Розділ ««Ще не вмерла Україна»»

Той, хто не любить свою країну, нічого любити не може

Джордж Гордон Байрон

Після повернення додому, сконтактував із чоловіком, з яким потоваришував під час перебування у Луганській обласній лікарні. Після розмови з’явився мій пост у ФБ:

«Молодогвардійці», або Новий рік, він і в Луганську…

У школі читав «Молоду Гвардію». Після 5-го класу їздив до Канева в школу-музей Олега Кошового. У серпні 2014 року довелося побувати в Ровеньках у райлікарні. У тій самій, з підвалу якої Олега Кошового, Любу Шевцову й кількох інших «молодогвардійців» повезли на розстріл.

А вчора написав про розмову з Вітьком із Луганська.

«Дочка запросила додому всіх однокласників-старшокласників святкувати Новий рік. Справді, святковий стіл був біднуватий, але кожному по салатику – і вийшло ніби нормально. Зустріли. За московськолуганським часом. Потім опівночі… Як тобі пояснити?… Любу Шевцову з «Молодої Гвардії» пам’ятаєш, яка співала перед фашистами «Чому я не сокіл?…» Так-от уяви: два десятки молодих хлопців і дівчат у Луганську зустрічають Новий рік по-українськи: з рукою на серці і дружнім «Ще не вмерла Україна». Як згадую – і досі сльози на очах…»

Ті, хтовірить, щотамлише «лугандони», цьогонезрозуміють і не приймуть… Але допоки, зустрічаючи Новий рік, луганчани з рукою на серці співають гімн свого народу…

Вони ненавидять очільників держави, але… люблять Україну.

Луганчани. Вони тепер, як рідні.

Три місяці по тому. Черкаси. Площа Соборна. Паркую авто. Підходить вродлива дівчина років 20, обличчя позначене болем і печаллю. Навіть більше, це був біль і безвихідь у максимальних вимірах.

– Помогите, пожалуйста, – прозвучало незвично душевно й наболіло.

Бачу, що це не заробітки.

– Ти звідки?

– Из Луганска.

·!? Я також…

На обличчі зявляється жвавий інтерес. Пронизливий погляд за мить намагається прочитати мене: «Он здесь – и из Луганска?»

Не змушую її довго гадати:

– Сидів я там. У полоні.