Громадянські якості й риси людського характеру пройшли тисячолітній еволюційний шлях розвитку. Найповніше це виявляється в патріотичному вихованні – складовій частині національного світогляду й поведінки людини, її ставлення до рідної країни, всіх націй і народів. Вірність і відданість Україні є невід'ємною ознакою національно свідомого громадянина. Сім'я, національна школа мають виховувати патріотів України, які шанують і зберігають закони і традиції народу, землю, на якій жили їхні предки, на якій живуть вони, на якій житимуть їхні діти й онуки.
Героїко-патріотичне виховання покликане формувати бойовий, морально-психологічний дух, спонукати до фізичного вдосконалення громадянина-патріота, виробляти розуміння громадянського обов'язку, готовність у будь-який час стати на захист Батьківщини, оволодівати військовими і військово-технічними знаннями, а також вивчати бойові традиції та героїчні сторінки історії українського народу, його збройних сил.
Патріотичне виховання є могутнім стимулом у змаганнях за розбудову нової української держави, духовне оновлення суспільства, становлення високої етики міжнаціональних стосунків.
Формування, патріотичних почуттів означає вироблення й зміцнення високого ідеалу служіння своєму народові, готовності до трудового та ратного подвигу в ім'я процвітання своєї держави, прагнення бачити Україну незалежною.
Могутнім стимулом виховання патріотичних почуттів і практичної діяльності є формування національної свідомості. Воно передбачає усвідомлення молодцю своєї етнічної спільності, оволодіння національними цінностями й мовною культурою свого народу. "Мова найважливіший, найбагатший і найміцніший зв'язок, що зв'язує віджилі, живучі і майбутні покоління народів одно велике, історично живе ціле... Коли зникає народна мова, – народу немає більше!.. Поки жива мова в устах народу, до того часу живий і народ... Відберіть у народу все – і він усе зможе повернути, але відберіть мову, і він ніколи більше вже не створить її; нову батьківщину навіть може створити народ, але мови – ніколи: вмерла мова в устах народу – вмер і народ" (К.Д.Ушинський).
Ось тому ставлення батьків і дітей до мови відображає рівень національної самосвідомості й громадянської позиції.
Передусім діти з допомогою батьків мають оволодівати мовними скарбами народу, в яких накопичено досвід предків, відбито їх світосприймання; саме засобами мови діти мають глибше пізнати традиції, звичаї, психологію, національний дух українців, подолати національний нігілізм, яничарство, які тривалий час культивувалися в Україні.
Засоби рідної мови найповніше відповідають природнім особливостям українських дітей, створюють найсприятливіші умови для їхнього розвитку. Засвоюючи рідну мову з раннього віку, діти поступово стають носіями національного духу, культури, традицій.
Підвищення мовної культури, статусу національних мов сприятиме зміцненню міжетнічних стосунків, культурі відносин людини і нації та доброзичливому ставленню до представників інших етносів і народів.
За народною оцінкою праця – першооснова життя суспільства, головний засіб створення матеріальної і духовної культури. Ось чому трудове виховання дітей в українській родині має забезпечити:
• розуміння ролі праці в житті суспільства і людини, повагу до людей праці, які створюють матеріальні і духовні цінності;
• свідоме ставлення до праці як вищої цінності людини і суспільства, формування творчої працелюбної особистості, цивілізованого господаря, готовності до життєдіяльності в умовах ринкових відносин;
• психологічну, моральну і практичну підготовку дітей та молоді до вибору професії та безпосередньої праці в матеріальній і духовній сферах;
• виховання дисциплінованості, організованості і вміння входити у виробничі відносини;
• розуміння основ сучасного виробництва, прагнення розширювати свій політехнічний кругозір, оволодівати трудовою культурою й основами наукової організації праці;
• взаємодію сім'ї, дошкільних закладів, школи, трудових об'єднань учнів, позашкільних установ і трудових колективів;
• високу моральну основу, суспільну значимість й ідейну спрямованість діяльності дітей і молоді;
• поєднання особистих і суспільних інтересів, народногосподарських потреб;
• бережливе ставлення до суспільної і приватної власності та природних багатств, прагнення їх примножити;
• нетерпиме ставлення до проявів безвідповідальності в праці і безгосподарності, лінощів, крадіжок суспільної і приватної власності та варварського використання природних багатств.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Педагогіка сімейного виховання» автора Маценко Л.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Провідні напрями родинно-сімейного виховання“ на сторінці 3. Приємного читання.
