Розділ «Глава 53. Прийняття рішення апеляційним судом»

Порушення або неправильне застосування норм процесуального права є підставою для скасування рішення суду першої інстанції за умови, що воно призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. Отже, якщо мали місце порушення невеликі, такі що не впливали і не вплинули на правильність рішення, то рішення не може бути скасовано. Зазначені ж у ст. 311 ЦПК порушення є істотними і тягнуть скасування рішення та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції в обов'язковому порядку. Для адвоката особливо важливою є вказівка на те, що справа підлягає направленню на новий розгляд, якщо вона розглянута за відсутності будь-кого з осіб, які беруть участь у справі, належним чином не повідомлених про час і місце судового засідання. На практиці виникають труднощі, коли позивач неправильно або неточно вказав адресу відповідача. Іноді це робиться навмисно. Так, у справі підприємства Н. позивач використав ту обставину, що товариство перебуває у стадії ліквідації і його представляє ліквідатор. Позивач, знаючи, що за місцезнаходженням товариства міститься зовсім інша організація, вказував саме цю адресу. І хоча ліквідатор в порядку ст. 77 ЦПК повідомляв суд про нове місцезнаходження організації за адресою за місцем знаходження ліквідатора, суд цю обставину ігнорував і надсилав судові повістки та повідомлення за попередньою адресою.

У цих випадках адвокат відповідача має скрупульозно перевіряти, чи дотримано вимоги, передбачені ст. 76 та 77 ЦПК України.

У ст. 77 ЦПК передбачено випадок, коли особа змінює місцезнаходження або проживання після подання позовної заяви до суду. Але як бути у випадках, коли позивач неправильно подає адресу відповідача, ЦПК чітко не регулює.

На практиці часто трапляється недогляд з боку судів про дотримання вимог ЦПК щодо вручення судових повісток і вимог закону повідомляти суд про зміну свого місця проживання. Оскільки розгляд справи без особи, яка бере участь у справі, належним чином не повідомленої, є безумовною підставою для скасування рішення, адвокат має з надзвичайною скрупульозністю перевіряти дотримання цих обставин й у належних випадках ставити це питання в апеляційній скарзі. Адвокат протилежної сторони, навпаки, зосереджує увагу на запереченнях проти доводів такої апеляційної скарги.

В Україні не діє принцип повної (чистої), апеляції і справа може бути направлена на новий розгляд до суду першої інстанції з апеляції. За практикою, що встановилася, ці обставини підлягають застосуванню, незалежно від доводів касаційної скарги. До підстав для скасування рішення закон також зараховує:

1) розгляд справи неповноважним суддею або складом суду. На жаль, у практиці є ситуації, коли повноваження судді закінчились, а стосовно нього не прийнято відповідного рішення, наприклад, Верховною Радою України. В цій ситуації такий суддя не має брати участь у розгляді справ. Або інша ситуація. Суддя переведений до іншого суду, але відповідного рішення ще не прийнято. Такий суддя у новому районі, до якого його переводять, може приступити до виконання обов'язків тільки якщо він дійсно за відповідним рішенням і наказом оформлений на новому місці роботи. Неповноважним суддею може бути і особа, яка підлягала відводу (самовідводу), або особа, яка не мала права брати участі у справі з підстав, передбачених ст. 21 ЦПК;

2) рішення підписано чи ухвалено не тим суддею, який розглядав справу. Ст. 209 ЦПК вимагає, щоб рішення було підписано в нарадчій кімнаті суддею або колегією суддів, які розглядали справу. Оскільки рішення приймається в нарадчій кімнаті, тобто в умовах недопущення впливу на суддів, то непідписання рішення суддею або суддями є порушенням, яке неможливо усунути. Аналогічної позиції дотримується законодавство і судова практика РФ.

Може виникнути ситуація, що справу розглядав один склад суду, але у зв'язку з хворобою, від'їздом у відрядження за кордон, смертю чи іншою підставою, що перешкодила судді видалитись в нарадчу кімнату, усуває можливість постановлення рішення. У такому випадку справа має бути розглянута іншим складом суду або іншим суддею з самого початку;

3) у разі вирішення питання про права і обов'язки осіб, які не брали участь у справі, справа підлягає скасуванню. У цьому випадку порушується не тільки норма ст. 311 ЦПК, а й вимоги п. 4 ст. 129 Конституції. Кожна організація або громадянин мають право знати проте, де, коли і з яких підстав вирішується питання про їхні права та обов'язки, або де і коли вирішують питання про примусове покладання на них певних обов'язків. До того ж кожен громадянин або організація мають право на захист від будь-яких вимог до них і правову допомогу (ст. 59 Конституції). Класичним для такої ситуації є випадок, коли під час вирішення питання про виселення суд не притягнув до участі у справі того чи іншого члена сім'ї;

4) суд розглянув не всі вимоги і цей недолік не було і не могло бути усунуто ухваленням додаткового рішення судом першої інстанції.

Становить інтерес випадок, як діяти суду, якщо є можливість розглянути вимоги і цей недолік може бути усунуто ухваленням додаткового рішення. Ст. 220 ЦПК передбачає можливість за заявою осіб, які беруть участь у справі, чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення. Таку заяву може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Вважаю, що за таких обставин апеляційний суд вирішує справу в частині, яка не стосується недоліків, які можуть бути усунені постановленням додаткового рішення (якщо строк для виконання рішення не пропущений) та роз'яснює право відповідної особи на вирішення питання шляхом постановлення додаткового рішення у суді першої інстанції. Вказівка на те, що недолік може бути усунутий шляхом постановлення додаткового рішення судом першої інстанції, має міститись в ухвалі або рішенні суду апеляційної інстанції. На відміну від ЦПК 1963 року, ухвалення додаткового рішення допускається до закінчення строку на виконання рішення (п. 4 ст. 220 ЦПК).

Новий ЦПК не передбачає як підставу для скасування рішення такі обставини, як порушення таємниці нарадчої кімнати, відсутність (втрата) носія звукозапису судового процесу. У всіх цих випадках має місце істотне порушення вимог процесуального закону, але ст. 311 ЦПК не передбачає можливості направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції. Перелік підстав для направлення справи на новий розгляд в цьому випадку є вичерпним. Тому суд з виявленням таких обставин, як порушення таємниці нарадчої кімнати, відсутності електронного носія звукозапису процесу, на мою думку, має провести перевірку справи у повному обсязі, допитати всіх свідків у справі і, скасувавши рішення суду першої інстанції, постановити нове рішення. Чи сприйме судова практика таку позицію, покаже час.

ЦПК (ч. 2 ст. 311) встановлює правило, що висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої інстанції при новому розгляді справи.

Приклад. Рівненський районний суд наклав заборону на майно агрофірми "Зоря" у забезпечення позову на суму 560 грн. Вартість майна агрофірми "Зоря" - понад 70 млн грн. Ухвала суду про забезпечення позову була скасована, а заява про забезпечення позову було направлена на новий розгляд. Фактично ж апеляційний суд мав можливість розглянути заяву по суті і або відмовити у задоволенні забезпечення позову, або ж постановити ухвалу, в якій забезпечити позов на суму 560 грн.

Ч. 1 ст. 314 ЦПК встановлює випадки, коли апеляційний суд постановляє ухвали, а ч. 2 цієї статті передбачає випадки, коли суд ухвалює рішення. По суті, зміст цієї статті визначено у ст. 307 ЦПК.

У разі скасування рішення суду і направлення справи на новий розгляд потрібно зазначати, які порушення допустив суд першої інстанції.

Ст. 316 ЦПК встановлює вимоги до рішення апеляційного суду. Рішення складається з чотирьох частин: вступної, описової, мотивувальної та резолютивної. Всі частини рішення мають бути нерозривно пов'язані між собою і складати єдиний процесуальний документ. Порядок викладу частин рішення має відповідати порядку, який вказано у коментованій статті.

Адвокат має добре знати вимоги закону до рішення і у своїй діяльності враховувати їх. Наприклад, подаючи письмові пояснення до суду, адвокат формує їх у формі, наближеній до рішення (стосовно мотивувальної частини). Це дає змогу суду використати текст письмових пояснень при написанні рішення. Вважаю можливим і таким, що не суперечить загальним принципам судочинства, надання таких письмових пояснень також і в електронному вигляді (на дискеті, наприклад).

Судові рішення апеляційного суду оформляються, видаються і надсилаються в порядку, встановленому ст. 222 ЦПК. За змістом ст. 321 та ст. 222 ЦПК видавати та надсилати рішення апеляційної інстанції має апеляційний суд. Для осіб, які брали участь у справі, копія рішення надається апеляційним судом на їхню вимогу не пізніше 5 днів з дня проголошення рішення. Особам, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні, копії судового рішення надсилаються протягом п'яти днів з дня проголошення рішення рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Ці положення слід було викласти чіткіше, прямо вказуючи на те, що надсилання рішень та надання їх копій здійснюється апеляційним судом. Забезпечити в 5-денний строк надання копій рішень апеляційного суду судом першої інстанції було б неможливо.

Що стосується копій судових рішень апеляційного суду, які видаються повторно, то їх надає суд першої інстанції, оскільки після закінчення апеляційного провадження справа направляється До суду першої інстанції у семиденний строк.