Розділ «НОВА ЕРА»

Мiсяця березоля Великий князь київський Тар'я-Богдан-Ахiл прийшов на Дунай з великою раттю i незлiченними лодiями, перед тим потрощивши грецькi тамги ущент коло Херсонеса Сарматського. За три тижнi вiн одбив у Схiдної Римської iмперiї область Сiрмiю, взяв приступом Нiшаву, могутню Сардику i усi городи мiж Дунаєм i Гемськими горами. Всю Тракiю i Мезiю разом. Похiд спричинила несплата Вiзантiєю 230 лiврiв золота, яке Вiзантiя платила щорiчно ще з 411 року, коли на них ходив походом Великий князь київський Данко.

47. Року Божого 448

У стольний город Київ уступило вiзантiйське посольство. Учасник цього посольства грек Прiск писав, що не тiльки гуни, сарми, слави, венеди, галичани i країнцi, але i iншi народи Скiфiї любили Ахiла– Богдана, цього дивного мужа, за його великi доброчинностi i за правосуддя. Багато грекiв i римлян служили йому. Нiхто з дотеперiшнiх князiв Скiфiї та iнших земель не вчинив бiльше великих справ за Ахiла. Його володiння простяглись за острови на океанi, i не тiльки народи Скiфiї, але i греки та римляни – його данники.

У зазначений час ми, посли Захiдної Римської iмперiї, стали перед Ахiлом при входi свiтлицi, в сiнях. Тут кравчi за звичаєм землi цiєї пiднесли нам келихи, але перед трапезою ми помолилися за їхнього царя. Випивши, ми зайшли у свiтлицю i сiли на вказанi нам мiсця. Лави стояли попiд стiнами свiтлицi i навколо довгих столiв. Посерединi, за окремим столом, сидiв Ахiл в крiслi з золотими лев'ячими головами. Позад нього, вище на кiлька схiдцiв, було його царське мiсце з пологом iз рiзних дорогих тканин. Первоповажнi мiсця були суть за столом управоруч. Ми сидiли з лiвого боку. Вище нас, але нижче князя Ахiла, усiвся Борич, найзнатнiший серед скiфiв воєвода. Конюший мостився праворуч царського мiсця. Навпроти Ахiла сидiли обидва його сини – старший Богдан i менший Роксолан.

Вишуканi страви подавались на срiбних тарелях, а перед Ахiлом була поставлена дерев'яна миска. Вiн був у всьому стриманий. Гостям пiдношено золотi i срiбнi келихи, а в нього була дерев'яна братина. Одiж на ньому також була проста. Лише висячий при боцi меч i пiхви були оздобленi золотом i дорогоцiнним камiнням, як у всiх знатний скiфiв, проте нi шнурки черевикiв, нi комонна збруя не були оздобленi золотом, так як у всiх знатних скiфiв.

З настанням сутiнок, коли були запаленi свiчки, тарiйцi заспiвали гiмн. Спiвали дуже гарно, пiсня звучала могутньо i злагоджено, аж вiд її звучання терпла спина i вiдчувалося корiння волосся на головi:

Араяно, Берегине, рiдна мамо,

Пiд знамена жовто-синi дружно станьмо,

Офiруймо на вiвтар звитяжцiв славу,

Як зiницю, бережiм свою державу.

Приспiв:

Житнiй колос, Тар'ї голос, синi води:

Золотий Тризуб – народу вiчне древо.

Хай живе козацька слава малинова,

Хай святиться наша вiдданiсть крицева.

Араяно! Стольний Київ – твоє серце!

Голубий Днiпро iз того серця ллється.

Триєдиний боре Змiя булавою!

Україно, ми пишаємось тобою!

Приспiв: