Розділ «Глава 53. Прийняття рішення апеляційним судом»

Після дебатів суд виходить до нарадчої кімнати. Під час розгляду справи суд може оголосити перерву або відкласти розгляд справи. Якщо оголошено перерву, то після її закінчення судове засідання продовжується. Якщо справа відкладається, то після закінчення строку, на який вона відкладалася, слухання справи розпочинається спочатку (заново).

У нарадчій кімнаті колегія суддів вирішує питання в порядку, передбаченому ст. 19 ЦПК, з дотриманням таємниці нарадчої кімнати. Під час вирішення питань головуючий голосує останнім. Колегія суддів протягом дня вирішує кілька справ. За практикою, яка склалася, головуючим є суддя-доповідач, який готував конкретну справу.

Позивач у судовому засіданні може відмовитись від позову, а сторони мають право укласти мирову угоду.

Показово, що здебільшого апеляційні суди найменш завантажені в системі загальних судів України. Однією з причин такої ситуації є те, що апеляційний суд має право передати справу на новий розгляд суду першої інстанції і запустити справу по новому колу. Повернення справи до суду першої інстанції - це елемент касаційного провадження, від якого доцільно було б позбутися в апеляційній інстанції.

Апеляційний суд може скасувати рішення внаслідок його необґрунтованості, тобто у випадках якщо:

1) суд допустив неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) у справі не доведено обставини, які суд вважає доведеними;

3) висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Апеляційний суд скасовує справу, якщо суд порушив або неправильно застосував норми матеріального права.

Ч. 2 ст. 309 встановлює, що норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо використано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню.

Ч. 3 ст. 309 ЦПК зазначає випадки, коли порушення норм процесуального права є підставою для скасування рішення. Дрібне і незначне порушення норм процесуального права не завжди є підставою для скасування рішення.

Розглянемо кілька ситуацій.

Наприклад, особа, правовідносини якої не допускають правонаступництва, після постановлення рішення померла, але до своєї смерті встигла подати апеляційну скаргу. Чіткого виходу з цієї ситуації закон не дає. Вихід був би можливим, якщо б апеляційний суд мав право на закриття апеляційного провадження. В такому випадку суд міг би постановити ухвалу про закриття апеляційного провадження у зв'язку зі смертю особи, яка подала апеляційну скаргу. Можливо, що судова практика піде саме цим шляхом. Тоді у зв'язку із закриттям апеляційного провадження рішення суду вступало б у законну силу. Але оскільки ЦПК не передбачає можливість закриття апеляційного провадження, то такий вихід є проблематичним. У випадку виникнення такої ситуації (а вона можлива) суду доведеться шукати вихід з неї.

Аналогічний приклад, але за ситуації, коли правовідносини померлої особи допускають правонаступництво. За таких обставин суд може залучити спадкоємця, для якого всі дії спадкодавця у конкретному судовому процесі є обов'язковими. Для цього суд може зупинити провадження у справі до вирішення питання про те, хто є належним спадкоємцем, або зробити відповідну перерву в судовому засіданні.

Схожі ситуації можуть також виникнути, якщо заявник, який подав апеляційну скаргу, є юридичною особою, яка ліквідованою (тобто виключеною з державного реєстру підприємств) в період між рішенням суду першої інстанції та засіданням апеляційного суду, але після подання нею апеляційної скарги. Якщо підприємство ліквідовано, то це означає, що правонаступника немає. Ситуація вимагає закриття апеляційного провадження, але не закриття провадження у цивільній справі. Якщо ж юридична особа реорганізована, то її права і обов'язки переходять до правонаступника або правонаступників. У цьому випадку є можливість залучити до участі у справі такого правонаступника. Якщо це потребує певного часу, то суд вирішує, залежно від обставин справи, про перерву в судовому засіданні або про зупинення провадження у справі.

Отже, Кодекс не визначив цих ситуацій, і вирішувати їх доведеться судам за допомогою принципу розумності та аналогії закону.

Ч. 2 ст. 310 вирішує одну із ситуацій, яка може виникнути у зв'язку зі смертю фізичної особи чи припиненням юридичної особи. Стаття встановлює, що у випадку, якщо судом ухвалено законне і обґрунтоване рішення, смерть фізичної особи чи припинення юридичної особи - сторони у спірних правовідносинах після ухвалення рішення, що не допускає правонаступництва, не може бути підставою для скасування рішення в апеляційному порядку із закриттям провадження у справі або залишенням заяви без розгляду.

Аналіз ч. 2 ст. 310 дає підстави для такого висновку.

Закриття провадження або залишення заяви без розгляду неможливе у випадку, якщо ці події (смерть або припинення юридичної особи) мали місце після ухвалення законного і обґрунтованого рішення. Що стосується інших випадків, наведених вище, то Кодекс чіткої відповіді на них не дає.

Ст. 311 ЦПК регулює випадки, коли апеляційний суд може скасувати рішення суду і передати справу на новий розгляд. Це випадки, коли суд допустив істотні порушення норм процесуального права. Під нормами процесуального права розуміють норми, які визначають порядок цивільного судочинства в судах загальної юрисдикції.