Розділ «ТЕМА 26. Перебудова соціального захисту населення в період ринкової трансформації»

Третім рівнем є недержавна добровільна система пенсійних заощаджень, які формуються за рахунок добровільних внесків громадян, роботодавців та їх об'єднань. Його передбачено створювати на добровільних засадах у вигляді відкритих, корпоративних та професійних недержавних пенсійних фондів за пенсійними схемами з визначеними внесками. Складовими системи цього рівня є можливість укладання угод страхування довічних пенсій зі страховими організаціями та заощаджувати кошти на депозитних рахунках у банківських установах за ініціативою окремої особи.

За законом про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування обов'язкова накопичувальна система повинна діяти з 2008 р. Накопичення коштів на пенсійне забезпечення можуть здійснювати чоловіки віком до 40 років і жінки віком до 35 років.

Загальнообов'язкове державне пенсійне страхування здійснюється на таких принципах (див. схему 26.4).

Важливою складовою впроваджуваної в ході реформи системи пенсійного забезпечення є принципово нова формула обчислення пенсії, яка передбачає розширення періоду врахування заробітку при призначенні їх розмірів та зарахування до страхового стажу лише тих періодів, за які сплачені страхові внески до Пенсійного фонду. Розмір пенсії конкретній особі визначається диференційовано з урахуванням стажу роботи і заробітку, при цьому знято обмеження з максимального розміру пенсії.

Однією з цілей пенсійної реформи було встановлення диференціації розміру пенсій залежно від заробітку і трудового стажу. Тому розмір пенсій, нарахованих до прийняття Закону "Про загальнообов'язкове пенсійне страхування", було переглянуто. Законом передбачено підвищення пенсії за віком у разі відстрочки часу її призначення. При відстрочці на 1 рік пенсія збільшується на 3%, на 2 роки - на 6,71%, на З роки - на 11,83% і так далі, а на 10 років - на 25,32%. Передбачено також обов'язкове індексування пенсійних виплат.

Оцінюючи наслідки пенсійної реформи, слід зазначити, що вони неоднозначні. Позитивом є те, що впроваджувана система пенсійного забезпечення відповідає принципам сучасних світових пенсійних систем, що сформувалися на початок XXI ст. Вона створила умови для суттєвого підвищення рівня пенсійного забезпечення. Однак вона не позбавлена і суттєвих недоліків. Один із них полягає в тому, що нерівність між найбільш високооплачуваними та найбіднішими пенсіонерами не тільки не зменшилась, що було задекларовано як одна з цілей реформи, а навіть збільшилась. Максимальна та мінімальна пенсії за віком відрізняються в десятки разів, але при цьому 90% пенсіонерів одержують майже однакові виплати, навіть якщо мали різний трудовий стаж і заробіток перед виходом на пенсію. А у розвинених країнах мінімальна і максимальна пенсія за віком відрізняється щонайбільше в 3-4 рази для осіб, які мають однаковий трудовий стаж, але різні заробітки.

Нова система не стала справедливішою, бо зберігає нерівність прав громадян за професійною ознакою. Державні службовці, народні депутати, науковці і деякі інші спецкатегорії продовжують одержувати значно більші пенсії за іншими законами, хоча сплачували пропорційно своїм заробіткам майже такі самі страхові внески, як і інші громадяни. Така система пов'язана з недосконалістю пенсійного законодавства. Пенсійне забезпечення реформується понад 20 законодавчими актами. У результаті середня пенсія, призначена відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення", становить менше 10% середньої пенсії, призначеної згідно із законом "Про статус народного депутата".

Суттєвою вадою нинішньої пенсійної системи став постійний дефіцит Пенсійного Фонду України. Якщо в 2009 р. він становив 13,8 млрд грн, то в 2010 р. - 26,6 млрд грн. А з урахуванням видатків Державного бюджету України на фінансування надбавок до спеціальних пенсій дефіцит досягає майже 60 млрд грн. Подальшого збільшення дефіциту Державний бюджет не зможе забезпечити.

Все це поставило на порядок денний здійснення нового етапу пенсійної реформи. Вона підготовлена Кабінетом Міністрів України у 2011 р. і покликана усунути недоліки діючої пенсійної системи, щоб запобігти бідності осіб пенсійного вису та виплачувати адекватні пенсії фінансово стабільним і надійним шляхом. Серед налічених заходів підвищення пенсійного віку, збільшення трудового стажу для права на отримання пенсії, обмеження максимального розміру пенсій, практичне впровадження другого і третього рівнів пенсійної системи. Для реалізації нової пенсійної реформи потрібні певні передумови, насамперед макроекономічна стабільність і економічне зростання, фінансова стабільність солідарної пенсійної системи, наявність ринкової інфраструктури і надійних інструментів для інвестування пенсійних коштів, ефективне регулювання та надійність фінансового сектора, забезпечення відповідної законодавчої бази.

Важливим елементом системи соціального захисту населення є державна соціальна допомога, що є турботою про громадян, які потребують підтримки, сприяння у зв'язку з віком, станом здоров'я, недостатнім рівнем особистого доходу на підставі перевірки про потребу такої допомоги. Основні напрями реформування системи соціальної допомоги в Україні визначено Указом Президента України "Основні напрямки вдосконалення системи соціальних виплат населенню". Потреба в реформуванні зумовлена тим, що сьогодні ця система діє неефективно. Ще багато громадян, які звертаються до місцевих управлінь праці та соціального захисту населення за оформленням допомоги або пільг, змушені втрачати час на збирання різних довідок та стояння у чергах.

Реформування системи державної соціальної допомоги має відбуватися у декількох напрямах. Це і посилення адресної соціальної підтримки окремих груп населення, і спрощення процедур призначення всіх видів державної соціальної допомоги, і запровадження нової прогресивної технології прийому громадян в органах праці та соціального захисту населення за принципом "єдиного вікна".

Один із важливих напрямів реформи - формування єдиної бази даних одержувачів державної соціальної допомоги та Єдиного державного автоматизованого реєстру осіб, які мають право на пільги (ЄДЛРП). Мета створення - налагодження в Україні чіткого обліку даних про пільгові категорії населення за соціальною ознакою, а також запровадження системи адресних розрахунків із організаціями та підприємствами - надавачами пільгових послуг за фактично надані послуги кожному пільговику.

Головний обсяг робіт з його створення та заповнення вже виконано. До реєстру включено інформацію про 12 млн осіб, які мають право на пільги за соціальною ознакою, що становить орієнтовно 99,3% від їхньої загальної чисельності. Зазначена чисельність громадян має понад 19,3 млн статусів (посвідчень), тобто частина осіб, що перебувають на обліку, має право на пільги згідно з кількома законами. Це повинно суттєво спростити систему надання громадянам державної соціальної допомоги та пільг, посилити адресність соціальної підтримки окремих груп населення з урахуванням матеріального стану та умов проживання сім'ї, підвищити ефективність використання коштів, які спрямовуються на соціальний захист.

Ще одним напрямом реформування системи соціальної допомоги є вдосконалення соціального захисту малозабезпечених сімей та сімей з дітьми, що регламентується законами "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" та "Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям". Потреба в такому удосконаленні зумовлена тим, що рівень доходів і витрат на душу населення сімей з дітьми нижчий за середній по Україні на 16-20%. У сім'ях з дітьми найвищі показники бідності, рівень якої у 2 рази вищий, ніж у бездітних родинах. Тому названими законами передбачено суттєве збільшення допомоги зазначеним категоріям дітей, а також централізація коштів на ці цілі, які були розпорошені між великою кількістю державних соціальних програм.

Економічна криза 2008 р. негативно позначилась на перебудові соціального захисту населення. її подолання дозволить продовжити започатковані заходи посилення соціального захисту населення в нашій країні.