Розділ «ТЕМА 13. Сукупний попит, сукупна пропозиція і макроекономічна рівновага»

живчих, так і інвестиційних витрат, що зменшить і сукупний попит, крива якого пересунеться вліво в положення АО: (див. графік 13.2).

Розглянемо сукупну пропозицію. Це загальна кількість товарів та послуг, які фірми готові виробляти і продавати протягом року за кожного рівня цін. Тобто, сукупна пропозиція визначається обсягом товарів та послуг, який підприємці країни пропонують на ринку. Характерним є їх прагнення досягти максимально можливого обсягу таких благ, або потенційного чи природного обсягу виробництва. Саме такий обсяг виробництва є одним із найважливіших чинників сукупної пропозиції.

Економіка в кожен момент часу має певний обсяг факторів виробництва у вигляді праці, капіталу та придатної для використання землі. їх поєднання при наявному рівні технологічної оснащеності виробництва дає змогу виробляти максимальний обсяг виробництва товарів і послуг. Потенційний обсяг виробництва є і тим обсягом створюваних товарів та послуг, який можливий за умови повного використання всіх факторів виробництва і технологічних можливостей економки. Тобто, цей обсяг пов'язаний із межею виробничих можливостей економіки, що характеризують можливий вибір суспільства.

Якщо економіка намагається виробити товарів і послуг понад потенційний обсяг виробництва, то реальний обсяг виробництва не збільшується, але підвищується рівень цін, бо ресурси будуть використовувати інтенсивніше. Іншою є ситуація тоді, коли реальний обсяг виробництва менший за потенційно можливий. Це означатиме, що частина факторів виробництва не використана для створення благ, що приводить до безробіття (неповної зайнятості) і недовикористання виробничих потужностей.

Отже, потенційний обсяг виробництва - це такий реальний ВВП, який економіка виробляє, якщо в ній є повна зайнятість, або норма безробіття не перевищує так званого його природного рівня. Такий обсяг виробництва і є одним з факторів, що визначають сукупну пропозицію.

Другим фактором сукупної пропозиції є рівень заробітної плати і цін на інші фактори виробництва. Заробітна плата є важливим елементом витрат виробництва. її зменшення приводить до скорочення витрат і зрештою позначається на збільшенні сукупної пропозиції. Такий самий вплив на сукупну пропозицію здійснює і зміна цін матеріальних факторів виробництва.

Обсяг сукупної пропозиції безпосередньо пов'язаний із цінами на товари та послуги. Високі ціни створюють сприятливі умови для зростання виробництва товарів та послуг, а отже, і для збільшення сукупної пропозиції. Низькі ціни приводять до скорочення реального обсягу виробництва. Тому між сукупною пропозицією і рівнем цін існує пряма залежність. Це означає, що за інших рівних умов обсяг сукупної пропозиції тим більший, чим виший рівень цін, і навпаки. Отже, на сукупну пропозицію впливають дві групи факторів: цінові і нецінові (див. схему 13.3).

Першу групу становлять ціни на товари та послуги, що утворюють ВВП. До нецінових факторів сукупної пропозиції належать зміни цін на ресурси, з яких виготовлені товари та послуги, зміни в рівні ефективності виробництва (їх підвищення означає зменшення затрат ресурсів на одиницю продукції, а отже, супроводжується збільшенням реаль

Схема 13.3. Фактори сукупної пропозиції

Графік 13.3. Крива сукупної пропозиції у короткостроковому періоді

ного виробництва) та зміни правових норм (до останніх передусім належать рівень податків та субсидій).

Сукупна пропозиція зображається графічно. Щодо суті та форми графічного зображення сукупної пропозиції серед представників різних течій економічної теорії немає єдиного підходу. Послідовники теорії класичної школи вважають, що крива сукупної пропозиції є вертикальною, тобто обсяг реального ВВП від зміни рівня цін не залежить, оскільки ціни і заробітна плата гнучкі і зміна рівня цін на обсязі ВВП не позначається. Прихильники кейнсіанства вважають, що крива сукупної пропозиції має горизонтальний характер, бо зміни у сукупному попиті приводять до зростання обсягу національного виробництва при незмінному рівні цін.

Сучасні погляди на характер кривої сукупної пропозиції базуються на об'єднанні названих двох підходів і розрізняють сукупну пропозицію у короткостроковому та довгостроковому періодах. У короткостроковому періоді крива сукупної пропозиції має такий вигляд (див. графік 13.3).

У короткостроковому періоді зміна рівня цін приводить до зміни реального обсягу виробництва. Якщо рівень цін зростає з Р, до Р2, то обсяг реального ВВП збільшується з ВВП, до ВВП2. Це збільшення зумовлене тим, що при підвищенні попиту фірми збільшують обсяг виробництва і одночасно підвищують ціни. Причиною є негнучкість витрат виробництва, зокрема заробітної плати у короткостроковому періоді. Заробітна плата, як правило, встановлюється на контрактній основі і після підписання тарифної угоди не збільшується щонайменше протягом року. Оскільки вона становить значну частину витрат виробництва, то останні в цей період залишаються відносно сталими. За таких умов підвищення рівня цін стимулює фірми до збільшення обсягів виробництва, що приводить до зростання обсягів сукупної пропозиції. На графіку 13.3 видно, що підвищення рівня цін з Р, до Р2привело до збільшення обсягу ВВП з ВВП, до ВВП2 що виражено у піднесенні кривої сукупної пропозиції вгору і вправо. Отже, у короткостроковому періоді між рівнем цін і сукупною пропозицією встановлюється пряма залежність: зміна рівня цін приводить до однонаправленої зміни сукупної пропозиції.

Інша ситуація у довгостроковому періоді. У ньому витрати виробництва втрачають стабільність, стають гнучкими, бо заробітна плата, реагуючи на зростання цін, також підвищуватиметься. За таких умов підвищення цін не приведе до збільшення прибутків фірм, бо буде нейтралізоване зростанням витрат виробництва, передусім заробітної плати. Тому підвищення попиту і відповідне зростання цін не приведе до збільшення обсягів виробництва, а крива сукупної пропозиції у довгостроковому періоді набуває вигляду вертикальної прямої, що відображає реальний ВВП, який дорівнює потенційному обсягу виробництва (див. графік 13.4).

З графіка видно, що крива сукупної пропозиції АБ співпадає з потенційним обсягом виробництва і підвищення рівня цін з Р, до Р,

Графік 13.4. Крива сукупної пропозиції у довгостроковому періоді

не зміщує її вправо, бо реальний ВВП залишається незмінним, збільшується лише номінальний ВВП за рахунок цінового фактора. Зміщення кривої управо може бути здійснене лише під впливом зміни обсягу факторів виробництва - капіталу та праці і рівня технологічної оснащеності. Тоді під дією цих факторів відбувається розширення межі виробничих можливостей, збільшується відповідно потенційний обсяг виробництва, а отже, і сукупна пропозиція. Тоді крива сукупної пропозиції переміщується в положення АБ,.

Отже, ми визначили поняття сукупного попиту і сукупної пропозиції. Розглянемо тепер фактори, що впливають на такі складові сукупного попиту, як споживання та інвестиції.

13.3. Споживання і заощадження та їх функції