Розділ «ТЕМА 13. Сукупний попит, сукупна пропозиція і макроекономічна рівновага»

Другим чинником інвестицій є затрати на інвестування. Інвестиційні витрати мають довгостроковий характер, бо вкладаються та окуповуються протягом певного періоду часу, нерідко довготривалого. Цим зумовлюється потреба визначення ціни інвестування. А вона пов'язана з процентною ставкою за позики. Чим вища процентна ставка, тим дорожча ціна, а отже, тим меншим є додатковий дохід, очікуваний від інвестицій. Тому чим довший період окупності інвестицій та їх розмір і чим вищий рівень процентної ставки, тим мотиви для здійснення інвестицій менші, а отже, і менший їх обсяг.

Подібний до процентної ставки вплив на обсяг інвестицій здійснюють податкові ставки. Останні визначають ту частину доходу від інвестицій, яку потрібно сплачувати у вигляді податків. Якщо податкові ставки високі, то частка податків у доходах від інвестицій висока, що знижує стимули для інвестування.

На інвестиції впливає і такий фактор, як очікування, або сподівання. Інвестиції пов'язані з ризиком. Тому при їх здійсненні визначаються можливості одержання доходу, тобто вони пов'язані із сподіванням на ефективність інвестицій. Якщо умови економічної діяльності погіршуються, то це знижує вірогідність здійснення інвестицій, бо надія на одержання від них доходу зменшується. Отже, інвестиційні рішення залежать від сподівань та прогнозу на майбутнє. Чим стабільніша ситуація в економіці і країні, тим більшими є можливості інвестування, оскільки зростає надія на ефективність інвестицій. Саме нестабільність економічної ситуації в Україні є одним із чинників недостатнього рівня інвестування.

Важливу роль при прийнятті інвестиційного рішення відіграє визначення ефективності інвестицій. При цьому використовується поняття сьогоднішньої цінності. Вона визначається як дохід, який може принести інвестована сума у вигляді відсотка, якщо вона замість інвестування буде використана на придбання цінних паперів. Загальне правило визначення ефективності інвестицій таке: інвестиції вигідні тоді, коли їх сьогоднішня цінність більше нуля, тобто коли дохід від інвестицій буде більший від доходу, який можна одержати у тому випадку, коли б суми, втрачені на інвестування, були використані для придбання цінних паперів.

Таким чином, інвестиційні рішення визначаються рядом факторів. Це, по-перше, зміни у попиті на продукцію, отриману від нових інвестицій, з чим пов'язаний додатковий дохід, зумовлений ними. По-друге, на інвестиційні рішення впливають рівень процентних та податкових ставок, що зумовлюють витрати на інвестиції. По-третє, обсяг інвестицій залежить від прогнозного стану економіки. Оскільки наявні фактори суперечливі, то інвестиції характеризуються значною нестабільністю, їх динаміка характеризується як збільшенням, так і зменшенням обсягу інвестицій. Водночас інвестиції суттєво впливають на рівень національного виробництва, будучи важливою складовою сукупного попиту. Розглянемо цей вплив.

13.5. Макроекономічна рівновага і модель мультиплікатора

Ринок нормально функціонує, коли попит і пропозиція урівноважуються. Це положення стосується як окремих ринків, так і національної економіки в цілому. В ній рівновага наступає тоді, коли сукупний попит і сукупна пропозиція урівноважуються. За такої ситуації реальний обсяг національного виробництва є рівноважним. Враховуючи компоненти попиту (споживання С і інвестиції І), рівновага на ринку існує тоді, коли попит на споживчі блага С та попит на інвестиційні товари І дорівнює реальному обсягу пропонованих благ Д. Тобто рівновага виражається формулою С + І = Д.

За кейнсіанською теорією детермінантою споживання є дохід, а детермінантою інвестицій - процентна ставка. Тому формулу можна записати так:

С (Д) + І (ВС) = Д (через ВС позначено відсоткову ставку).

З цієї формули випливає ряд залежностей. По-перше, споживання залежить від доходу, але водночас і визначає його, тобто залежність між ними взаємна. Через це збільшення споживання приводить

Графік 13.7. Вплив інвестицій на обсяг валового внутрішнього продукту

до зростання доходу. По-друге, на рівень доходу впливають інвестиції, зміна яких, за інших рівних умов, безпосередньо позначається на величині доходу. В той же час інвестиції, як уже зазначалось, пов'язані із збереженням. Цю залежність можна показати з допомогою вищенаведеної формули. Використовуваний дохід, як відомо, дорівнює сумі споживання та заощадження, тобто Д = С + З (через 3 позначено заощадження). А вироблений дохід складається із споживання і інвестицій, тобто Д = С + І. Прирівнюючи ці два рівняння, одержуємо С + 3 = С + І. А звідси І = 3. Це означає, що рівноважний дохід буде лише у випадку, коли сума інвестицій дорівнюватиме сумі заощаджень. При інших співвідношеннях інвестицій і заощаджень рівновагу між попитом і пропозицією буде порушено.

Розглянемо залежність між інвестиціями та обсягом валового внутрішнього продукту на графіку 13.7.

На даному графіку на горизонтальній осі відкладаємо обсяг ВВП, а на вертикальній - обсяг інвестицій. Крива 3 є кривою заощаджень. Вертикальна лінія І - це крива автономних інвестицій, незалежних від ВВП. На графіку видно, що крива заощаджень перетинається з кривою інвестицій у точці Б, де обсяг ВВП дорівнює Д. Ця точка характеризує такий обсяг ВВП, за якого економіка перебуває у стані рівноваги. Це означає, що населення буде здійснювати заощадження У такому обсязі, який дорівнює обсягу інвестицій.

Якщо збереження збільшаться і переміститься в точку В, якій відповідає обсяг ВВП, що дорівнює Д,, то збереження перевищать інвестиції, населення буде зберігати більше, ніж підприємці будуть інвестувати. Тоді населення утримається від додаткового споживання, попит на додаткову продукцію зменшиться, і підприємці вимушені будуть нагромаджувати товарні запаси. За таких умов стимулу для збільшення виробництва і інвестицій не буде. Виробництво почне скорочуватись, що зумовить зменшення ВВП, яке на графіку виражається переміщенням з точки Д, вліво. Відповідно, скорочується зайнятість, і зменшується заощадження. Цей процес триватиме до того часу, поки буде досягнуто рівновагу в точці Б і тенденція скорочення ВВП припиниться. Тоді встановиться макроекономічна рівновага.

Порушується рівновага і тоді, коли збереження зменшиться, наприклад, переміститься в точку А, де розмір ВВП дорівнює Д2. Тоді збережень буде менше, ніж інвестицій. Скорочуючи збереження, населення збільшує споживання і збільшує попит. Це стимулює підприємців нарощувати обсяг виробництва, що приводить до зростання ВВП, а отже, і зайнятості. В результаті зростатимуть доходи населення, а отже, збільшуватимуться і заощадження. Цей процес буде тривати до моменту, коли заощадження зрівняються з інвестиціями (на графіку це точка Б) і буде встановлено макроекономічну рівновагу.

Отже, інвестиції впливають на обсяг ВВП: їх збільшення приводить до його зростання, а зменшення - до спаду. Взаємодія інвестицій і заощаджень виступає фактором встановлення рівноважного обсягу ВВП. Такий самий вплив на ВВП здійснює і споживання. Аналіз показує, що збільшення споживання, створюючи додатковий попит, стимулює економічну активність і веде до зростання ВВП. Аналогічний вплив на ВВП здійснюють і урядові видатки, що збільшують сукупний попит і стимулюють зростання обсягів виробництва. Звідси можна дійти висновку: шляхом впливу на інвестиції, споживчі витрати та урядові видатки можна збільшувати сукупний попит, що зумовлює посилення економічної активності, яка проявляється у збільшенні обсягів ВВП. Це одне з основних положень кейнсіанської теорії макроекономіки. Воно включає і поняття мультиплікатора або мультиплікаційного ефекту.

Під мультиплікатором у кейнсіанській теорії розуміють коефіцієнт, що показує зв'язок між збільшенням (зменшенням) інвестицій та величини доходу. Виражається він відношенням зміни доходу до зміни інвестицій, що обумовила її. Тобто відношення можна записати такою формулою:

де К - мультиплікатор; А Д - приріст доходу; А І - приріст інвестицій.

Якщо, наприклад, К = 2, то стійке зростання річного потоку інвестицій спричинить подвійний приріст річного потоку ВВП.