Розділ «7.2. Графічна модель грошового ринку. Рівновага на грошовому ринку»

Ринок грошей, як і будь-який ринок, залежить від попиту і пропозиції. Між попитом і пропозицією грошей завжди є певне співвідношення. Якщо дві криві – попиту і пропозиції – накласти одну на одну в одній системі координат, то одержимо завершену графічну модель грошового ринку. У ній попит і пропозиція подаються у взаємодії та визначається результат цієї взаємодії: рівень їх урівноваження та норма рівноважної ставки процента, що відповідає цьому рівню (рис. 7.10)*176.

*176: { Гроші та кредит: підручник / М.І. Савлук, A.M. Мороз, М.Ф. Пуховкіна та ін.; за заг. ред. М.І. Савлука. – К.: КНЕУ, 2001. – 604 с.}

Криві попиту (мд) і пропозиції (М1) перетинаються у точці А, якій адекватні маса грошей в обігу на суму 4,0 млрд грн та ставка очікуваного доходу (номінального процента) на рівні 8 %. Це означає, що економічні суб'єкти в цій економічній ситуації хочуть мати у своєму розпорядженні гроші на суму 4,0 млрд грн, а банківська система може на цьому ж рівні забезпечити пропозицію грошей, щоб урівноважити попит і пропозицію. За такої умови ставка процента (очікуваного доходу) стабілізується на рівні 8 %, який є рівноважною ставкою процента, що буде задовольняти вимоги обох сторін ринку. Подібна врівноваженість попиту і пропозиції неможлива за будь-якої іншої ставки процента.

Рівновага на ринку може порушуватися під впливом багатьох чинників (рис. 7.11). Підтримання рівноваги вимагає від держави виваженої грошово-кредитної політики.

Важливу роль у збалансуванні грошового обігу, а також попиту і пропозиції на грошовому ринку відіграють заощадження та інвестиції.

1. Заощадження сімейних господарств є єдиним джерелом чистих інвестицій у закритій економічній системі.

Так, в економіці України в 1992–1994 pp. внаслідок гіперінфляції попередні заощадження населення повністю знецінилися, а нові в національних грошах не створювалися. Інвестування у розвиток виробництва в цей період фактично припинилося за винятком незначних вкладень за рахунок централізованих коштів державного бюджету.

Рис. 7.10. Графічна модель ринку грошей

Рис. 7.11. Чинники, які порушують рівновагу на грошовому ринку

2. Зростання обсягу заощаджень створює верхню межу нарощування інвестицій у секторі "фірми". Проте зростання обсягу інвестицій, як правило, не до сягає цієї верхньої межі. Частину коштів, що надійшли на грошовий ринок за потоком заощаджень, мобілізує уряд для державних закупівель та інших витрат. Тільки скорочення бюджетного дефіциту дає можливість максимально наблизити фактичний обсяг інвестицій до його верхньої межі та навіть перевищити її за рахунок інших джерел.

3. Заощадження населення, що надійшли на грошовий ринок, не мобілізовані урядом для своїх потреб та не осіли в грошових запасах, мають бути позичені сектором "фірми" для інвестування. Інакше на грошовому ринку виникне надлишок коштів, а на товарних ринках (на ринку продуктів передусім) – відсутність попиту на товари. Неінвестовані заощадження неминуче викличуть кризу збуту, скорочення виробництва, зниження доходів і заощаджень у секторі "сімейні господарства". У нереалізованих товарних запасах будуть "заморожені" значні капітали.

На підставі наведених трьох висновків можна формалізувати зв'язок між інвестиціями та заощадженнями в такому вигляді*177:

*177: { Гроші та кредит: підручник / М.І. Савлук, A.M. Мороз, М.Ф. Пуховкіна та ін.; за заг. ред. М.І. Савлука. – К.: КНЕУ, 2001. – 604 с.}

, (7.6)

де – інвестиційні ресурси, що надходять у розпорядження фірм;

– загальна маса заощаджень, що надійшла на грошовий ринок;

– сума приросту державних позик, розміщених на грошовому ринку.

Дотримання цієї рівності є необхідною передумовою збереження рівноваги на грошовому ринку, а отже, нормального функціонування банків та інших фінансових посередників, оскільки формування кредитних ресурсів буде відповідати попиту на кредит*178.

*178: { Общая теория денег и кредита : учебник / под ред. Е.Ф. Жукова. – М.: Банки и биржи : ЮНИТИ, 1998. – 529 с.}