Кожна сім'я має своє господарство. Це господарство може рости й збільшуватися, але не тому, що члени сім'ї одержують які-небудь прибутки, а тільки завдяки підвищенню заробітку членів сім'ї та сімейній економії.
Дитина є член сім'ї, значить, учасник сімейного господарства. Господарське виховання дітей повинно полягати у вихованні не тільки хазяйновитого члена сім'ї, але й у вихованні господаря громадянина.
Багато батьків думають, що виховна робота відбувається тільки під час бесід і розмов з дітьми, під час керування їх грою або їх ставлення до людей. В усіх цих галузях справді багато можна зробити педагогічно корисного, але ця користь буде незначна, якщо дитина не виховується і в господарській галузі.
Сімейне господарство являє собою дуже зручне поле для виховання багатьох дуже важливих особливостей характеру майбутнього громадянина-господаря.
За допомогою правильного керівництва в галузі сімейного господарства виховуються: колективізм, чесність, дбайливість, бережливість, відповідальність, здатність до орієнтування, оперативна здатність.
Отже, ми розглянемо окремо кожну з цих важливих якостей характеру.
Колективізм. У найпростішому визначенні колективізм означає солідарність людини із суспільством. Протилежністю колективізму є індивідуалізм. В деяких сім'ях через недостатню увагу батьків до цих питань виховуються такі індивідуалісти. Якщо дитина до самого юнацтва не знає, звідки беруться кошти сім'ї, якщо вона звикає тільки задовольняти свої потреби, а не помічає потреб інших членів сім'ї, якщо вона не зв'язує свою сім'ю з усім суспільством, якщо вона росте жадібним споживачем, – то це є виховання індивідуаліста, який потім може завдати багато шкоди і всьому суспільству, і собі самому.
Це дуже хибний і шкідливий шлях виховання, і найбільше та найшвидше від цієї хибності страждатимуть батьки. Тільки виховання колективіста може бути правильним вихованням у нашій країні, і батьки повинні регулярно проводити це виховання. Для цього є такі рекомендації: якнайраніше дитина повинна узнати, де працює батько і мати, і в чому полягає ця робота, наскільки вона важка, яке в ній напруження, які досягнення. При першій нагоді батьки повинні познайомити дитину з деякими своїми колегами й співробітниками, розказати про значення їх роботи. Взагалі якнайраніше дитина повинна добре зрозуміти, що ті гроші, які батьки приносять додому, становлять не тільки зручну річ, яку можна витратити, але й становлять заробіток на основі великої й корисної громадської праці. Батьки завжди повинні знайти час і прості слова, щоб розповісти дитині про все це.
Якнайшвидше дитина повинна ознайомитися із сімейним бюджетом. Вона повинна знати заробіток батька й матері. Від неї не треба приховувати фінансовий сімейний план, а, навпаки, поступово залучати її до обговорення сімейних фінансових заміток. Вона повинна знати, чого потребує батько або мати, наскільки ця потреба велика й невідкладна, і повинна навчитись відмовлятися від задоволення деяких своїх потреб, щоб краще задовольнити потреби інших членів сім'ї.
Якщо сім'я живе в дуже добрих матеріальних умовах, не можна допускати, щоб дитина пишалася цими умовами перед іншими сім'ями, щоб вона звикала хвалитися своїм костюмом, своєю квартирою. Вона повинна розуміти, що в сімейному багатстві немає ніяких підстав для чванства.
Але якщо сім'я з різних причин ледве задовольняє свої потреби, слід добиватися, щоб дитина не заздрила іншим сім'ям і не хотіла перейти до них. Дитина повинна знати, що в наполегливій боротьбі за поліпшення життя більше гордості, ніж у зайвій копійці.
Чесність. Чесність не падає з неба, вона виховується в сім'ї. Батьки повинні уважно стежити за розвитком чесності в дитини. Вони нічого не повинні навмисне ховати від дитини, але й повинні привчати дитину нічого не брати без дозволу, навіть кож це лежить перед очима, не замкнене, не закрите. Можна спеціально залишати на видноті всякі спокусливі речі і привчати дитину ставитися до них спокійно, без жадібного бажання. Ще раз звертаємо увагу батьків на те, що чесність треба виховувати з найбільш раннього віку.
Дбайливість. Речі, що становлять господарство сім'ї, поступово старіють і повинні замінюватись новими. Нові речі треба купити, отже, витратити певну кількість зароблених батьками або іншими членами сім'ї грошей. Треба, щоб дитина змалку привчалася розумно користуватися речами, не допускати, щоб речі керували нею. Найголовніша риса дбайливості: вона не схожа на жадність. Треба, щоб дитина дбала більше про інших членів сім'ї, ніж про себе, а особливо, щоб вона дбала про спільні речі сім'ї.
Бережливість. Бережливість є особливий вид дбайливості, тільки дбайливість виявляється більше в думках, у міркуваннях людини, а бережливість виявляється у звичках. Можна бути дуже дбайливим господарем і одночасно зовсім не мати звичок бережливості. Ці звички треба виховувати якнайраніше. З наймолодшого віку дитина повинна вміти їсти, не забруднивши скатерки або костюма, вона повинна вміти користуватися речами, не забруднюючи і не ламаючи їх. Ці звички даються з певними труднощами, і все-таки треба добиватися будь-що утворення цих звичок. Звичка утворюється завдяки багаторазовим вправам.
Бережливість має поширюватися не тільки на речі своєї сім'ї, але й на речі людей та особливо на предмети громадського користування. Тому ніколи не дозволяйте недбало ставитись до речей на вулиці, в парку, в театрі.
Відповідальність. Відповідальність полягає не тільки в тому, що людина боїться покарання, але ще й у тому, що людина й без покарання почуває себе ніяково, коли з її провини зіпсувалася або знищена річ. Саме таку відповідальність треба виховувати в громадянина, і саме тому не слід карати за псування речей, а треба, щоб дитина сама побачила шкоду, якої вона завдала недбалим поводженням із річчю, і пожаліла про своє недбальство. Про це дитині треба, звичайно, сказати, треба пояснити їй усі результати недбайливості, але ще корисніше буде, якщо дитина на власному досвіді відчує ці результати.
Надто важливо виховувати відповідальність у тих випадках, коли зачіпають інтереси інших членів сім'ї або навіть інтереси громадські. Якщо в сім'ї є правильний колективний тон, це виховання здійснювати дуже неважко.
Здатність до орієнтування. Це найважливіша здатність, без якої не може бути хорошого господарника. В чому вона полягає? Вона полягає в умінні бачити й розуміти всі подробиці, що оточують даний випадок. Коли людина щось робить, вона не повинна забувати й про те, що за нею та поруч неї теж є люди і теж чимось зайняті. Орієнтування неможливе, якщо людина звикла бачити тільки те, що діється навколо, не бачить і не відчуває. В господарській діяльності здатність до орієнтування має велике значення. Роблячи одну справу, дитина не повинна забувати і всіх інших своїх справ і справ навколишніх людей.
Оперативна здатність. Така здатність потрібна для виховання триваліших господарських робіт, що виходять за межі одного короткого доручення. Вже з семи-восьми років, а часто й раніше, треба давати дитині такі триваліші завдання, наприклад: поливати квіти, тримати в порядку книжки, годувати кішку, дивитися за молодшим братом. Особливо ж важлива галузь грошових витрат. Тут автор наполегливо радить кожній сім'ї дати дитині певну самостійність у витрачанні грошей для задоволення її власних, а в деяких випадках і загальних сімейних потреб. Для цього треба один або кілька разів на місяць видавати їй певну суму грошей з точним зазначенням, на що ці гроші слід витрачати.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Педагогіка сімейного виховання» автора Маценко Л.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Сімейне господарство“ на сторінці 1. Приємного читання.
