TextBook Борис вимкнув комп’ютер і заплющив очі. Поліз рукою до кишені сумки, витяг невеличку коробочку і розкрив її. Давненько він не брав її до рук. Таблетки висипалися на долоню. Їх було зовсім мало. Жовтих та рожевих. Взяв по одній, ковтнув їх, не запиваючи. Кілька штук, що залишилися, вкинув назад до коробки і сховав.
Коли Наталя зайшла до кімнати, він уже закривав блискавку.
— Що ти там ховаєш? — Вона легенько штурхнула його коліньми.
— Вибухівку… — без усмішки відповів він.
— А… А комп’ютерні справи вже скінчив?
— В очах блимає, — пояснив Борис, підводячись.
— Я ж кажу тобі — кидай. — Наталя підійшла до нього впритул і обняла за стан. — Біс із ним…
— Краще б допомогла мені.
— Чим же я тобі допоможу? Я навіть у найпростішу гру на твоєму комп’ютері ще не вмію добре…
— До чого тут комп’ютер? — Борис сів і замислився. — Таким шляхом я нічого не досягну. З цих ідіотських дискет неможливо витягти нічого путнього. Якось би з іншого кінця спробувати… Ти б мені щось розповіла про свого покійного родича, щось згадала таке, цінне… Подумай.
Вона нетерпляче зітхнула.
— Не знаю… Я вже все розповіла. Більше нічого не пам’ятаю. Ну, віриш, він мені так обрид, що вже млосно ставало, як почую, що він дзвонить. Я його ніколи ні про що не розпитувала. Зроблю чаю і сиджу, чекаю, поки забереться. Навіть не уявляла, що він може оце в туалеті ховати. Гадала, це він по-старечому туди щопівгодини…
— Я розумію, — сказав Борис. — А раніше? Ще коли мати була жива?
Наталя знизала плечима.
— Тоді я взагалі ще була дитиною… Що я можу знати такого? Абсолютно… Тим більше я його здавна терпіти не могла. Усе робила, аби не бачити його бридкої пики…
— Чому так? — не зрозумів Борис.
— А… Дитячі справи… — Вона махнула рукою.
— Розкажи.
Вона знизала плечима і почала розповідати:
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Амністія для Хакера» автора Волков О.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „XXIV. Слідами мерця“ на сторінці 1. Приємного читання.