Соціально-економічне значення фермерського туризму в контексті розвитку сільських територій України

Менеджмент фермерських господарств

Сільський зелений туризм (СЗТ), який став засобом проведення вільного часу в сільській місцевості, набирає дедалі більшої популярності в рекреаційних регіонах нашої країни. Про стан його розвитку свідчать такі дані. Регіональні представництва Спілки сприяння розвитку сільського зеленого туризму в Україні станом на 2010 р. просувають близько 600 різних садиб загальною місткістю понад 6 тис. місць, які щорічно приймають не менше 800 тис. осіб. Для порівняння: у Польщі агротуризмом займаються близько 12 тис. господарств, у Франції, Англії й Німеччині - не менше 20 тис. у кожній країні. В Україні "приймаюча сторона" в основному зосереджена в традиційних туристичних регіонах: Криму, Приазов'ї й Карпатах, де й сконцентровані приблизно 90 % сільських туристичних садиб.

Сільський зелений туризм можна розглядати, як проведення вільного часу в сільському середовищі, якому притаманна відповідна забудова, сільський побут, етнокультурний колорит місцевості тощо. Зелений він тому, що туристичні заняття у вигляді пішохідних і кінних прогулянок, спортивних та оздоровчих подорожей, хоббі-дозвілля (рибальство тощо) відбуваються в сільській місцевості серед живої природи.

Сільський зелений туризм окремі українські дослідники досі ототожнюють з агротуризмом. Знак рівності між цими поняттями ставити не можна, оскільки поняття "сільський зелений туризм" за змістом значно ширше порівняно з поняттям "агротуризм". Агротуризм - форма сільського туризму, реалізована на базі сільського фермерського господарства, де відпочинок пов'язаний із активним залученням його учасників до традиційних форм господарювання на селі (збір винограду, сіна, догляд за худобою тощо).

У науковій і популярній літературі часто використовують поняття "екологічний туризм". У фундаментальних виданнях, які розкривають його суть, акцентовано, що екологічний туризм - важливе явище у світовому туризмі й гостинності. За прогнозами експертів, у перші десятиріччя XXI ст. темпи його значно зростатимуть, а доходи від нього сприятимуть розвитку економік багатьох країн, зокрема тих, що розвиваються.

Поняття сільський туризм охоплює широкий спектр видів відпочинку у сільській місцевості (власне сільський туризм), а також орієнтований на перебування в агрооселях відпочинок (агротуризм). Поняття екоагротуризм поєднує в собі риси всіх вищеназваних видів туризму. За кордоном найбільш успішні аграрні підприємства та агрооселі паралельно займаються агротуризмом та сільськогосподарською діяльністю.

Основна відмінність сільського зеленого туризму від туризму, так би мовити, звичайного - це те, що туристичні послуги надають особи, які мають інший фах (сільськогосподарські робітники, працівники сфери обслуговування, вчителі) та надають ці послуги в сільський місцевості.

У британському словнику з подорожей, туризму та гостинності С. Медліка (1993) визначено таке:

Сільський зелений туризм - це специфічна форма відпочинку в приватних господарствах сільської місцевості з використанням майна та трудових ресурсів особистого селянського, підсобного або фермерського господарства, природно-рекреаційних особливостей місцевості та культурної, історичної та етнографічної спадщини регіону. Даний вид туризму передбачає перебування туристів у власному житловому будинку сільського господаря, окремому (гостьовому) будинку або на території особистого господарства.

Агротуризм (farm tourism) - відпочинковий туризм, що передбачає використання сільського (фермерського) господарства. Агротуризм може проявлятись у різних формах, але завжди включає винаймання помешкання. Розрізняють дві базові форми агротуризму: винаймання помешкання з обслуговуванням безпосередньо в межах дворогосподарства або розміщення на нічліг з самообслуговуванням на землях, що належать до дворогосподарства, наприклад, в кемпінгах та наметах. Агротуризм, таким чином, виступає однією з форм сільського туризму. В агротуризмі дворогосподарство (фермерське господарство) становить одночасно нічліжну базу та головний предмет інтересу для туриста.

Екологічний туризм (Ecological tourism) - це форма подорожі, сприятлива для навколишнього середовища. Вона відбувається на територіях, що мають природничу цінність (національні та ландшафтні парки). Екотуризм спрямований на охорону природного й культурного середовища регіонів, які відвідуються туристами. Він передбачає, що учасниками цих подорожей є люди з високою екологічною свідомістю. Виділяються такі форми екологічного туризму - активний екотуризм (піший, велосипедний, водний, кінний, рибальство), фауністичні та флористичні поїздки (орнітологічні поїздки, полювання, тематичні поїздки), культурологічні й етнографічні поїздки.

Зелений туризм (green tourism) - є синонімом поняття "екотуризм".

Природничий туризм (nature tourism) - також є синонімом поняття "екотуризм".

Сільський туризм і його різновидність агротуризм мають багато спільного з екотуризмом і часто відповідають багатьом його пріоритетам, зокрема: збереження природничого та культурного середовища, підтримка добробуту місцевої громади, постачання туристам харчів з місцевих продуктів. Деякі власники агротуристичних господарств, розташованих поблизу природоохоронних територій, підтримують серед туристів проекологічні вимоги. У сільських місцевостях організовують відвідувачам багато додаткових послуг, що включають екотуристичні програми: кінні та велосипедні прогулянки, маршрути по знакованих стежках у національних і ландшафтних парках, природничі подорожі, збирання ягід та грибів. Але сільський туризм (агротуризм) і екотуризм відрізняються основними цілями використання вільного часу, їхня головна різниця полягає у базових мотивах подорожування.

Сільський туризм - це форма проведення вільного часу у вигляді стаціонарного відпочинку, тоді як базовою метою екотуризму виступає активне відкриття дикої природи, традицій і культури, їх глибоке пізнання й сприйняття [65].

Наведені вище поняття, пов'язані з сільським туризмом, знайшли застосування для визначення форм туристичного руху в Україні. Зокрема, відпочинок в українських селах можна визначити як "сільський зелений туризм". Він охопив широкий спектр форм відпочинку на селі: від стаціонарного відпочинку у сільській місцевості (власне сільський туризм), відпочинку у туристичних центрах і курортах, що розташовані у селищах і малих містах до відпочинку у сільських дворогосподарствах (агротуризм).

Визначення сільського руху як "зелений" туризм підкреслює його про-екологічну орієнтацію. Аграрний туризм у більшості країн розглядається як невід'ємна складова частина комплексного соціально-економічного розвитку села та як один із засобів вирішення багатьох сільських проблем. Важливим результатом розвитку агротуризму є розширення можливостей реалізації продукції особистого господарства, причому реалізації її на місці, і не як сільськогосподарської сировини, а як готових продуктів харчування після відповідної обробки і приготування. Досвід показує, що ті фермери або сім'ї, які приймають відпочиваючих, удосконалюють і структуру посівів у господарствах та на присадибних ділянках з урахуванням потреб гостей, розширюють асортимент овочевих культур, фруктових дерев, ягідників тощо, розвивають і урізноманітнюють присадибне тваринництво, заводять тепличне господарство, займаються мисливством, бджільництвом та рибальством.

Суть екологічного туризму зводиться до організації туризму в малозмінених людиною ландшафтах без заподіяння шкоди навколишньому середовищу. До таких ареалів розвитку екотуризму передусім належать території національних та ландшафтних парків, де пріоритетною складовою функціонування є організація турів у природу. Оскільки екотуризм і сільський зелений туризм спрямовані на збереження екосистем, то їм притаманні чимало спільних рис. Останнім часом навіть з'явилося нове поняття - екоагротуризм. Воно поєднує використання агроосель як головного об'єкта розміщення туристів, які користуються набором послуг сільського туризму й додатково - послугами екотуристичної пропозиції даної місцевості.

СЗТ здобув масового визнання в другій половині XX ст., коли населення великих міст постіндустріальних держав вже не могло обійтися без чистого повітря, екологічно привабливих малозаселених сільських територій. Попит на сільський відпочинок зумовлений також збільшенням вартості платних відпусток, зростанням освіченості громадян і розвитком транспортної інфраструктури, зокрема мережі швидкісних автобанів, залізниць, повітряних коридорів. Наприкінці XX ст. подолано останню перешкоду, що заважала масовому розвитку туризму в сільській місцевості країн Центральної Європи - необлаштованість об'єктів розміщення туристів. Цього вдалося досягти завдяки радикальним реформам у сфері агробізнесу, розвитку малого підприємництва й створенню мережі агроосель і агроготелів для прийому відпочиваючих.

Агрооселя виступає передумовою й основою туристичного продукту сільського туризму. На її базі формується пакет сукупних послуг клієнту: туристично приваблива місцевість, традиції та звичаї сільської гостинності у даній місцевості, історико-культурна спадщина, гастрономічне розмаїття тощо. Неабияке значення має суспільний імідж місцевості, а також сприятливі ціни. За визнанням експертів ІШУТО, сільський зелений туризм - найдинамічніший сектор світового туристичного господарства. Обсяги надання агротуристичних послуг у постіндустріальних країнах у 2-4 рази перевищують обсяги зростання готельної бази та курортного сервісу в цих країнах.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Менеджмент фермерських господарств» автора Горьовий В.П. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Соціально-економічне значення фермерського туризму в контексті розвитку сільських територій України“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДМОВА

  • ФЕРМЕРСЬКЕ ГОСПОДАРСТВО: ВІТЧИЗНЯНИЙ ТА ІНОЗЕМНИЙ ДОСВІД ФУНКЦІОНУВАННЯ

  • Фермерське господарство може бути створено однією особою

  • Види фермерських господарств

  • Нормативно правова база функціонування фермерських господарств

  • Державна підтримка розвитку фермерства в Україні

  • Фермерські господарства - середовище формування середнього класу на селі

  • Тема 2. Іноземний досвід менеджменту фермерських господарств

  • Державне регулювання фермерських господарств провідних країн світу

  • Фермерські господарства країн Європи: земельні питання

  • Формування ринку землі в Чехії, Словаччині, Югославії та Албанії

  • Особливості фермерського кооперування закордоном та умови підтримки його розвитку

  • Степові кооперативи Канади

  • Форми підтримки кооперації в ЄС

  • -Atlantique

  • Латинська Америка

  • Кооперативні об'єднання у країнах Скандинавії

  • ОСОБЛИВОСТІ ФУНКЦІОНУВАННЯ ФЕРМЕРСЬКИХ ГОСПОДАРСТВ В СУЧАСНИХ РИНКОВИХ УМОВАХ

  • Українська кооперація має 140-річну традицію

  • Сутність та роль кооперування фермерських господарств в ринкових умовах

  • Типи та види фермерських кооперативів

  • Особливості менеджменту фермерських кооперативів різних типів

  • Діяльність Міжнародної Благодійної Організації "Добробут громад" та Міжнародної Благодійної Фундації "Хайфер Проджект Інтернешенл" щодо участі фермерів та жителів сільських громад у Сільськогосподарських обслуговуючих кооперативах

  • Соціальний ефект кооперації в сільських громадах

  • Тема 4. Фермерські господарства у сільському туризмі

  • Соціально-економічне значення фермерського туризму в контексті розвитку сільських територій України
  • Проблеми розвитку агротуризму в Україні

  • Європейський досвід розвитку фермерського туризму

  • Сільський туризм як вид підприємницької діяльності

  • Основи організації фермерської гостинної садиби

  • Маркетинг гостинної садиби

  • Цінова політика гостинної садиби

  • Диверсифікація послуг фермерського туризму

  • ФЕРМЕРСЬКЕ ГОСПОДАРСТВО ЯК ОБ'ЄКТ УПРАВЛІННЯ

  • Державна аграрна політика: необхідність, суть, структура та принципи

  • Механізм ціноутворення та доходи фермерських господарств

  • Державне регулювання цін і доходів в аграрному секторі ринкової економіки

  • Тема 6. Управління трудовими ресурсами фермерських господарств та їх мотивація

  • Особливості мотивації праці у фермерському господарстві

  • Регулювання соціально-трудових відносин фермерського господарства на основі контракту

  • Управління трудовими ресурсами фермерського господарства

  • Удосконалення внутрішньогосподарських відносин та умов праці як фактор посилення привабливості фермерської праці

  • Пропозиції щодо мотивації зайнятості у фермерському господарстві

  • УПРАВЛІННЯ ФЕРМЕРСЬКИМ ГОСПОДАРСТВОМ В УМОВАХ ЖОРСТКОЇ КОНКУРЕНЦІЇ НА РИНКУ

  • Організаційні основи планування. Методи і етапи планування у фермерському господарстві

  • Загальна схема стратегічного планування у фермерському господарстві

  • Бізнес-планування

  • Загальна характеристика фермерського господарства

  • Опис продукту (послуги) фермерського господарства

  • Оцінка конкурентів

  • План виробництва фермерського господарства

  • Оцінка ризику для фермерського господарства.

  • Бюджетне планування у менеджменті фермерських господарств

  • Автоматизація процесу планування фермерського бізнесу

  • Тема 8. Маркетинг в системі управління фермерським господарством

  • Товар

  • Місце. Збут. Розподіл

  • Маркетингові стратегії для фермерського господарства

  • "Я сам"

  • Маркетингова товарна політика фермерського господарства

  • Інформаційне забезпечення маркетингових стратегій фермерських господарств

  • Форми організації агромаркетингу фермерських господарств

  • Система зернового маркетингу для фермерських господарств

  • Маркетингова програма фермерського господарства

  • Список використаної літератури

  • Глосарій