Розділ 1. РИНКОВІ ЕКОНОМІЧНІ СИСТЕМИ КРАЇН ЄВРОПЕЙСЬКОЇ ЦИВІЛІЗАЦІЇ у першій половині XX ст. (1914-1940-роки)

o Зросли масштаби громадських робіт. Якщо на першому етапі на ці заходи виділяли 3,3 млрд дол., то в 1935 р. - 4,9, а в 1938 р. - ще 5 млрд дол. До початку 1936 р. громадськими роботами було зайнято 3,5 млн осіб.

o У1938р. ухвалено Закон про справедливі умови праці, що забороняв використання дитячої праці, на підприємствах федерального значення встановлювалися єдині норми заробітної плати, їх мінімальний і максимальний рівні, максимальні межі тривалості робочого тижня - до 44 год.

o Було введено ряд пільг для сімей з низьким рівнем доходу. Працівники-мігранти могли проживати в таборах, орендарі для купівлі ферм одержували позики, мали право об'єднуватися в кооперативи.

Загалом активна політика державного регулювання дала змогу США подолати економічну кризу. В1934 р. у країні почалася депресія. До 1936-1937 рр. основні економічні показники, у тому числі промислове виробництво, досягли рівня 1929 р.

"Новий курс" відповідав історичним умовам утвердження державно-монополістичного капіталізму. Він мав ознаки ліберально-реформістського варіанта розвитку індустріально-регульованої економіки. Найважливішим інструментом був державний бюджет, за його допомогою здійснювалося фінансування розширеного відтворення і соціальних програм. Реалізація "Нового курсу" зміцнила становище великих монополій, тому в економічній літературі антикризові заходи розглядають як примусову, але вигідну для американських монополій форму картелювання.

Проте у 1937-1938 рр. відбулася нова циклічна криза, внаслідок якої зменшилося виробництво промислової продукції на 36 %. У 1939 р. індекс промислового виробництва порівняно з 1932 р. підвищився на 90 %. Частка країни у світовому промисловому виробництві у 1937 р. зменшилася до 42 %. У 1938 р. Ф. Рузвельт почав втілювати план "підкачування насоса" - збільшення попиту за допомогою нових державних вкладень. Обсяг громадських робіт розширився, кількість осіб, які отримували допомогу у зв'язку з безробіттям, збільшилася до 21,3 млн осіб. Дефіцит бюджету почав швидко зростати, в 1939 р. він становив 2,2 млрд дол.

Слід зазначити, що процес етатизації відбувався в мирних умовах, мав соціально-економічний характер. Ліберально-реформістська політика державного регулювання розвивалася впродовж 30- 60-х років XX ст.

У Великій Британії економічна криза 1929-1933 рр. почалася пізніше, ніж в інших країнах, і проявлялася нерівномірно. Найбільшої глибини криза досягла навесні 1933 р., коли скоротився загальний обсяг промислового виробництва на 23 % від рівня 1929 р., у старих галузях - вдвічі, машинобудуванні - на 25 %, енергетиці - на 2,3 %, автомобілебудуванні - на 5,4 %, загальний тоннаж суднобудівництва - в 11 разів, обсяги зовнішньої торгівлі - на 2/3. Велика Британія стала демпінговим майданчиком зі збуту продуктів харчування для всього світу, тому ціни на сільськогосподарську продукцію зменшилися на 34 %, що призвело до банкрутства фермерів і зменшення посівних площ. Зовнішня торгівля скоротилася у 2,5 разу. У зв'язку зі зменшенням доходів від вивезення капіталу вперше в історії країни в 1931р. платіжний баланс мав пасив у 110 млн ф. ст. У 1931 р. почалася фінансова криза. Іноземні вкладники забирали золото з англійських банків. Чисельність безробітних у 1932 р. досягла 25,3 % зайнятого населення країни (3 млн осіб).

Перші кроки лейбористського уряду полягали у посиленні державного регулювання економікою. Створено міністерство для боротьби з безробіттям, організовувалися громадські роботи, поліпшилася система страхування.

Програму виходу з економічної кризи вироблено Комісією з національної оборони за головування фінансиста Дж. Мея. Це план економії та раціоналізації бюджетних видатків. Його реалізації сприяла позика в 50 млн ф. ст., надана у вересні 1931 р. американськими та французькими банками.

Зміст антикризових заходів полягав у

o регулюванні державного бюджету, економії бюджетних коштів і створенні бездефіцитного бюджету за рахунок збільшення прямих і непрямих податків, зменшення окладів державних службовців і вчителів, різкого скорочення громадських робіт, зростання внесків населення на соціальне страхування. Допомога у зв'язку з безробіттям була зменшена на 10 %, введено закон, що забороняв надання допомоги безробітним, які перебували на утриманні родини. Уряд перейшов до більш низької процентної ставки щодо позики на військові потреби, що дало змогу в 1932 р. заощадити 31 млн ф. ст.;

o відновленні престижу англійського фунта стерлінгів. У вересні 1931 р. відмінено золотий стандарт фунта стерлінгів і проведено девальвацію паперового фунта до кінця 1931 р. на 30 %;

o зміні зовнішньоекономічної політики. Утворення в 1931 р. стерлінгового блоку зумовило цінову перевагу товарів країн-учасниць (оскільки США, Німеччина, Франція, Бельгія, Італія й інші країни не відмовилися від золотого стандарту). Велика Британія перейшла до політики протекціонізму. В 1931-1932 р. прийнято ряд законів про встановлення мита в обсязі 10-33 % від вартості товарів, увезених у Велику Британію. Це позитивно позначилося на розвитку англійської промисловості, дало змогу поліпшити платіжний баланс за рахунок скорочення імпорту. Частка країни у світовому експорті зросла з 9,4 % у 1931 р. до 10,9 % у 1932 р.

Велика Британія зміцнила свої позиції у межах Британської імперії, встановивши сприятливі тарифи на експорт своїх товарів у колонії та домініони й дозволивши безмитне ввезення з цих країн продукції сільського господарства та добувної галузі. Фактично було створено митний союз, частка країн-учасниць в англійському експорті становила 50 %, в імпорті - до 40 %.

Загалом державна політика мала стабілізуючий ефект. Частка державних витрат у валовому національному продукті збільшилася з 24 % у 1929 р. до 29 % у 1931 р., до 1934 р. знизилася майже до рівня 1929 р. Ціни зросли в середньому лише на 10 %. У 1932 р. імпорт зменшився на 100 млн ф. ст., що сприяло зниженню дефіциту платіжного балансу. Фінансова стабільність повернула довіру до уряду та фунта стерлінгів. До квітня 1932 р. він стабілізувався, бюджет став збалансованим (за винятком невеликого дефіциту 1932- 1933 р.). Банківський процент постійно знижувався і досяг 2 %. Вклади почали повертатися в англійські банки. Вже в 1934 р. відновлено допомогу у зв'язку з безробіттям, почалося підвищення заробітної плати, знижено прибутковий податок. Обсяг промислового виробництва досяг рівня 1929 р.

Розвиток економіки Великої Британії у другій половині 1930-х років

Економіка Франції в 1930-х роках та економічна політика уряду Народного фронту

Програму виходу з кризи французький уряд будував на основі дирижизму - політики державного регулювання економіки. З цією метою використали Державний бюджет: збільшили держзамовлення для підприємств, що виробляли військову продукцію; надали державні кредити, податкові та митні пільги; виплатили премії за зменшення виробництва сільськогосподарської продукції; впровадили соціальну програму допомоги безробітним і проведення громадських робіт; скоротили заробітну плату державних службовців, пенсії інвалідів і вдів учасників Першої світової війни.

Пошуки шляхів виходу з кризи загострили протистояння профашистсько налаштованих і демократичних політичних сил. Поступове зближення різних лівих сил на антифашистській основі спричинилося до створення у 1936 р. уряду Народного фронту на чолі з прем'єр-міністром Л. Блюмом (1936-1937 рр., 1938 р.).