Розділ «ТЕМА 2. ВИРОЩУВАННЯ МОЛОДНЯКУ ВЕЛИКОЇ РОГАТОЇ ХУДОБИ»

"Справжню" швидкість росту тварин можна вирахувати, використовуючи математичну формулу органічного росту:

де Сж — швидкість росту за час і2 — ^; ^ і і2 — вік тварини на початок і в кінці контрольного періоду; і ¥¥2 — величина параметру на початку і в кінці контрольного періоду; 0,4343 — логарифм основи натуральних логарифмів = 0,4343).

При розрахунках абсолютного і відносного лінійних приростів тварин, а також визначаючи швидкість їх росту, можна використовувати всі зазначені раніше формули, але тільки для однойменних промірів.

Вивчаючи показники росту досить великої групи тварин необхідно проводити їх статистичну обробку. Це дає змогу вирахувати середні величини, мінливість ознак, кореляційну залежність одних показників від інших, визначати математичну вірогідність одержаної різниці в порівнюваних величинах.

Більш наочним способом вивчення росту худоби є графічний, де тенденції й закономірності його зображують у вигляді кривої. При цьому на осі ординат, витримуючи масштаб, відкладають показники віку, а на осі абсцис — показники росту. Такі графіки є добрим допоміжним засобом для аналізу конкретних матеріалів по росту тварин.

2. Планування вирощування молодняку великої рогатої худоби

Мета заняття. Вивчити вплив породи, умов годівлі і утримання, а також деяких інших факторів на ріст худоби. Набути практичні навички планувати вирощування молодняку різного напряму продуктивності, оцінювати і вибирати тварин, здатних до високої енергії росту.

Наочні приладдя та обладнання. Експериментальні матеріали про вплив породи, годівлі і утримання, маси при народженні та деяких інших факторів на ріст тварин; норми годівлі молодняку великої рогатої худоби; інструкції з бонітування худоби; робочі зошити; мікрокалькулятору,

Зміст теми і методика виконання завдань. Головним завданням при вирощуванні великої рогатої худоби слід вважати створення умов для фізіологічної і морфологічної адаптації системи травлення телят до ефективного використання об'ємистих кормів, які становлять основу раціону дорослих тварин. Це дасть змогу вирощувати міцних, здорових і добре розвинутих тварин, здатних проявляти високу продуктивність у технологічних умовах сучасних ферм.

Перш ніж розпочати планування вирощування молодняку, слід з'ясувати: 1) яку породу розводять у господарстві та її особливості росту й розвитку в певних умовах годівлі й утримання; 2) з якою метою вирощують молодняк — на плем'я, для ремонту стада чи відгодівлі; 3) якою повинна бути маса тіла в різному віці; 4) на які умови годівлі й утримання можна розраховувати в різному віці; 4) на які умови годівлі й утримання можна розраховувати в господарстві.

Слід пам'ятати, що ріст і розвиток великої рогатої худоби залежить, в основному, від рівня і типу її годівлі. Погана годівля тварин в постембріональний період призводить до недорозвинення, яке називають інфантилізмом. При цьому доросла тварина зберігає ознаки молодого організму — вона високонога, з дещо коротким тулубом і піднятим задом. Якщо погані умови годівлі й утримання продовжують діяти впродовж кількох поколінь, то вони впливають прогресивно погіршуюче на всі наступні покоління. Поряд із тим нормована, а інколи навіть щедра годівля не лише дають можливість повторити відповідну для даного генотипу норму розвитку, а й без сумніву мають тенденцію до стимулювання подальших його стадій.

Плануючи вирощування молодняку великої рогатої худоби, необхідно постійно пам'ятати основний закон недорозвитку Чирвінського — Малігонова, який вказує, що страждають від нестачі елементів живлення головним чином ті тканини й органи, які в даний період (тобто в період недостатнього надходження поживних речовин) ростуть найбільш інтенсивно. Тому, якщо під час найбільш напруженого росту умови годівлі сприятливі, то це найкраще використовують ті органи й тканини, які в цей період найбільш інтенсивно ростуть. Поліпшуючи годівлю в певні періоди вирощування молодняку, можна досягти не лише прискореного їх розвитку, а й змінювати його напрям.

Особливу увагу слід звертати на вирощування молодняку, який планують використовувати для ремонту маточного стада. Тварини, яких планується використовувати для поповнення стада, повинні бути пристосовані до ефективного і максимального використання місцевих дешевих кормів, мати добре розвинену травну, дихальну та серцево-судинну системи, міцний кістяк і кінцівки.

Нині у світовій практиці використовують кілька систем вирощування ремонтних телиць: 1) інтенсивну при поступовому зниженні рівня приростів маси тіла з віком, яка основана на біологічних властивостях молодого організму відкладати в тілі активні білкові речовини; 2) вирощування телиць при дещо невисоких приростах впродовж перших трьох місяців життя і одержання .більш високих у старшому віці. Така система знайшла поширення в СІЛА, Канаді, Англії і деяких інших країнах; 3) вирощування телиць із "затримкою" їх росту до півторарічного віку і високим рівнем годівлі нетелей. Дана система розроблена і запроваджена в Швеції А. Ганссоном; 4) вирощування телиць при різних рівнях приростів залежно від пори року: в стійловий період — помірні, в пасовищний — вищі; 5) вирощування телиць при помірних приростах до часу настання статевої зрілості і високих — у старшому віці.

Більшість дослідників стверджують про необхідність інтенсивного вирощування ремонтного молодняку, що є основним фактором при формуванні тварин з міцною конституцією, здатних тривалий час проявляти високу продуктивність. Інтенсивне вирощування забезпечує скорочення періоду непродуктивного використання тварин. Крім того, більш рання фізіологічна і господарська зрілість молодняку сприяє виявленню продуктивних якостей в молодшому віці, а, отже, дає можливість вирішувати питання про доцільність подальшого продуктивного використання тварин (особливо при оцінці бугаїв за якістю нащадків). Узагальнюючи наукові дослідження і досвід практики, можна рекомендувати такі наближені, залежно від системи вирощування, рівні приростів (табл. 8).

Орієнтовні плани росту ремонтних телиць і нетелей молочних і молочно-м'ясних порід

Слід вважати вирощування оптимальним, якщо маса тварин за період від народження до 18-місячного віку зросла в 10—11, а до 24-місячного віку — в 12—13 разів. Вирощування бугайців на плем'я повинне бути спрямоване на виявлення здатності молодняку до максимально можливого росту, що надалі дозволить по можливості раніше включати їх у процес відтворення. Інтенсивність приростів маси тіла в період вирощування позитивно впливає на вік статевої зрілості бугайців і об'єм еякуляту, що має важливе економічне значення.

Усіх бугайців, які призначені для одержання м'яса, слід вирощувати тільки інтенсивно, використовуючи їхню біологічну властивість інтенсивного росту в молодому віці.