Виховання дитини в сім'ї як соціально-педагогічне явище

Педагогіка сімейного виховання

Соціальна дієздатність сім'ї, рівень виконання нею завдань перед суспільством залежить від багатьох характеристик, які вимагають вивчення сім'ї та сімейного виховання як соціально-педагогічного явища.

Сім'я – один з найважливіших інститутів соціалізації особистості. Вона є персональним середовищем життя та розвитку підростаючих поколінь. Персональне середовище розвитку – це середовище, яке зумовлює спосіб життя дитини, її соціальне існування. В персональному середовищі формуються нові соціальні якості дитини, її вміння та навички.

Якість і зміст персонального середовища розвитку дитини, орієнтація на соціально-позитивний або соціально-негативний вплив визначаються за допомогою таких параметрів:

• соціально-культурний, що передбачає освітній рівень батьків, їх участь у суспільному житті. Оцінка рівня культури сім'ї полягає не тільки в кількості педагогічних і загальнокультурних знань. Важливого значення набувають питання про те, чи вміють батьки та інші дорослі члени сім'ї поважати особистість дитини, усвідомлювати те, що вона формується під впливом сімейної атмосфери, враховувати це у побутовому спілкуванні, чи розуміють вони необхідність взаємного виховання та самовиховання;

• соціально-економічний, який визначається майновими характеристиками сім'ї, а також завантаженістю батьків на роботі;

• техніко-гігієнічний – залежить від умов проживання, влаштованості житла, особливостей способу життя;

• демографічний – визначається структурою сім'ї.

Сім'я – це той різновіковий колектив, членом якого стає дитина з перших років свого існування і вплив якого відчуває упродовж довгих років. Структура цього колективу закріплюється звичаями, культурними та національно-сімейними традиціями, моральними та правовими нормами. В межах цієї структури формується певна система стосунків між старшими та молодшими, батьками і дітьми, що визначають психологічний клімат сім'ї. Тут формується і світогляд дитини, ставлення до навколишнього світу. Спільне ведення домашнього господарства впливає на рівень матеріальної забезпеченості, визначає можливості спільного дозвілля, смаки, уподобання, ціннісні орієнтації сім'ї, культуру її побутово-предметного середовища. Непомітно для себе дитина оволодіває вміннями та навичками в різних сферах функціонування суспільства: насамперед, навичками людського спілкування. Поступово в дітей формується досвід сімейного життя, ставлення до родини як найвищої цінності.

Сучасні сім'ї є досить різноманітними, і від цього залежить, яким змістом наповнюються механізми сімейної соціалізації. Важливого значення в соціальній педагогіці набуває питання про типологізацію сімей на основі аналізу наслідків впливу на формування соціальних навичок дитини. Умовно сім'ї поділяються на благополучні та неблагополучні. Сімейне благополуччя визначається високим рівнем внутрісімейної моральності, духовності, задоволеності емоційно- психологічних потреб усіх її членів. Воно залежить не стільки від матеріально-економічної забезпеченості сім'ї, прибутків, скільки від гуманізму взаємовідносин, вміння любити і поважати одне одного.

Спільне життя в родині вимагає координації дій її членів у вирішенні всіх питань внутрісімейного життя. У благополучній сім'ї взаємоповага і взаєморозуміння формують позитивну моральну атмосферу. Виконання взаємних обов'язків узгоджуються із взаємними прагненнями та інтересами членів сім'ї. Спільність інтересів у багатьох сферах духовного життя впливає на оцінку різних життєвих ситуацій, визначення раціональних способів вирішення всіх сімейних проблем, розуміння завдань сімейного виховання.

Благополучна сім'я створює душевний комфорт, врятовує від нервових перевантажень не тільки дорослих, а й дітей. Дитина почуває себе рівноправним членом сімейного колективу: її люблять, але не балують, залучають до сімейної праці, але враховують і її особисті інтереси та потреби. Матеріальна забезпеченість та освітній рівень батьків сприяють зміцненню дружби між батьками та дітьми, їх бажанню проводити разом вільний час, в довірливому спілкуванні вирішувати сімейні проблеми, виходити переможцями із складних життєвих ситуацій. У нормальній сімейній атмосфері дитина зростає доброзичливою, гуманною, спокійною та оптимістичною. У неї формуються такі цінні соціальні якості, як доброта, взаємодопомога, почуття впевненості, щастя. Механізми соціалізації функціонують активно – діти цінують поради і допомогу батьків, наслідують їх особистий приклад.

Видатний педагог В. О. Сухомлинский підкреслював, що у хорошій сім'ї, де батько і мати живуть у злагоді, де панують тонкі стосунки добра, злагоди, взаємної поваги батьків, перед дитиною розкривається все те, на чому стверджується її віра в людську красу, її душевний спокій, рівновага.

Аналіз сучасних сімей має певні особливості й не може вмішуватися в жорсткі рамки визначених характеристик. Тому у визначенні соціально-педагогічного діагнозу щодо "благополучних" або "неблагополучних" сімей необхідно враховувати так звані "перехідні" форми, в яких персональне середовище розвитку дитини залежно від конкретної ситуації наповнюється позитивним або негативним змістом.

Існують сім'ї, де дорослі намагаються не стільки "формувати" особистість дитини, дисциплінувати її, скільки допомагати її індивідуальному розвитку, добиватися емоційної єдності, розуміння, співчуття. В інших батьків метою є підготовка дитини до життя за допомогою тренування її волі, навчання необхідним та корисним навичкам (на думку батьків). Своєрідну групу становлять батьки, які в сімейному вихованні доповнюють цю систему прагненням жорстко контролювати не тільки поведінку, а й внутрішній світ дитини, її думки, бажання тощо. Нерідко це призводить до глибоких сімейних криз і конфліктів. Так поступово втрачаються навіть зовнішні ознаки благополучної сім'ї. Цілеспрямоване, частіше стихійне виховання подібними "методами" викликає обурення дитини, небажання виконувати накази батьків. Сім'я втрачає для дитини свій зміст, душевний дискомфорт змушує шукати притулку в різних соціальних середовищах. Дитина потребує поважливого ставлення до себе, опіки і розвитку здібностей й можливостей, що в неї закладені. Мета сімейної соціалізації – формування її як особистості, що буде допомагати створенню демократичного, гуманного суспільства і діяти в ньому.

Сучасна соціальна психотерапія визначає два типи сімей: тоталітарні (домінаторні) і партнерські. Показниками формування тоталітарних відносин в сім'ї американські психотерапевти Беррі та Дженней Уайнхолд визначають: зловживання владою, відсутність рівноправ'я, конкурентні (змагальні) структури, суворі правила сімейних заходів, сімейної єдності та співчуття. Основними ознаками партнерської сім'ї вважаються відкритість сімейних стосунків, гнучкі правила розпорядку, тісна сімейна згуртованість, співчутливі відносини, почуття захищеності тощо. Зрозуміло, що в жодній сім'ї немає і не може бути повного набору характеристик домінаторної сім'ї, як і ознак партнерської. Проте домінування тих чи інших показників багато в чому визначає стиль сімейної соціалізації і ставлення дитини до сім'ї.

Дослідження особистості диктаторів XX ст. наводить на роздуми про те, що є прямий в'язок між структурою їх сімей і рисами їх особистості. Еліс Міллер у книзі "Для нашого власного блага: прихована жорстокість у вихованні дітей та коріння насильства" підкреслює, що сім'я Гітлера була точним прототипом тоталітарного режиму. Єдиним абсолютним правилом був батько. Жінка і діти були повністю підкорені його владі і залежали від його примх, настрою, волі.

Дослідження вчених доводять, що недостатність батьківської любові, ласки, доброти, уваги, турботи породжують явище депривації, коли дитина не може тривалий час задовольнити достатньою мірою свої людські психологічні потреби. Це не тільки веде до зниження інтелекту, зривів у поведінці, нервовості, а й посилює агресивність особистості, що може позначитися на її майбутньому дорослому житті. Неправильне виховання, нестійка психологічна (або негативно стійка) атмосфера персонального середовища розвитку дитини загострює негативні риси характеру, спричинює нескладні ураження центральної нервової системи (які в умовах нормального сімейного виховання проходять самі собою), інші патології. Все це вияви дезорганізації сім'ї як інституту соціального виховання. Існування сімей, які соціальна педагогіка визначає як неблагополучні, є фактичним доказом наведених теоретичних положень.

Неблагополучними називають сім'ї, які в силу тих чи інших причин повністю або частково втратили свої виховні можливості, внаслідок чого складаються несприятливі умови для виховання дитини.

До неблагополучних належать:

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Педагогіка сімейного виховання» автора Маценко Л.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Виховання дитини в сім'ї як соціально-педагогічне явище“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДМОВА

  • Тема 1. Сім'я – основний інститут виховання особистості

  • Тема 2. Функції сучасної сім'ї

  • Матеріально-економічна функція

  • Комунікативна функція. Психологічний клімат сім'ї

  • Виховна функція

  • Рекреативна функція

  • Тема 3. Типологія сімей

  • Типології сім'ї на основі особливостей спілкування і міжособистісних стосунків

  • Типологізація родин на основі аналізу наслідків впливу на формування соціальних навичок дитини

  • Тема 4. Проблемна сім'я як об'єкт соціальної роботи

  • Соціально-педагогічна діяльність соціального педагога в роботі з родиною. Її мета, завдання соціальних служб для молоді у роботі з сім'єю

  • Програма допомоги родині. Взаємодія соціального педагога з соціальними службами, організаціями й установами

  • Напрями та зміст роботи соціального педагога з проблемними сім'ями

  • Тема 5. Робота соціального педагога з молодими сім'ями

  • Система роботи соціального педагога з молодою родиною

  • Тема 6. Взаємодія соціального педагога, школи та сім'ї у розв'язанні проблем виховання особистості

  • Тема 7. Методика сімейного виховання

  • Завдання, зміст і методика виховання дітей у родині

  • Методи сімейного виховання

  • Характеристика методів формування досвіду поведінки

  • Характеристика методів стимулювання діяльності й поведінки

  • ДОДАТКИ

  • Сім'я і суспільство

  • Виховний ідеал української сім'ї

  • Провідні напрями родинно-сімейного виховання

  • Додаток Б. Новий сімейний кодекс і соціальна робота з сім'єю

  • Додаток В. Універсальна виховна система домашнього і шкільного виховання

  • Напрям 1: "Я – інші люди – суспільство" (фізичне, моральне, інтелектуальне, трудове, естетичне виховання)

  • Напрям 2: "Я – частинка природи" (екологічне виховання)

  • Формування у дитини самооцінки.

  • Проблеми нервових розладів та психічних захворювань у дітей

  • Особливості виховання "правопівкульних" та "лівопівкульних" дітей

  • Особливості виховання обдарованих дітей

  • Додаток Д. Соціальний паспорт сім'ї

  • Додаток З. Анкета "Взаємини в сім'ї"

  • Додаток І. Поради батькам щодо профілактики поширення серед учнів наркогенних речовин

  • Сім'я і родинне виховання в Україні з найдавніших часів до XIX століття

  • Доля української родини й домашнього виховання у XX столітті

  • Основні тенденції сучасного сімейного виховання

  • Додаток Й. Сім'я як провідний компонент системи соціального формування особистості

  • Виховання дитини в сім'ї як соціально-педагогічне явище
  • Педагогічні шляхи подолання суперечності між ціннісними орієнтаціями сім'ї та суспільства

  • Додаток К. Ідеї сімейного виховання у творах А.С. Макаренка

  • Структура сім'ї, кількість дітей у сім'ї, неповна сім'я

  • Особистість вихователя

  • Батьківський авторитет. Види несправжнього батьківського авторитету. Справжній батьківський авторитет

  • Дисципліна і режим

  • Гра. Стадії гри. Помилки батьків при організації* дитячої гри. Види іграшок

  • Сімейне господарство

  • Виховання в праці

  • Статеве виховання

  • Додаток Л. Погляди В. О. Сухомлинского на сімейне виховання

  • Погляди В.О. Сухомлинского на сімейне виховання у книзі "Батьківська педагогіка"

  • Трудове виховання дітей в сім'ї

  • Виховання громадянина-патріота в сім'ї

  • "Серце віддаю дітям" – книга творчості та безцінних педагогічних ідей педагога-гуманіста В.О. Сухомлинського

  • Погляди В.О. Сухомлинського на проблеми сімейного виховання