Розділ «ТЕМА 2. ВИРОЩУВАННЯ МОЛОДНЯКУ ВЕЛИКОЇ РОГАТОЇ ХУДОБИ»

1. Методи обліку і оцінка росту худоби

Мета заняття. Вивчити існуючі методи обліку і оцінки росту худоби. Набути практичних навичок правильно контролювати ріст тварин, обробляти дані, одержані при систематичних зважуваннях і вимірюваннях, аналізувати їх і робити висновки про ріст і розвиток молодняку, його класність та придатність до племінного чи виробничого використання

Наочні приладдя та обладнання. Індивідуальні завдання (матеріали первинного обліку ферми) для розрахунку показників росту тварин; робочий зошит, інструкції з бонітування молочної, молочно-м'ясної і м'ясної худоби; мікрокалькулятори.

Зміст теми і методика виконання завдань. Спрямоване вирощування молодняку великої рогатої худоби неможливе без чітких знань про закономірності його росту й розвитку. Для цього необхідно орієнтуватися в особливостях диференціації окремих органів, тканин і всього організму в цілому в ембріональний та постембріональний періоди його життя, знати окремі статі, які характеризують напрям розвитку; розрізняти всі випадки ембріоналізму й інфрантилізму; мати чітку уяву про особливості росту і розвитку у зв'язку і залежно від умов годівлі, утримання, статі й породи тварин. Тільки засвоївши ці зміни в процесах росту й розвитку, можна розпізнати боротьбу спадковості, одержаної від батьків, і того нового, що виникає в процесі онтогенетичного розвитку спадкової основи під дією зовнішнього середовища.

Ріст і розвиток — це два боки одного і того ж процесу індивідуального розвитку кожної тварини. Процес росту виражається кількісним нагромадженням в її тілі структурних елементів, в результаті чого відбувається збільшення загальної маси (розмірів) організму і окремих його органів та тканин.

Під розвитком слід розуміти необхідні якісні зміни клітин, тканин, органів і процесів, що відбуваються в організмі у період від утворення зародка до дорослого стану.

У зоотехнічній практиці вивчення і облік росту худоби проводять шляхом визначення маси, лінійних промірів та об'ємних показників тіла. Відносно точним методом обліку величини тіла, а отже, й росту тварин є визначення його маси. Ріст великої рогатої худоби можна визначати: до 2-місячного віку — щодекади; до піврічного — щомісяця; до 1,5-річного віку — раз на три місяці, а пізніше — один раз на півроку або рік. Щоб одержувати вірогідні результати, зважувати (брати проміри) тварин необхідно в один і той же час (найкраще вранці), після тривалого проміжку часу, що пройшов від попередньої годівлі і напування. Для точнішого визначення маси (промірів) тварин, починаючи з 6-місячного віку, його проводять у два суміжні дні, з вирахуванням середнього значення. Масу тіла дійних корів визначають, зважуючи їх після вранішнього доїння.

Слід пам'ятати, що одержати повну уяву про ріст тварин лише на основі визначення його маси тіла неможливо оскільки організм у процесі росту при тимчасовій нестачі поживних речовин може збільшувати розміри свого тіла без зміни його маси. Крім того, в процесі росту тварин досить сильно змінюються пропорції! тіла, що також не може бути виражено їх масою. А тому дані про масу завжди необхідно доповнювати даними про розміри тіла тварини.

Лінійний ріст визначають шляхом вимірювання тварин. Точність взятих промірів буде залежати від того, наскільки правильно тварина стоїть, а також від того, хто і як проводить вимірювання. Тому при вивченні лінійного росту необхідно, щоб вимірювання робила завжди одна і та ж особа і по можливості одними й тими ж інструментами. Брати проміри необхідно в ті самі дні, коли тварин зважують.

Об'ємний ріст великої рогатої худоби точно визначити практично неможливо, оскільки правильну уяву про об'єм тіла тварини можна одержати лише шляхом вимірювання об'єму витисненої ним води. Проте цим методом можна скористатися при визначенні об'ємного росту окремих органів, що звичайно і проводять після забою піддослідних тварин і розбирання їх туш.

Дуже важливе господарське значення має визначення швидкості росту тварин, оскільки ті з них, що ростуть швидко, витрачають на одиницю приросту маси тіла значно менше поживних речовин, ніж тварини, які ростуть повільно. Швидкість росту худоби визначають за даними її систематичних зважувань і вимірювань, а виражають в абсолютних і відносних величинах.

Абсолютною швидкістю росту називають величину приросту (маси, лінійного, об'ємного) за відомий проміжок часу і визначають за формулою:

де X — абсолютний приріст; "¥0 — величина параметра на початок періоду; ¥4 — величина параметра в кінці періоду.

Наприклад, маса новонародженого теляти була 25 кг, а в кінці першого місяця життя — 45 кг. Абсолютний приріст живої маси буде: X = —"¥0; Х= 45—25 = 20; X = 20 кг.

Абсолютний середньодобовий приріст за місяць буде: А = X : 1, або 20: 30 = 0,666 кг. Проте абсолютний приріст не дає можливості порівняти ступінь напруження швидкості росту у кількох тварин, оскільки не показує взаємозв'язку між величиною маси тіла (проміру) тварини і швидкістю росту. Тому напруженість росту тварин виражають відносними величинами — відносним приростом.

Відносним приростом називають величину приросту тварини за контрольний період, виражену у відсотках від величини параметра на початок контрольного періоду і вираховують за формулою Броді-Шмальгаузена:

Наприклад, маса новонародженого бичка абердин-ангуської породи становила 20 кг, а в 2-місячному віці — 57,5 кг. Другий новонароджений бичок симентальської породи мав масу 42,5 кг, а у 2-місячному віці — 80 кг. Як бачимо, їх абсолютний приріст був однаковим — 37,5 кг, як і середньодобовий — 625 г. Якщо робити висновок за цими показниками, то швидкість росту обох бичків була однакова. Проте розрахунок відносного приросту показує, що напруженість росту у них була різна:

Кі = -¥¥ / (¥ +¥¥ )/ 2 х 100 = 57,5 - 20/ (57,5 + 20) / 2 х 100 = 97%;

К2 = 80 - 42,5/ (80+42,5)/ 2 х 100 = 61,2%.