Обсяги зовнішньої торгівлі переважали обсяги внутрішньої. З Сінайським півостровом, Нубією, Лівією єгиптяни торгували зерном і промисловими товарами, імпортували емаль, золото, шкіру, слонову кість, дерево. Розвиток суднобудування сприяв заморській торгівлі. Кедровий ліс привозили з Фінікії, свинець та олово - з Малої Азії, мідь - з Кіпру. З'явилися купці-професіонали, лихварі. Торговельні угоди оформлялися документально. Ринкова торгівля обкладалася державними зборами. Позики надавали під 50-100 %.
Селяни як користувачі землі та ремісники платили натуральні податки, виконували державні трудові повинності на будівництві доріг, каналів, гребель, на полях фараонів і храмів. Основним був земельний податок, його збирали в натуральній формі на основі земельних кадастрів, які складали кожні два роки.
Письмовою пам'яткою є "Повчання Ахтоя, сина Дуауфа, своєму синові Піопі", відоме як "Сатира на різні професії" (XXI ст. до н. е.). У ньому описуються переваги урядової посади писарів (пошана, матеріальне забезпечення), даються рекомендації щодо можливої кар'єри в ієрархії державної системи управління, розповідається про різні професії з меншими почестями і привілеями.
Середнє царство було зруйноване кочівниками-гіксосами, панування яких мало негативне значення для господарства Єгипту. Відродження Нового царства (XVI-XI ст. до н. е.) зумовило прогресивні зміни в економіці країни. Держава зберігала право влади-власності, залишалася верховним власником землі. Однак пришвидшився процес переходу до нової системи організації виробництва на основі надільного землеволодіння, оренди землі, селянських домогосподарств, об'єднаних у громади, ремісничих і торгових корпорацій. Утверджувалася приватна власність за винятком власності на землю. Посилилася майнова диференціація селян-общинників.
Існувало державницьке та приватне рабство, значення останнього зросло. Джерелами рабства були війни, борги, торгівля. Боргове рабство селян становило загрозу для держави. Працю рабів почали використовувати в сільському господарстві та ремеслі. Значну частину полонених перетворювали не на рабів, а на залежних селян.
Панувала техніка виготовлення бронзи із збереженням кам'яного і бронзового виробництва. Залізо було дорогоцінним металом. Зросло значення торгівлі. Мірилом вартості були срібло, золото і мідь. Розвивалося лихварство. Формувалася фінансово-грошова система. Функціонувала одиниця вартості дебен - 91 г міді, що поділялася на десять рівних частин.
У XI ст. до н. е. почався період політичного та економічного занепаду Єгипту. Володарювали лівійці, ефіопи, ассирійці, перси, македонці, римляни. Виготовлення залізних знарядь праці почалося в УП-VI ст. до н. е. Горизонтальний ткацький верстат замінився вертикальним. Почали виробляти скло. Поширилися колісні візки.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Історія економіки та економічної думки» автора Козюк В.В на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Господарський розвиток Стародавнього Єгипту та його відображення в економічній думці“ на сторінці 2. Приємного читання.
