Методи привчання і тренування. З метою формування навичок і звичок використовують методи привчання і тренування – організацію планомірного і регулярного виконання дітьми певних дій з метою їх перетворення на звичні форми суспільної поведінки. Одна з причин того, що діти не користуються знаннями і навичками в сфері виховання у повсякденному житті – те, що знання і навички не підкріплюються звичкою. Перехід навички у звичку досягається систематичним повторенням її у певних умовах. Одним із засобів привчання до норм поведінки, вироблення звичок є режим дня. Звички, як і навички – це часткові автоматизовані дії. Проте, на відміну від навичок, вони не тільки створюють можливість виконання якоїсь дії, а й забезпечують сам факт її здійснення.
Педагогічна вимога – це метод педагогічного впливу, за допомогою якого педагог викликає і стимулює (чи припиняє і гальмує) ті чи інші дії дітей, виявлення у них певних якостей. А.С. Макаренко вважав, що педагогічну вимогу варто поєднувати з повагою до вихованця. У сімейному вихованні використовуються такі види педагогічних вимог:
• прямі педагогічні вимоги висуваються рішучим тоном, що не визнає заперечень і в чіткому словесному формулюванні містять чітку, недвозначну вказівку відносно того, які дії і як повинні виконувати діти.
• опосередковані педагогічні вимоги відрізняються від прямих тим, що стимулом для зумовленої дії стають вже не стільки самі вимоги, скільки спричинені ними психологічні фактори: переживання, інтереси, прагнення дітей. Існують такі форми опосередкованих вимог: порада, прохання, довіра, недовіра, схвалення, натяк, осуд, погроза.
Громадська думка – це система загальних суджень людей, яка виникає в процесі їх спільної діяльності і спілкування і виражає ставлення до різних явищ, подій навколишньої дійсності. Громадська думка виступає і як метод, і як результат виховання. Цей метод застосував А.С. Макаренко, який вважав, що сила виховного впливу громадської думки залежить від рівня її сформованості. Роль громадської думки важлива і в сучасному педагогічному процесі. Звісно, до цього методу частіше звертаються під час виховання у різних колективах, але у сімейному вихованні також варто враховувати думку сім'ї як малої групи при заохоченні або покаранні дитини, вирішенні важливих для родини питань. Слід враховувати, що на ефективність громадської думки впливає мікросередовище, макросередовище, думка окремої особистості.
Прогнозування – це передбачення на перспективу, яке виражається в проектуванні, моделюванні, плануванні виховного впливу. Основа методу прогнозування – це методика перспективних ліній А.С. Макаренка. Перспективи поділяють на близькі (на завтрашній день), середні (кілька місяців), далекі (на майбутнє).
Метод створення виховуючих ситуацій. Мета цього методу: щоб навчити дітей вирішувати проблемні життєві ситуації, треба створювати виховуючі ситуації і вчити їх розв'язувати. Виховуючі ситуації – це спеціально організовані педагогічні умови з метою виявлення чи формування системи відповідних ставлень. Виховуючою будь-яка ситуація стає тоді, коли набуває педагогічного спрямування. В процесі розв'язання виховуючих ситуацій у дітей формується здатність уявляти себе на місці іншої людини, приймати рішення, самостійно аналізувати й розв'язувати моральні проблеми. З виховною метою використовують різні вербальні ситуації (аналізують афоризми, приказки, розповіді, реальні події), конфліктні ситуації.
Характеристика методів стимулювання діяльності й поведінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Педагогіка сімейного виховання» автора Маценко Л.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Характеристика методів формування досвіду поведінки“ на сторінці 1. Приємного читання.
