– Извините, – і дівчина, беручи на себе (за визначенням) частину очевидно завданого мені болю, швидко, з природною грацією, різко повертається, щоб піти.
– Зачекай. Це ти вибач… Візьми, будь ласка… – зупиняю її добираючи прийнятний спосіб і вибачитися перед луганчанкою за все, і, хоч якось зазначивши своє розуміння й повагу до її статусу, трохи допомогти матеріально.
– Пробач, – єдине, що спадає на думку.
Скупа сльоза на її дівочому обличчі говорила багато… Я соромився провести її навіть поглядом: ми всі потроху винні в тому, що роки чудової молодості, як її, так і тисяч інших луганчан-донеччан… обірвалися таким жорстким втручанням, ім’я якого – війна.
Замість епілогу
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «100 днів полону, або Позивний "911"» автора Макеєв В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „«Ще не вмерла Україна»“ на сторінці 2. Приємного читання.