o стверджував, що предмет дослідження економічної науки - багатство, змістом якого є матеріальний продукт, а не гроші; підкреслював пріоритетну роль виробничої сфери порівняно зі сферою обігу;
o обґрунтував важливість для економічної науки пізнання об'єктивних економічних законів, подібних до законів природи, по* казав переваги причинно-наслідкового методу дослідження економічних процесів і явищ над емпіричним, описовим;
o абсолютизував провідну роль селянства і сільськогосподарського виробництва у забезпеченні економічного розвитку країни. Захищаючи інтереси селянства, пропонував заходи для стимулювання сільського господарства (відміна заборони вивезення зерна) та полегшення становища селянства;
o виступав за природний шлях розвитку економіки, що забезпечує в умовах вільної конкуренції добробут країни, автоматичну рівновагу, коли пропорції виробництва узгоджені з суспільними потребами. Першим висловив твердження, що цінам ринкової рівноваги відповідають певні пропорції суспільного виробництва. Підкреслював, що держава не повинна втручатися в економічне життя. Ставив особистий інтерес вище від суспільного;
o започаткував незалежно від В. Петті трудову теорію вартості. Розрізняв ринкову ціну та "істинну вартість", вважаючи, що на відміну від ринкових цін, які є випадковими у кожний окремий момент, "істинна вартість" - закономірна, і визначається працею, затраченою на виробництво товару. Мірою "істинної вартості", на його думку, є робочий час;
o гроші вважав основним злом і джерелом нещасть товаровиробників, що порушує обмін товарів за "істинною вартістю". Ідеальною формою, яка забезпечує збереження пропорційності, є обмін товару на товар за умов вільної конкуренції та знищення грошей. Щоб встановити справедливий обмін, пропонував замінити металеві гроші (золото і срібло) паперовими;
o критикував ідеї та політику меркантилізму, обґрунтовував її нездатність розв'язувати економічні проблеми країни, зокрема сільського господарства.
Вчення П. Буагільбера сприяло розвиткові теоретико-методологічних основ класичної політичної економії. Проте уряд Франції не підтримав його пропозиції щодо економічних реформ.
Проблеми вартості, грошей, доходів досліджували такі економісти, як Дж. Локк (1623-1704), Н. Барбон (1640-1698), Д. Дефо (1660-1731), Б. Мандевіль (1670-1733), Д. Юм (1711-1776), Р. Кантільйон (1680-1734) та ін.
Річард Кантільйон у праці "Дослідження природи торгівлі в цілому" вважав джерелом багатства землю та працю, які визначають "дійсну вартість" товару. Еволюцію господарства він аналізував як перехід від натурального до обмінного, далі до грошового, а з урахуванням зовнішнього ринку - від замкнутого до відкритого. Започаткував теорію відтворення суспільного виробництва шляхом аналізу кругообороту виробничого капіталу та сукупного продукту (макроекономічного аналізу виробництва). Першим увів поняття "підприємництво", розглядав підприємницький дохід як плату за господарську діяльність в умовах невизначеності, підприємця - як рушія економіки. Р. Кантільйон вперше ввів поділ суспільства на три класи: землевласників, найманих робітників і підприємців, відповідно до якого визначив три види доходів ("теорія трьох рент"). Земельну ренту вважав складовою додаткового продукту взагалі; розрізняв першу ренту, яку фермер платить земельному власнику, другу - міським підприємцям, купуючи їх товари, і третю, яку залишає собі. Розмежовував ринкову ціну товару, що визначається попитом і пропозицією, та "внутрішню цінність" як характеристику товару незалежно від попиту. Обґрунтовував кількісну теорію грошей, доводив, що зростання кількості грошей поступово збільшує ціни.
Теоретичним досягненням Девіда Юма був розвиток кількісної теорії грошей, у якій він доводив залежність рівня цін від кількості грошей у країні; нейтральну (пасивну) роль грошей у господарських процесах. На основі аналізу залежності між грошовою масою, цінами і платіжним балансом, вчений стверджував, що приплив грошей впливає лише на рівень цін, а не на обсяги і структуру попиту та пропозиції (ця точка зору домінувала в класичній політичній економії). Визнавав активну роль грошей лише у короткому ринковому періоді. Досліджував середню норму прибутку внаслідок переміщення капіталів із менш прибуткових до більш прибуткових галузей.
Економічна школа фізіократів. Ф. Кене, А. Тюрго
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Історія економіки та економічної думки» автора Козюк В.В на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Зародження класичної політичної економії у працях В. Петті та П. Буагільбера“ на сторінці 2. Приємного читання.
