Основи мотивації зайнятості і праці у сільському господарстві
В економічній літературі, особливо в літературі із соціальних проблем суспільного розвитку, тривалий час ведеться дискусія з питань задоволеності працею і чинників, що її визначають. Одні вчені вважають, що людині властиве природне прагнення до праці, яка є джерелом фізичного задоволення, і лише несприятливі умови праці можуть позбавити людину цієї радості, перетворивши працю в тягар. Інші стверджують, що головним чинником задоволення від праці є винагорода за її результати, яка дає можливість забезпечити насущні потреби працівника і його сім'ї. Що ж стосується утіхи від виконання поставленого завдання і самовираження людини в праці, як особистості, то ці чинники відступають на другий план. Прихильники такого підходу вважають, що працівник відчуває задоволення у першу чергу від того, що робота виконана добре і якісно, належним чином оплачена, що забезпечує добробут його самого і його сім'ї.
Мотив трудової діяльності - це спонука до праці, сенс, який їй надає людина. Мотиви ґрунтуються на потребах, інтересах, ідеалах і цінностях людини, її попередньому досвіді та результатах соціалізації особи. Лише усвідомлена потреба працювати і свідомий інтерес до праці (не має значення на особистому чи суспільному рівні) формує суто людську трудову поведінку. Саме в способі реалізації інтересу щодо задоволення потреби проявляється сутність особистості.
Мотив походить від латинського - рухаю. Мотивація (спонукання людини до дії) існує у двох формах - біологічній і соціально-психологічній. З біологічної точки зору, мотивація - це збудження нервової системи людини здійснювати дії, спрямовані на використання природних факторів для свого існування і відтворення. Соціально-психологічні фактори - це спонукання людини до задоволення своїх матеріально-побутових потреб та запитів, що досягаються за рахунок її праці. Найточніше визначення даним поняттям дав Ф. Котлер:
нужда - це почуття, яке сприймається людиною, як нестача чого-небудь для своєї потреби;
потреба - це нужда, яка прийняла специфічну форму відповідно до культурного рівня і особистості індивіда;
запит - визначає потребу, яка підкреслюється купівельною спроможністю.
Вітчизняні соціологи сприйняли схему поділу усіх мотивів трудової діяльності на: 1) ідейні (духовні, моральні) мотиви; 2) орієнтація на зміст праці; 3) орієнтація на заробіток; 4) орієнтація на просування по роботі. В більшості випадків діють декілька мотивів (мотиваційне ядро) через складність взаємодії працівника із трудовим середовищем. Деякі з мотивів є реальними, а деякі - уявними, одні пояснюють внутрішню спонуку, а інші - існуючу моду і шкалу цінностей. Не випадково перші вважають за мотиви, а другі - за мотивування. Протягом життя мотиваційне ядро може змінитися і перетворитися на психологічну установку (відомо, як важко людям похилого віку відмовитися від способу життя і праці у колективі), або набути суттєвих модифікацій. Оцінки професії людиною у шкільному і дорослому віці далеко не обов'язково повинні співпадати, як не завжди співпадають ідеальна мрія і реальне буття.
За типологією відокремлені такі групи мотивів трудової діяльності: 1) матеріальна зацікавленість працівника в результатах праці; 2) мотиви самореалізації особи в процесі праці; 3) внутрішньо колективні відносини; 4) усвідомлення сенсу своєї роботи, її суспільного статусу. І такі групи мотивів теж дуже рідко проявляються у чистому виді.
Розрізняють внутрішні і зовнішні мотиви. Внутрішні мотиви визначаються і керуються безпосередньо людиною як особистістю, її мисленням, рівнем професійної підготовки та іншими позитивними або негативними моральними якостями. Вони здатні стимулювати трудову активність робітника до самовираження, самореалізації як особистості. До основних внутрішніх мотивів можна віднести: матеріальну та моральну зацікавленість в результатах праці; прагнення самоутверджуватись та самовиражатися, почуття задоволення, почуття господаря, осмислення соціальної значущості праці.
Зовнішні мотиви - це засоби зовнішньої дії, спрямовані на мотивацію праці для досягнення певної цілі або розв'язання конкретної задачі. До зовнішніх мотивів можна віднести: розмір винагороди за працю; засоби праці; престижність праці; соціально-психологічний клімат у колективі; соціально-побутові умови; організацію праці; методи управління і стиль керівництва; психологічні особливості праці кожного робітника та інші.
Мотивація праці - це активізація рушійних сил, що спонукають людину за допомогою трудової діяльності задовольняти свої потреби. Це історично закономірне соціально-психологічне явище, яке характеризується комплексом економічних, організаційних, соціологічних і психологічних умов, що спонукають людину до скоєння тих дій, які у кінцевому підсумку могли б забезпечити успішне розв'язання конкретних завдань, що постають перед кожним членом суспільства.
Мотивація праці є багатостороннім процесом, який визначає вид людської діяльності, спрямований на задоволення своїх фізіологічних, матеріально-побутових, культурних потреб та здобуття певного іміджу у суспільній ієрархії.
Говорячи про теоретичний аспект розробки питань мотивації, можна виділити два напрями. Перший - це розвиток теорій задоволеності працею, що визначає положення, які спонукають до діяльності і стимулюють її. Сюди належать всесвітньовідомі: теорія ієрархії потреб, розроблена А. Маслоу, та двофакторна теорія Ф. Херцберга. Другий - це розвиток теорій процесу, що концентрують увагу на виборі поведінки, здатної забезпечити потрібні результати. До них можна віднести теорію очікування В. Врума і теорію підкріплення В. Скіннера.
Теорія очікування - одна з найбільш розроблених сучасних теорій мотивації. Вона ґрунтується на тому, що люди свідомо обирають певну лінію поведінки, яка, на їх думку, призведе до потрібних результатів. Ця теорія являє собою діагностичну модель, в якій представлені головні фактори і взаємозв'язки, що впливають на рішення індивідуума про те, як добре потрібно працювати, скільки треба прикладати зусиль до роботи і т.д. Зарубіжні вчені виділяють чотири самостійні групи методів мотивації: грошовий (група методів теорії підкріплення), цільової перебудови та збагачення праці, партисипативність.
Теорія підкріплення, засновником якої був В. С. Скіннер, спирається на те, що поведінку людей можна змінити за рахунок підкріплення позитивних моментів виробництва та ігнорування негативних. До методів теорії підкріплення належать системи стимулювання фінансовим заохоченням та розподілом прибутку, одержаного внаслідок зростання продуктивності організації (системи). Група методів теорії підкріплення характеризується використанням грошей як стимулу.
За матеріальною ознакою автори виділяють такі класифікаційні ознаки, як матеріальне стимулювання (заробітна плата, премії, натуральні стимули) та нематеріальне стимулювання (просування по службі, зміна характеру праці, умови праці, соціальне становище, духовні стимули, соціально-психологічний клімат, інтелектуальні умови). Прихильниками таких мотиваційних теорій були А. Сміт, І. Тейлор, М. Вольський, Е. Мейо, Ч. Бернард.
За змістовною ознакою виділяються такі класифікаційні ознаки праці, як первинні потреби, що включають в себе фізіологічні потреби в їжі, одязі, житлі, безпеку і захищеність, впевненість у завтрашньому дні, міжособисті стосунки, заробітну плату, умови праці; вторинні потреби - такі, як прагнення до влади, успіху, просування по службі, визнання і висока оцінка, престиж, самовираження через творчість, розвиток особистості, національні особливості.
Даним теоріям надавали перевагу Туган-Барановський, А. Маслоу, Мак-Клелланд, Ф. Гірцберг, В. Подмарков, А. Ручка, М. Сакада, А. Здравомислов.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Менеджмент фермерських господарств» автора Горьовий В.П. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Тема 6. Управління трудовими ресурсами фермерських господарств та їх мотивація“ на сторінці 1. Приємного читання.
