Перше кооперативне товариство було створене в 1866 році в Харкові. Успіхи кооперації пояснювалися тим, що серед засновників і популяризаторів кооперативної ідеї були імена найавторитетніших на той час провідників української громади, такі як В. Антонович, М. Драгоманов, С. Подолинський, С. Качала, Д. Танячкевич, М. Баллін, М. Левитський.
Інституційними передумовами розвитку сільськогосподарської кооперації були реформи С. Вітте і П. Столипіна, які передбачали розвиток кредитної системи, удосконалення законодавства, просвітньої роботи на селі, експорт.
Формування наукової концепції розвитку сільськогосподарської кооперації залежить від нагромадженого багатовікового досвіду і теоретичної спадщини. Значний вклад у розвиток кооперативної ідеї внесли відомі теоретики кооперативного руху і вчені економісти-аграрники такі як О. Чаянов, М. Туган-Барановський, Н. Кондратьєв, А. Мудрик, А. Мартос, К. Мацієвич, Л. Літошенко, Б. Бруцеус, Є. Храпливий. В наш час - В. Зіновчук, Л. Молдаван, Г. Черевко, В. Апопій, С. Алупко, В. Пантелеймоненко, В. Гончаренко та ін. Проте вони жили, вели наукові дослідження і творили не лише в різні епохи, а й відрізнялися своїми поглядами на суть і підходами до розвитку кооперації (проф. Горкіна Л. П. заперечує неприбуткову природу кооперативу).
Не можна вважати, що у світовій теорії або практиці вже виробилося достатньо уявлення про справжню природу кооперації, її логічні, теоретичні, методологічні засади. Кооперативний рух і на практиці, і в теорії перебуває в процесі свого становлення і розвитку. Аграрні перетворення, у межах яких здійснюється розгортання кооперативного руху, це підтверджують і потребують теоретичних узагальнень.
Характерною ознакою світового розвитку кооперації є те, що в одній окремо взятій країні він відбувся відповідно до певної історичної ситуації, і водночас, її поступ характеризувався сталістю кооперативних принципів, майже однакових для всіх країн. Кооперативні принципи - це система абстрактних ідей, сформованих в результаті практичного досвіду, які відображають особливі цілі і унікальність кооперативної організації та є керівними настановами для тим хто має бажання створити кооператив. Економічна природа кооперації знайома всім.
Економічна природа кооперації знайома всім. У Міжнародних кооперативних принципах відображені загальнолюдські цінності - свобода, демократія, взаємодопомога, соціальна справедливість, економічна відповідальність, освіта та ін.
Через систему кооперативів в економіці різних країн реалізується від 40 до 90 % продукції аграрного сектора економіки.
Про актуальність та важливість розвитку кооперації говорить те, що Генеральна асамблея ООН 18 червня 2002 р. прийняла спеціальну резолюцію 56/114 "Кооперативи в процесі соціального розвитку" в якій виписано ряд рекомендацій та закликів до урядів країн членів щодо розвитку кооперації.
Налагоджено співробітництво з генеральною конфедерацією сільськогосподарських кооперативів ЄС (СОРА-ССООБСА) - організацією, що визнається європейськими установами як головний представник та спікер сільськогосподарського і рибальського кооперативного сектору та Міжнародним кооперативним альянсом - міжнародною організацією, яка об'єднує національні, регіональні союзи та федерації кооперативів, головним чином споживних, кредитних та сільськогосподарських.
Міжнародне співробітництво нині відбувається як на основі спеціальних партнерських угод, так і через міжнародні кооперативні організації. Головною координуючою структурою світового кооперативного руху є Міжнародний кооперативний альянс. Вивчення більш як столітнього досвіду діяльності цієї представницької інституції та співпраці з нею в минулому української кооперації дасть змогу сучасним українським кооперативним об'єднанням долучитися до діяльності міжнародного кооперативного руху.
Протягом XX ст. світовий кооперативний рух активно розвивався. Цей розвиток виявився у зростанні числа кооперативів та кількості їх членів; в укрупненні кооперативних організацій та концентрації кооперативних капіталів; збільшенні масштабів господарської діяльності кооперативів, поширенні кооперації за межі Європи, активному співробітництві кооперативів на національному й міжнародному рівнях, а також в усамостійнені кооперативного руху та зростанні впливу кооперативної ідеології. Співробітництво кооперативних організацій сьогодні відбувається у глобальному та континентальному масштабах. Кооперація проникає у все нові сфери людської життєдіяльності, зокрема, в освіту, охорону здоров'я, спорт, туризм, соціальну адаптацію неповносправних тощо.
Традиційно у світі існує три основних види кооперативів: 1) споживчі, 2) кредитні та 3) сільськогосподарські. Останні поділяються на виробничі та обслуговуючі.
Споживчі кооперативи - це об'єднання осіб для задоволення своїх потреб в споживчих товарах за нижчими цінами. Кредитні кооперативи (спілки, товариства, банки) - це об'єднання фізичних і юридичних осіб з метою фінансової взаємодопомоги та організації взаємного кредитування на кооперативних некомерційних засадах.
У відповідності до Закону України "Про сільськогосподарську кооперацію" в аграрному секторі економіки функціонують виробничі і обслуговуючі кооперативи.
Сільськогосподарські обслуговуючі кооперативи - це об'єднання сільськогосподарських виробників з метою збільшення ефективності (збільшення доходів та зменшення витрат) їх приватних господарств.
Як свідчить досвід, ефективна господарська діяльність любих організаційно-правових структур, в т.ч. виробників сільськогосподарської продукції можлива лише при достатньому їх нормативному і правовому забезпеченні. За роки незалежності в Україні прийнято низку законів - про споживчу та сільськогосподарську кооперацію, кредитні спілки.
Початок відродження реальних кооперативних відносин в аграрному секторі України було розпочато з прийняттям Верховною Радою України у 1997р. Закону України "Про сільськогосподарську кооперацію", який відкрив широкі можливості для сільськогосподарських товаровиробників у створенні кооперативів.
Загалом процес становлення сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів в Україні можна розділити на три етапи. Сьогодні у розрізі новітньої обслуговуючої сільськогосподарської кооперації третій етап становлення. Перший етап розвитку сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів припадає на 1993-1995 рр., перший сільськогосподарський обслуговуючий кооператив був створений у грудні 1993 р. Перший спад у розвитку сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів відбувся у 1996-97 рр. У 1998-2001 рр. розпочинається другий етап або друга хвиля розвитку сільськогосподарської обслуговуючої кооперації. Цьому сприяло прийняття Закону України "Про сільськогосподарську кооперацію", де було призначено законодавче забезпечення розвитку сільськогосподарських кооперативів. Також другий етап був підкріплений реформуванням аграрного сектору, який почався у 1999 р. після виходу Указу Президента України № 1529/99 "Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки".
Відбулися серйозні зміни у структурі сільськогосподарського виробництва. З'явилася велика кількість нових фермерських господарств, людей, які почали самостійно працювати на земельних паях, що стало підґрунтям для утворення сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів. Із 2001 р. починається помітний спад у розвитку сільськогосподарської обслуговуючої кооперації. У 2009 р. за ініціативи прем'єр-міністра України була прийнята "Державна цільова програма розвитку сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів до 2015 року", що стало серйозним поштовхом для третього етапу розвитку сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів в Україні. Особливість цієї державної цільової програми полягала у тому, що вперше у новітній історії України із держбюджету було виділено 90 млн гривень, які були направлені у регіони на підтримку сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Менеджмент фермерських господарств» автора Горьовий В.П. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Українська кооперація має 140-річну традицію“ на сторінці 1. Приємного читання.
