Виховання в праці

Педагогіка сімейного виховання

Людина розвивається духовно й фізично тільки в праці. Без праці вона деградує. Будь-які спроби уникнути продуктивної праці призводять до негараздів і для особистості, і для суспільства. З цього приводу К. Ушинський писав: "Якби люди винайшли філософський камінь, то біда була б ще невелика: золото перестало б бути монетою. Але якби вони знайшли казковий мішок, з якого вискакує все, чого душа забажає, або винайшли машину, яка цілком заміняє всяку працю людини, то самий розвиток людства припинився б: розбещеність і дикість полонили б суспільство".

Праця завжди була основою для людського життя, для створення добробуту й культури. В нашій країні праця перестала бути предметом експлуатації, вона стала справою честі, слави, доблесті й геройства.

Тому й у виховній роботі праця має бути одним з основних елементів.

Спробуємо докладніше проаналізувати зміст і значення трудового виховання в сім'ї. Перше, про що особливо повинні пам'ятати батьки, це таке. Дитина буде членом суспільства, отже, її значення в цьому суспільстві, цінність її як громадянина залежатимуть виключно від того, наскільки вона зможе брати участь у суспільній праці, наскільки вона буде до цієї праці підготовлена. Але від цього залежатиме і її добробут, матеріальний рівень її життя.

Отже, трудова підготовка, виховання трудової якості людини – це підготовка і виховання не тільки майбутнього хорошого чи поганого громадянина, але й виховання його майбутнього життєвого рівня, його добробуту.

Друге: працювати можна з потреби, із життєвої необхідності. В людській історії здебільшого праця завжди мала такий характер примусової тяжкої дії, необхідної для того, щоб не вмерти з голоду. Але вже і за старих часів люди намагалися бути не тільки робочою силою, але й творчою силою. Навчити творчо працювати – особливе завдання вихователя.

Творча праця, можлива тільки тоді, коли людина ставиться до роботи з любов'ю коли вона свідомо вбачає в ній радість, розуміє користь і необхідність праці, коли праця робиться для неї основною формою виявлення особистості й таланту. Таке ставлення до праці можливе тільки тоді, коли створилася глибока звичка до трудового зусилля, коли ніяка робота не здається неприємною, якщо в ній є якийсь смисл.

Третє: у трудовому зусиллі виховується не тільки робоча підготовка людини, але й підготовка товариша, тобто виховується правильне ставлення до інших людей, – це вже буде моральна підготовка. Людина, яка намагається на кожному кроці від роботи ухилитися, як інші працюють, користується плодами їх праці, така людина – найаморальніша людина в суспільстві. Тільки участь у колективній праці дає змогу людині виробити правильне, моральне ставлення до інших людей – родинну любов і дружбу до кожного трудящого, обурення й засудження до ледаря, до людини, що ухиляється від праці.

Четверте: неправильно думати, що в трудовому вихованні розвиваються тільки мускули або зовнішні якості – зір, дотик, розвиваються пальці тощо. Фізичний розвиток у праці, звичайно, також має велике значення як важливий і цілком необхідний елемент фізичної культури. Але головна користь праці позначається у психічному, духовному розвитку людини.

П'яте: треба вказати ще на одну обставину, якій у нас, на жаль, не надають великого значення. Праця має не тільки значення суспільно- виробниче, але має велике значення і в особистому житті. Педагог добре знає, наскільки веселіше й щасливіше живуть люди, які багато що вміють робити, в яких усе вдається і ладиться, які не розгублюються ні за яких обставин, які вміють володіти речами і командувати ними. І навпаки, завжди викликають нашу жалість ті люди, які перед кожною дрібницею безпорадно спиняються, не вміють обслуговувати самі себе, а завжди потребують то няньок, то дружньої послуги, то допомоги, а якщо їм ніхто не допоможе, живуть у незручній обстановці, неохайно, брудно, розгублено.

Під працею ми розуміємо не тільки фізичну працю, мускульну роботу. З розвитком машинного виробництва фізична праця поступово втрачає своє колишнє значення в людському суспільному житті. Людина стає дедалі більше володарем великих, організованих механічних сил, від неї тепер усе більше й більше вимагається не фізичної, а розумової сили: розпорядливості, уважності, розрахунку, винахідливості, кмітливості, вправності.

Виникає запитання, якими засобами можна й треба викликати в дитини те чи інше трудове зусилля? Заходи ці можуть бути найрізноманітніші. В ранньому дитинстві, звичайно, багато дитині треба підказати і показати, але взагалі слід вважати ідеальною нормою, коли дитина сама помічає потребу тої чи іншої роботи, бачить, що матері або батькові ніколи її виконати, коли вона з власної ініціативи приходить на допомогу своєму сімейному колективу. Виховати таку готовність до праці, таку уважність до потреб свого колективу – значить виховати справжнього громадянина.

Дуже часто буває, що через свою недосвідченість, через погане орієнтування дитина не може самостійно помітити потреби в тій чи іншій роботі. Батьки повинні в таких випадках обережно підказати, допомогти дитині вияснити своє ставлення до цього завдання та взяти участь у його виконанні. Це можна найкраще зробити, викликаючи простий технічний інтерес до роботи, але й зловживати цим засобом не слід. Дитина повинна вміти виконувати й такі роботи, які не викликають у неї особливого інтересу, які стають у перший момент роботами нудними. Узагалі вона повинна виховуватися так, щоб вирішальним моментом у трудовому зусиллі була не його цікавість, а його користь, його необхідність. Батьки повинні виховувати в дитині здатність, терплячи і без хникання виконувати роботи неприємні. Потім, із розвитком дитини, навіть найнеприємніша робота даватиме їй радість, якщо суспільна цінність роботи буде для неї очевидна.

Виховання наших дітей повинно йти так, щоб у нашому суспільстві не було готових об'єктів для експлуатації, щоб ніякі експлуататорські апетити в нас не могли розвиватися навіть у домашніх умовах.

Тут батьки особливо уважно повинні стежити, щоб старші брати не користувалися працею молодших інакше, як порядком взаємної допомоги, щоб у сім'ї не було ніякої трудової нерівності.

Також не треба дитину карати за погану роботу або за роботу невиконану. Найважливіше в цьому разі – добитися того, щоб робота була все-таки виконана.

Наступний розділ:

Статеве виховання


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Педагогіка сімейного виховання» автора Маценко Л.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Виховання в праці“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДМОВА

  • Тема 1. Сім'я – основний інститут виховання особистості

  • Тема 2. Функції сучасної сім'ї

  • Матеріально-економічна функція

  • Комунікативна функція. Психологічний клімат сім'ї

  • Виховна функція

  • Рекреативна функція

  • Тема 3. Типологія сімей

  • Типології сім'ї на основі особливостей спілкування і міжособистісних стосунків

  • Типологізація родин на основі аналізу наслідків впливу на формування соціальних навичок дитини

  • Тема 4. Проблемна сім'я як об'єкт соціальної роботи

  • Соціально-педагогічна діяльність соціального педагога в роботі з родиною. Її мета, завдання соціальних служб для молоді у роботі з сім'єю

  • Програма допомоги родині. Взаємодія соціального педагога з соціальними службами, організаціями й установами

  • Напрями та зміст роботи соціального педагога з проблемними сім'ями

  • Тема 5. Робота соціального педагога з молодими сім'ями

  • Система роботи соціального педагога з молодою родиною

  • Тема 6. Взаємодія соціального педагога, школи та сім'ї у розв'язанні проблем виховання особистості

  • Тема 7. Методика сімейного виховання

  • Завдання, зміст і методика виховання дітей у родині

  • Методи сімейного виховання

  • Характеристика методів формування досвіду поведінки

  • Характеристика методів стимулювання діяльності й поведінки

  • ДОДАТКИ

  • Сім'я і суспільство

  • Виховний ідеал української сім'ї

  • Провідні напрями родинно-сімейного виховання

  • Додаток Б. Новий сімейний кодекс і соціальна робота з сім'єю

  • Додаток В. Універсальна виховна система домашнього і шкільного виховання

  • Напрям 1: "Я – інші люди – суспільство" (фізичне, моральне, інтелектуальне, трудове, естетичне виховання)

  • Напрям 2: "Я – частинка природи" (екологічне виховання)

  • Формування у дитини самооцінки.

  • Проблеми нервових розладів та психічних захворювань у дітей

  • Особливості виховання "правопівкульних" та "лівопівкульних" дітей

  • Особливості виховання обдарованих дітей

  • Додаток Д. Соціальний паспорт сім'ї

  • Додаток З. Анкета "Взаємини в сім'ї"

  • Додаток І. Поради батькам щодо профілактики поширення серед учнів наркогенних речовин

  • Сім'я і родинне виховання в Україні з найдавніших часів до XIX століття

  • Доля української родини й домашнього виховання у XX столітті

  • Основні тенденції сучасного сімейного виховання

  • Додаток Й. Сім'я як провідний компонент системи соціального формування особистості

  • Виховання дитини в сім'ї як соціально-педагогічне явище

  • Педагогічні шляхи подолання суперечності між ціннісними орієнтаціями сім'ї та суспільства

  • Додаток К. Ідеї сімейного виховання у творах А.С. Макаренка

  • Структура сім'ї, кількість дітей у сім'ї, неповна сім'я

  • Особистість вихователя

  • Батьківський авторитет. Види несправжнього батьківського авторитету. Справжній батьківський авторитет

  • Дисципліна і режим

  • Гра. Стадії гри. Помилки батьків при організації* дитячої гри. Види іграшок

  • Сімейне господарство

  • Виховання в праці
  • Статеве виховання

  • Додаток Л. Погляди В. О. Сухомлинского на сімейне виховання

  • Погляди В.О. Сухомлинского на сімейне виховання у книзі "Батьківська педагогіка"

  • Трудове виховання дітей в сім'ї

  • Виховання громадянина-патріота в сім'ї

  • "Серце віддаю дітям" – книга творчості та безцінних педагогічних ідей педагога-гуманіста В.О. Сухомлинського

  • Погляди В.О. Сухомлинського на проблеми сімейного виховання