Доля української родини й домашнього виховання у XX столітті

Педагогіка сімейного виховання

Чимало мук і випробувань зазнала українська родина у XX ст., на першу половину якого припадають аж дві світові війни. Кожна з них – це десятки мільйонів убитих і поранених, сотні тисяч вдів, сиріт, калік, передчасно посивілих матерів, неодружених дівчат, тисячі спалених людських осель, розорених господарств, сотні зруйнованих міст і сіл, знедолених родин.

Серце стискається від хвилювання, коли читаємо поему Марійки Підгір'янки "Мати-страдниця", де письменниця відображає неймовірні страждання матері, у якої війна забрала її найдорожчий скарб – п'ятьох дітей. В основі твору – справжні події, що відбувалися в концтаборі галицьких вигнанців, недалеко від австрійського міста Гмінд, де в бараках від холоду, хвороб і недоїдання вмерло понад 15 тис. українських дітей.

Злочинний замах на українську родину вчинили сталіністи як шляхом поширення шкідницьких "теорій", що продукували зневагу до сім'ї, так і застосовуючи лінгвоцид, етноцид, геноцид проти українського народу, нації.

Знайшлись же у 20-30-х роках "теоретики", які вважали сім'ю і шлюб анахронізмом і гарячково силкувалися замінити її "безшлюбними комунами", "усуспільненням жінок і дівчат", "вільними статевими зносинами", закликали зруйнувати традиційну сім'ю, пропагували "громадські суди" над вінчанням, хрещенням дітей. Нерідко вся це супроводжувалася закриттям, а то й руйнуванням, церков, храмів, монастирів, каплиць, знесенням хрестів, могил, історичних пам'яток.

Внаслідок сталінських репресій 30–40-х років ішло тотальне знищення в Україні національної інтелігенції, духовенства, всіх національно свідомих українців, садистський наступ на селянство, а разом з цим – і на традиційну селянську родину.

Примусова суцільна колективізація, грабіжницькі продрозкладки, нескінченні арешти, знищення в катівнях та концтаборах мільйонів невинних людей, депортації, руйнування хуторів, слобід й одноосібних господарств розорювали села й селянські родини. Україна втратила своїх спадкових хліборобів, які всім серцем і душею любили село і землю й цю любов прищеплювали своїм дітям. Перед війною тільки із Західної України до Сибіру вивезли півтора мільйона українців.

Увесь світ сколихнула трагедія навмисно організованого голодомору в чорноземній Східній Україні в урожайний 1933 р., жертвами якого стали понад 7 млн. українців.

Захисники тоталітаризму брехливо твердили, ніби голодомор 1932-1933 років спричинив прискорення колективізації. Але ж вимирали з голоду й села "колективізовані". Голодомор було організовано на споконвічних українських землях з метою винищення саме українців. Намір його був злочинний – запропастити українську націю, сплюндрувати українські села як головних носіїв української мови, національної родинно-побутової й громадської культури українців. Такі самі штучні голоди пережила Україна в 1921 та 1946-1947 pp., їх жертвами стали понад 5 млн. осіб. "Народ хліборобів і співаків намагалися зробити народом канібалів і злодіїв" (І. Драч).

Свавілля можновладців у ставленні до українських родин було жахливим. То й не дивно, що за 23 довоєнні роки в Україні зовсім не додалося населення, хоч за народженням дітей вона стояла на першому місці в Європі.

Крім фізичних знищень, сталінізм руйнував сім'ю духовно, всіляко культивуючи родинну зраду – недовіру, а то й ненависть між членами родини, примусові доноси одне на одного до офіційних органів як на "класових противників", "ворогів народу", тобто замахнувся на святая святих народної, християнської моралі – подружню вірність, родинну, кровну й свояцьку спаяність, взаємну любов і солідарність, єдність і спадкоємність поколінь.

Суворим випробуванням для української родини стала Друга світова війна – найжорстокіша за всю історію людства. Україна втратила в її вогні кілька мільйонів своїх синів і дочок. Не було жодної сім'ї, яка не оплакувала б загибель своїх рідних і близьких. Війна увірвалась у життя кожної родини розлуками, суворим побутом, нестатками і стражданнями.

Чимало підступних ударів з боку імперського тоталітарного режиму зазнала українська родина в післявоєнні десятиліття, що зрештою зумовило трагічний процес вимирання сільського населення. У 1991 р. в Україні на 30 тис. осіб більше померло, ніж народилося.

Підколоніальне рабство в Україні через нескінченні репресії, лінгвоцид, етноцид, геноцид, насаджування брехливої ідеології, нищення традиційної родинно-побутової культури призвело українську родину не тільки до економічного занепаду, а й спустошувало її духовно, позбавляло національної самобутності. Досягнення українського народного родинознавства всіляко ігнорувалися. Наукові дослідження в цій галузі не проводилися. То й негативні наслідки не забарилися. Родинні чвари, пияцтво, неробство й статева розпуста, подружні зради й розлуки, катастрофічний спад народжуваності, занедбане виховання, сирітство за живих батьків, одинока старість – ось далеко не повний перелік тих бід і нещасть, які звалилися за роки суспільних спотворень на українську родину.

Розлад у родинних взаєминах не тільки заслуговує на осуд. Він підриває педагогічні позиції сім'ї, вкрай негативно впливає на виховання потомства, риє прірву між батьками й дітьми, сіє ворожнечу між родичами й свояками, знецінює високі духовно-моральні цінності, ослаблює міць держави, нації.

Настав той вирішальний час, коли потрібно якнайрішучіше повернутися до українського народного родинознавства в Україні, до відродження традиційного статусу української родини з її непорушним авторитетом, подружньою вірністю, любов'ю до дітей і відданістю святому обов'язкові їх виховання, повагою до батьків, материнським покликанням жінки; підняти роль чоловіка – дружини, батька – матері у створенні й розквіті сім'ї, забезпечуючи на їх взірцевому прикладі духовно-моральну підготовку молоді до подружнього життя, тобто відновити й утвердити те вічне, на чому завжди ґрунтується як національна, так і загальнолюдська педагогічна культура.


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Педагогіка сімейного виховання» автора Маценко Л.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Доля української родини й домашнього виховання у XX столітті“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДМОВА

  • Тема 1. Сім'я – основний інститут виховання особистості

  • Тема 2. Функції сучасної сім'ї

  • Матеріально-економічна функція

  • Комунікативна функція. Психологічний клімат сім'ї

  • Виховна функція

  • Рекреативна функція

  • Тема 3. Типологія сімей

  • Типології сім'ї на основі особливостей спілкування і міжособистісних стосунків

  • Типологізація родин на основі аналізу наслідків впливу на формування соціальних навичок дитини

  • Тема 4. Проблемна сім'я як об'єкт соціальної роботи

  • Соціально-педагогічна діяльність соціального педагога в роботі з родиною. Її мета, завдання соціальних служб для молоді у роботі з сім'єю

  • Програма допомоги родині. Взаємодія соціального педагога з соціальними службами, організаціями й установами

  • Напрями та зміст роботи соціального педагога з проблемними сім'ями

  • Тема 5. Робота соціального педагога з молодими сім'ями

  • Система роботи соціального педагога з молодою родиною

  • Тема 6. Взаємодія соціального педагога, школи та сім'ї у розв'язанні проблем виховання особистості

  • Тема 7. Методика сімейного виховання

  • Завдання, зміст і методика виховання дітей у родині

  • Методи сімейного виховання

  • Характеристика методів формування досвіду поведінки

  • Характеристика методів стимулювання діяльності й поведінки

  • ДОДАТКИ

  • Сім'я і суспільство

  • Виховний ідеал української сім'ї

  • Провідні напрями родинно-сімейного виховання

  • Додаток Б. Новий сімейний кодекс і соціальна робота з сім'єю

  • Додаток В. Універсальна виховна система домашнього і шкільного виховання

  • Напрям 1: "Я – інші люди – суспільство" (фізичне, моральне, інтелектуальне, трудове, естетичне виховання)

  • Напрям 2: "Я – частинка природи" (екологічне виховання)

  • Формування у дитини самооцінки.

  • Проблеми нервових розладів та психічних захворювань у дітей

  • Особливості виховання "правопівкульних" та "лівопівкульних" дітей

  • Особливості виховання обдарованих дітей

  • Додаток Д. Соціальний паспорт сім'ї

  • Додаток З. Анкета "Взаємини в сім'ї"

  • Додаток І. Поради батькам щодо профілактики поширення серед учнів наркогенних речовин

  • Сім'я і родинне виховання в Україні з найдавніших часів до XIX століття

  • Доля української родини й домашнього виховання у XX столітті
  • Основні тенденції сучасного сімейного виховання

  • Додаток Й. Сім'я як провідний компонент системи соціального формування особистості

  • Виховання дитини в сім'ї як соціально-педагогічне явище

  • Педагогічні шляхи подолання суперечності між ціннісними орієнтаціями сім'ї та суспільства

  • Додаток К. Ідеї сімейного виховання у творах А.С. Макаренка

  • Структура сім'ї, кількість дітей у сім'ї, неповна сім'я

  • Особистість вихователя

  • Батьківський авторитет. Види несправжнього батьківського авторитету. Справжній батьківський авторитет

  • Дисципліна і режим

  • Гра. Стадії гри. Помилки батьків при організації* дитячої гри. Види іграшок

  • Сімейне господарство

  • Виховання в праці

  • Статеве виховання

  • Додаток Л. Погляди В. О. Сухомлинского на сімейне виховання

  • Погляди В.О. Сухомлинского на сімейне виховання у книзі "Батьківська педагогіка"

  • Трудове виховання дітей в сім'ї

  • Виховання громадянина-патріота в сім'ї

  • "Серце віддаю дітям" – книга творчості та безцінних педагогічних ідей педагога-гуманіста В.О. Сухомлинського

  • Погляди В.О. Сухомлинського на проблеми сімейного виховання