Розділ «НОВА ЕРА»

31. Року Божого 50 нової ери

Великим князем землi української став Тар'я-Вол'ягн-Скiра. За його князювання волиняни давали лад усiй Тарiйськiй землi. Князь Скiра ходив з дружиною по дань до роксоланiв, сарматiв, слов'ян, волинян i галичан. Скрiзь сiяв мир. Народ був численний i трудився в полi, в лiсi i на випасах. Нiхто не смiв нападати на тар'ягнiв. пхнi мечi взялися iржею, бо Ягна послала на Українську землю великий мир. Венедськi володiння простяглися вiд Пiвнiчного Кавказу i до Балтiйського моря та Дунаю.

32. Року Божого 312

Готський король Германарекс iз долини рiки Рейн пройшов з мечем i вогнем по українськiй землi аж у Крим. Галичини, волиняни i слов'яни платили йому тяжку данину. Готи зрiвняли з землею столицю Малої Скiфiї Неаполь Скiфський i осiли в Криму.

Мудрiсть предковiчна

Хочеш миру – готуйся до вiйни.

Воїна годуй i бережи в мирний час, а в час вiйни посилай на бiй.

Якщо нема вiйська або золота, не сподiвайся на перемогу.

33. Року Божого 371

Роксоланськi мисливцi загнали чарiвного Оленя, i вiн перейшов через Сиваш у Крим. З того часу шлях Оленя став зватись «Переправа Бика» або «Боспор». За Оленем рушило плем'я роксоланiв-гунiв. Так вони знайшли пряму дорогу на Крим, а не в обхiд Меотiди (Азовського моря), як ранiше.

34. Року Божого 373

Старий король готiв Германарекс, який володiв Кримом, дiзнався, що за Переправою Бика у княгинi Гуни, жiнки покiйного князя Гуна, є прекрасна дочка Людмила. Вiн послав свого брата Велiмира i сина Рандвера, щоб посватали йому Людмилу, яку звали Прекрасна, бо кращої за неї не було в околишнiх князiвствах. Вона мала лебедину шию, великi синi очi i бiле-бiле густе волосся, яке сягало аж до п'ят. Дядько Вiнiтарiй пiдмовив Рандвера, щоб вiн висватав Людмилу-Лебiдку для себе, адже Герман-король вже мав бiля ста рокiв. Як тiльки Рандвер побачив Людмилу, вiн зразу закохався в неї i послухався ради свого дядька. Вони полюбили одне одного, але коли прибули в Германград, король Герман звелiв повiсити свого сина Рандвера. Коли Рандвера привели до шибеницi вiн попросив, щоб йому принесли мисливського сокола, обскуб йому пiр'я i звелiв послати в подарунок Германарексу. Рандвера повiсили. Коли ж Герман побачив того обскубаного сокола, зрозумiв, що так само як безпорадний обскубаний сокiл, така беззахисна його держава без молодого королевича, бо вiн старий i нема в нього сина. Одного разу Германарекс повертався з полювання зi своїми людьми i побачив Людмилу, яка сидiла на пеньку i вичiсувала коси. Король звелiв затоптати її копитами коней.

Як почула про це мати Людмили Гуна, то намовила своїх синiв Руса, Яса i Орида помститись за Людмилу. Для цього вона сплела їм залiзнi сорочки i викувала залiзнi шоломи. Також порадила, що коли приїдуть до короля Германа, щоб нападали на нього вночi. Рус i Яс будуть рубати йому руки i ноги, а Орид – голову. В дорозi брати запитали наймолодшого Орида, як вiн збирається їм допомагати. Вiн сказав, що пiдтримає їх, як рука ногу. Рус сказав, що нiколи такого не було, щоб рука була пiдтримкою для ноги. Також були вони сердитi на молодшого брата, бо вiн був у матерi пестунчиком i вона його найбiльше любила. I вони вбили Орида. Пiзнiше Рус посковзнувся i пiдперся рукою. Тодi вiн сказав: «Ось рука i пiдтримала ногу, краще б Орид залишився живим».

Коли прийшли в покої до короля Германа, вiдрубали йому руки i ноги. Вiн прокинувся i став кричати. Тут сказав Яс: «Злетiла б йому голова, якби Ор був живим». Збудилась челядь Германа, але не могла побити братiв мечами, бо в них був дуже мiцний бойовий обладунок i вони вправно володiли мечами. Тодi король Герман звелiв побити їх камiнням, i вони впали мертвими. Сам володар Германарекс теж помер. Як померли Рус i Яс, на них скiнчився родовiд князя Гуна i князем став юнак з роду Роксоланiв – Володимир.

35. Року Божого 375

Таким чином, внаслiдок намови Рандвера його дядько Вiнiтарiй став королем готiв замiсть Германа. Вiн пiшов вiйною проти волинян, якi перестали платити данину готам-германцям, i у першiй битвi був розбитий об'єднаними силами волинян, галичан i слов'ян.

36. Року Божого 378

Готський король Вiнiтарiй пiдступно напав на волинян у той час, як союзнi їм вiйська тар'ягнiв вiдiйшли, розбив венедського князя Божа, а його 70 старiйшин розiп'яв.

37. Року Божого 379