ефективність внаслідок його незацікавленості в результатах виробництва. Для збільшення суспільного багатства мислитель пропонував запровадити обов'язкову і загальну примусову трудову повинність для всіх працездатних, у тому числі шляхтичів, а продуктивність праці підвищувати засобами морального та матеріального заохочення. Я. Козельський раніше за А. Сміта відкинув твердження фізіократів про сільськогосподарську працю у землеробстві як єдине джерело утворення "чистого продукту". Праця, стверджував український філософ, є джерелом багатства в будь якій сфері виробництва.
Соціальним ідеалом українського філософа було суспільство рівноправних людей на принципах соціальної, політичної, правової та господарської свободи. Мислитель був переконаний, що рівна праця забезпечить рівне споживання для всіх, життя в достатку і без злиднів. Ідею рівності Я. Козельський поширював і на власність. Кожна людина, міркував він, має право на власність і на продукт своєї праці. Найефективнішою формою власності філософ вважав дрібну приватну власність, а спонукальним мотивом господарської діяльності дрібного власника - особисту вигоду. При цьому Я. Козельський стверджував, що найдоцільнішим варіантом вирішення проблеми власності є її рівномірний розподіл між дрібними власниками.
Радикальні заходи пропонував депутат Комісії зі складання Нового уложенія А. Алейников. Він критикував у своїх виступах кріпосницькі порядки, намагався розкрити причини тяжкого становища найбідніших верств населення (селян, рядових козаків та міської голоти), ставив питання щодо ліквідації кріпацтва. З метою підвищення ефективності промислового виробництва А. Алейников пропонував використовувати вільнонайману працю, а не працю кріпаків.
Центральне місце в економічних поглядах Григорія Сковороди (1722-1794) займає проблема людини та роль праці в її житті. Він стверджував, що кожна людина повинна пізнати власну внутрішню природу, яку визначає здатність до праці. Пізнавши свою внутрішню сутність, людина повинна вибрати собі гідне заняття, до якого вона найбільш схильна, в якому може найповніше розкрити свої здібності. Пізнання людиною своєї внутрішньої природи та вибір роду діяльності за здібностями робить працю радісною, суспільно корисною, а людину - щасливою. Праця є основою добробуту, початок і кінець радощів і смутку людини, суспільства. Він засуджував і висміював у своїх творах марнотратство та дармоїдство, паразитизм і прагнення непомірного збагачення в українському суспільстві. Ці вади негативно впливають на людину, яка втрачає людську сутність і гідність.
Г. Сковорода мав величезний вплив на своїх сучасників і на наступні покоління українців своєю етичною наукою та власним життям. Сучасники бачили в ньому "мандрівну академію", а його самого вважали за університет. Він мав багато учнів, яких називали "сковородинцями" і вважали добрими та порядними людьми.
Господарство України в останній третині XVIII-середині XIX ст.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Історія економіки та економічної думки» автора Козюк В.В на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Меркантилізм у суспільно-економічній думці України. Започаткування основних засад демократичної течії української суспільної думки“ на сторінці 2. Приємного читання.
