Провідні напрями родинно-сімейного виховання

Педагогіка сімейного виховання

В основі родинно-сімейного виховання дітей українського народу завжди гармонійно поєднувалось національне виховання та повага до прав і свобод народностей, що жили і живуть в Україні. Це забезпечується самою природою, або ж менталітетом української родини. Українська родина ніколи не була агресивною до інших народів, проте й не допускала зверхності щодо себе, приниження національної гідності й честі. Так звана інтернаціональна, чи комуністична ідея, яка сповідувалась більш як сім десятків років державними органами, агресивна шовіністична політика зі сходу, яка також не заперечувалась ні компартійними, ні державними властями України, призвели до значних втрат українським народом кращих духовних якостей, деформації національної свідомості українців. Саме тому сьогодні як для української родини, так і для всієї освітньо-виховної системи найважливішим завданням є формування особистісних якостей громадянина України, які включають в себе національну самосвідомість, розвинену духовність, моральну, художньо-естетичну, правову, трудову, фізичну, екологічну культуру, розвиток індивідуальних здібностей і таланту.

Найвища мета виховання дітей в родині і школі – забезпечити високий рівень освіченості й вихованості свідомого громадянина України, здатного на основі життя й досвіду власного народу та досягнень світової науки й культури, врахування національно-територіальних особливостей України здійснювати соціально-економічний розвиток і господарювання в республіці, утверджувати найвищі ідеали гуманістичної культури й демократичних взаємовідносин людей, відстоювати і захищати права, гідність і честь своєї Вітчизни.

Національне виховання є фактором цілісного формування особистості, відображає систему поглядів, переконань, ідеалів, традицій, звичаїв, покликаних формувати світогляд і ціннісні орієнтації молоді. Воно найповніше відповідає потребам відродження України і однаковою мірою стосується як українців, так і представників інших народів, що проживають в Україні. Принцип етнізації виховного процесу передбачає надання широких можливостей представникам усіх етносів для пізнання своєї історії, традицій, звичаїв, мови, культури, формування національної свідомості і гідності.

Формування національної самосвідомості дітей у сім'ї передбачає освоєння молоддю явищ своєї етнічної спільності, національних цінностей (мови, території, культури), відчуття своєї причетності до історії держави, патріотизм. Національна ідея має бути не просто атрибутом національної свідомості, чисто духовним феноменом, а поштовхом до практичних справ, як споконвіку було у кращих синів і дочок українського народу. Відродженню нації сприятиме формуванню в дітей і молоді національної гідності і гордості за свою землю, свій народ, Батьківщину; усвідомлення себе представниками державної нації, носіями незалежності і державності, засвоєння культури й осягнення історії українського народу.

Таким чином, національне виховання своїм змістом, формами і методами забезпечує підготовку громадян, які живуть, діють, розвиваються на основі визначених державних законів та морально- етичних традицій, звичаїв і порядків українського народу.

Правове виховання дітей у сім'ї має забезпечити:

• знання й дотримання членами сім'ї і дітьми норм Конституції, прав і свобод громадян, законодавства України; повагу до народних символів і національної символіки, визнання державного Герба, Гімну;

• знання основних положень Загальної декларації про права людини, Декларації прав дитини та Конвенції про права дитини, прийнятих Генеральною Асамблеєю ООН;

• володіння рідною і державною мовами, опанування народної моралі, етики, культури, що в свою чергу формує національний менталітет;

• прагнення до засвоєння основ державного права, трудового, громадянського, сімейного, кримінального законодавства тощо;

• потребу в учнів дотримувати Правил для учнів та інших морально-правових й етичних приписів;

• усвідомлення громадянської відповідальності за здійснені вчинки і правопорушення;

• негативне ставлення до проявів беззаконня, проступків і правопорушень.

Моральне виховання в українській сім'ї має бути спрямоване на формування у дітей і молоді моральної свідомості – ідей, поглядів, переконань, ідеалів, традицій, звичаїв, напрацьованих вітчизняною і світовою культурою. Ґрунтуючись на національній основі, моральне виховання в українській родині виходить також із вселюдських принципів – правдивості, справедливості, гуманізму, демократизму, інших доброчинностей, що поєднують суспільні і особистісні інтереси.

Головна мета морального виховання у сім Т – набуття молодим поколінням морального досвіду, успадкування духовних надбань українського народу, досягнення високої культури міжлюдських і міжнаціональних взаємин, формування моральної культури.

Основні завдання морального виховання – набуття знань про моральні принципи, норми та правила суспільної поведінки, виховання моральних почуттів, потреб і ставлення до навколишнього світу, набуття стійких навичок та звичок моральної поведінки.

Зміст морального виховання у сім'ї становить, насамперед, виховання любові до рідної землі, свого народу, його культури та мови; дружнього братерського та шанобливого ставлення до інших народів, їх культури, звичаїв і традицій; виховання гуманних почуттів, доброзичливості і приязні до людей, потреби подавати їм безкорисливу, посильну допомогу; формування розумних потреб, культури споживання, свідомої дисципліни, бажання працювати задля розквіту держави, відповідального і бережливого ставлення до праці та її результатів; виховання у дітей скромності, чесності і працьовитості, здатності до прояву почуттів сорому та власної гідності; непримиренності до аморальних вчинків людей, нетерпимого ставлення до порушників соціально-етичних норм і правил поведінки.

В систему морально-етичних норм сім'ї має входити статеве виховання дітей як складова його частина. З одного боку, воно є визначальним у формуванні таких якостей і почуттів людини, як дівоча честь, сором'язливість, моральна чистота, юнацька (чоловіча) гідність, повага до жінки, дружба, кохання, з другого – сприяє розв'язанню соціально-гігієнічних проблем, пов'язаних із здоров'ям, самопочуттям, настроєм людей, взаємовідносинами в сім'ї тощо.

Статеве виховання – взаємопов'язаний, безперервний процес, що починається від народження, продовжується ціле життя і передбачає:

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Педагогіка сімейного виховання» автора Маценко Л.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Провідні напрями родинно-сімейного виховання“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДМОВА

  • Тема 1. Сім'я – основний інститут виховання особистості

  • Тема 2. Функції сучасної сім'ї

  • Матеріально-економічна функція

  • Комунікативна функція. Психологічний клімат сім'ї

  • Виховна функція

  • Рекреативна функція

  • Тема 3. Типологія сімей

  • Типології сім'ї на основі особливостей спілкування і міжособистісних стосунків

  • Типологізація родин на основі аналізу наслідків впливу на формування соціальних навичок дитини

  • Тема 4. Проблемна сім'я як об'єкт соціальної роботи

  • Соціально-педагогічна діяльність соціального педагога в роботі з родиною. Її мета, завдання соціальних служб для молоді у роботі з сім'єю

  • Програма допомоги родині. Взаємодія соціального педагога з соціальними службами, організаціями й установами

  • Напрями та зміст роботи соціального педагога з проблемними сім'ями

  • Тема 5. Робота соціального педагога з молодими сім'ями

  • Система роботи соціального педагога з молодою родиною

  • Тема 6. Взаємодія соціального педагога, школи та сім'ї у розв'язанні проблем виховання особистості

  • Тема 7. Методика сімейного виховання

  • Завдання, зміст і методика виховання дітей у родині

  • Методи сімейного виховання

  • Характеристика методів формування досвіду поведінки

  • Характеристика методів стимулювання діяльності й поведінки

  • ДОДАТКИ

  • Сім'я і суспільство

  • Виховний ідеал української сім'ї

  • Провідні напрями родинно-сімейного виховання
  • Додаток Б. Новий сімейний кодекс і соціальна робота з сім'єю

  • Додаток В. Універсальна виховна система домашнього і шкільного виховання

  • Напрям 1: "Я – інші люди – суспільство" (фізичне, моральне, інтелектуальне, трудове, естетичне виховання)

  • Напрям 2: "Я – частинка природи" (екологічне виховання)

  • Формування у дитини самооцінки.

  • Проблеми нервових розладів та психічних захворювань у дітей

  • Особливості виховання "правопівкульних" та "лівопівкульних" дітей

  • Особливості виховання обдарованих дітей

  • Додаток Д. Соціальний паспорт сім'ї

  • Додаток З. Анкета "Взаємини в сім'ї"

  • Додаток І. Поради батькам щодо профілактики поширення серед учнів наркогенних речовин

  • Сім'я і родинне виховання в Україні з найдавніших часів до XIX століття

  • Доля української родини й домашнього виховання у XX столітті

  • Основні тенденції сучасного сімейного виховання

  • Додаток Й. Сім'я як провідний компонент системи соціального формування особистості

  • Виховання дитини в сім'ї як соціально-педагогічне явище

  • Педагогічні шляхи подолання суперечності між ціннісними орієнтаціями сім'ї та суспільства

  • Додаток К. Ідеї сімейного виховання у творах А.С. Макаренка

  • Структура сім'ї, кількість дітей у сім'ї, неповна сім'я

  • Особистість вихователя

  • Батьківський авторитет. Види несправжнього батьківського авторитету. Справжній батьківський авторитет

  • Дисципліна і режим

  • Гра. Стадії гри. Помилки батьків при організації* дитячої гри. Види іграшок

  • Сімейне господарство

  • Виховання в праці

  • Статеве виховання

  • Додаток Л. Погляди В. О. Сухомлинского на сімейне виховання

  • Погляди В.О. Сухомлинского на сімейне виховання у книзі "Батьківська педагогіка"

  • Трудове виховання дітей в сім'ї

  • Виховання громадянина-патріота в сім'ї

  • "Серце віддаю дітям" – книга творчості та безцінних педагогічних ідей педагога-гуманіста В.О. Сухомлинського

  • Погляди В.О. Сухомлинського на проблеми сімейного виховання