Розділ «7.3. Розвиток соціалістичних економічних ідей»

Характерною для творчості Р. Оуена є гостра критика капіталізму як системи, що перешкоджає раціональному поєднанню виробників та засобів виробництва, розподілу факторів виробництва та продуктів праці, породжує суперечності, злидні, нові форми рабства та війни. Причиною цих недоліків він вважав приватну власність і заперечував право на її існування у будь-яких формах.

На відміну від французьких утопістів, які заперечували класичну політичну економію, Р. Оуен був прихильником трудової теорії вартості Д. Рікардо і вважав працю єдиним джерелом вартості. Проте до вартості товару не зараховував прибуток, вважаючи його причиною експлуатації та економічних криз. Р. Оуен обґрунтовував концепцію "розумного устрою суспільства", який називав соціалізмом, на основі поступових, мирних і наукових начал.

Риси утопічної моделі ідеального суспільного устрою Р. Оуен систематизував у 26 законах "раціональної конституції1:

o знищення приватної власності, організація кооперативної праці на засадах суспільної власності, рівність громадян у правах і обов'язках;

o первинні клітини соціалістичного ладу - кооперовані общини, засновані на принципі єдності праці та споживання. Заміна ручної праці машинною. Ліквідація протилежностей між містом і селом. Чергування занять землеробською та ремісничою працею;

o праця є єдиним мірилом цінності та обов'язковою для всіх. Відсутність грошей, заміна їх спеціальними бонами праці;

o використання принципу розподілу: від кожного - за здібностями, кожному - за працею;

o активна роль держави (розумного уряду) у створенні нового суспільства.

Твори соціалістів-утопістів справили значний вплив на еволюцію економічної думки. Вони критикували наявний суспільний лад і спонукали до роздумів над проблемами еволюції людського суспільства; вказували на певні напрями майбутньої еволюції суспільства і сприяли пошуку шляхів його вдосконалення; вплинули на розвиток економічної думки. Позитивними є ідеї науково-промислового вдосконалення суспільства, підвищення культурного, освітнього і морального рівня людей.

7.3.2. Економічна теорія К. Маркса

Економічні погляди К. Маркса (1818-1883) сформувалися впродовж 40-80-х років XIX ст.

Були економічні та соціальні перетворення, пов'язані з утвердженням індустріального суспільства; загостреннях соціальних суперечностей у результаті погіршення становища найманих працівників, соціальні потрясіння і боротьба робітничого класу за свої права; активна участь К. Маркса у революційно-демократичному русі; прагнення довести необхідність соціально-економічних перетворень і дати теоретичне обґрунтування боротьби пролетаріату проти буржуазії, які спонукали до аналізу економічних явищ і процесів з метою обґрунтування неминучості загибелі капіталізму під натиском його внутрішніх суперечностей; зростання популярності соціалістичних ідей і незадоволення теоретичним вченням класичної політичної економії.

Економічні погляди К. Маркса знайшли відображення у працях "Злиденність філософії" (1847), "Святе сімейство" (1844) і "Німецька ідеологія" (1845-1846), написаних разом з Ф. Енгельсом (1820- 1895), "Маніфест Комуністичної партії" (1848), "До критики політичної економії" (1859), "Капітал: критика політичної економії", перший том якого був видрукуваний у 1867 р. за життя автора, а наступні три томи (1885,1894,1905-1910) видрукувані Ф. Енгельсом і К. Каутським за чернетками К. Маркса. УІ томі "Капіталу" ("Процес виробництва капіталу") розглядаються питання виробництва, ключовою проблемою є теорія додаткової вартості як основа розвитку і вираження відносин найманої праці і капіталу. У П томі "Капіталу" ("Процес обігу капіталу") центральною є теорія відтворення як єдність виробництва та обігу індивідуального і суспільного капіталу. Теорія "перетворених форм" додаткової вартості - прибутку, процента, торговельного прибутку і земельної ренти розглядається в Ш томі "Капіталу" ("Процес капіталістичного виробництва, взятий у цілому"). Критичному огляду відомих на той час економічних теорій, з погляду трактування суті та форми розподілу додаткової вартості, присвячений IV том "Капіталу" ("Теорії додаткової вартості").

Вчення К. Маркса, яке він розглядав як альтернативу класичній політичній економії, є основою марксизму - економічної теорії, яка визначається як марксистська політична економія. Поняття "марксизм" поширилося у 70-х роках XIX ст. Послідовники К. Маркса пов'язували його з трансформуванням утопічного соціалізму в науку революційного перетворення суспільства на соціалістичних засадах. Марксистське вчення є теоретичною засадою суспільних рухів і політичних партій, у Радянському Союзі використовувалося як складова державної ідеології, в Китаї залишається такою і на сьогодні. Є різні школи економічної думки марксистського спрямування.

Ідейно-теоретичними і методологічними джерелами вчення К. Маркса були англійська класична політична економія, зокрема вчення Д. Рікардо; німецька філософія (діалектика Г. Гегеля і матеріалізм Л. Фейєрбаха); французький утопічний соціалізм. На їх основі К. Маркс створив власну теоретичну систему, яка базується на дослідженні внутрішніх суперечностей капіталізму як рушійної сили його еволюції.

Предметом дослідження економічної теорії К. Маркса були сфера виробництва та сукупність економічних відносин, які він називав виробничими, економічні закони, що визначають їх еволюцію.

Для методологи К. Маркса характерні такі риси:

o абстрактно-теоретичний підхід, який дає змогу глибоко проникнути у сутність економічних явищ і процесів, виокремити їх найсуттєвіші риси;

o філософська теорія історичного матеріалізму, змістом якого є матеріалістичне розуміння історії, аналіз діалектичного взаємозв'язку продуктивних сил і виробничих відносин, учення про базис і надбудову, їх взаємозв'язки та первинність базису над надбудовою і свідомістю;

o історизм і лінійна модель розвитку суспільства. Суспільний організм аналізувався з погляду зміни суспільно-економічних формацій, еволюція яких є основою історичного розвитку. Підпорядкованість економічного дослідження ідеї неминучої загибелі капіталізму і заміни його більш прогресивним суспільним ладом - комунізмом;