Ціни на сільськогосподарську продукцію проявляють тенденцію до зниження відносно інших цін. Про це свідчать дані світових ринків за останні 100 років. Однак чим зумовлений цей процес? Можлива така аргументація.
Під впливом закономірного зростання продуктивності сільськогосподарського виробництва крива пропозиції його продукції зміщується вправо. Однак зростання виробництва стикається з нееластичним (як за ціною, так і за доходом) попитом - і падіння відносних цін на сільськогосподарську продукцію стає неминучим.
Розглянемо основні віхи у динаміці світових цін на сільськогосподарську продукцію.
У середині XIX століття ціни на сільськогосподарську продукцію, зокрема на зерно, були стабільними та відносно низькими внаслідок того, що уряди країн Європи відмінили мита на імпорт. Можливо тому, що світова торгівля сільськогосподарською продукцією в той час була ще не дуже значною. Однак, починаючи з 1870 р., експорт зерна зі США швидко зростає. Крім того, зростає експорт зерна з Росії, Канади й Австралії. Як результат, у 1895 р. ціна на зерно в Європі зменшилась у два рази. Така ситуація загрожувала національному виробництву і тому в кінці XIX ст. уряди вдаються до відродження протекціонізму в сільському господарстві.
Майже у всіх країнах Європи вводяться підвищені мита на основні види сільськогосподарської продукції. Протекціоністські заходи дещо сповільнили падіння цін, але повністю цей процес не припинили.
Під час Першої світової війни зростає попит на продовольство. Як результат, підвищуються ціни на нього. В повоєнний період сільськогосподарське виробництво поступово збільшується, а ціни падають. До середини 1929 р. світові запаси пшениці становили 28 млн тонн, що перевищувало світовий річний експорт. Країни-експортери змушені були позбавлятися від надлишкових запасів за демпінговими цінами, внаслідок чого у 1932 р. ціни на пшеницю зменшуються майже удвічі. Уряди знову пускають у хід протекціонізм і перед Другою світовою війною ціни на зерно повертаються до рівня, який був перед Великою депресією.
В останні 50 років ціни на сільськогосподарську продукцію дещо зростають. Однак це зростання є наслідком швидше державного, а не ринкового регулювання розвитку аграрного сектора.
У нормальній ситуації збільшення ціни приводить до збільшення величини пропозиції та до зменшення величини попиту, і vice versa. Ці дві величини можуть знаходитися у рівновазі. Однак це не обов'язково.
Прикладом ринкової нерівноваги, характерним для деяких продуктів сільського господарства, є циклічні коливання навколо точки рівноваги. Циклічні коливання можуть виникнути за таких обставин:
• а) виробників так багато, що кожен із них має незначний вплив на всіх. Саме така ситуація відбувається у сільському господарстві;
• б) існує певне запізнювання, більш-менш однакове для всіх товаровиробників, між прийняттям виробничих рішень і відповідними змінами обсягу виробництва. Для землеробних культур це запізнювання становить один рік, для садових (яблуні, груші, вишні тощо) - 5-7 років, у свинарстві - менше року, у м'ясному скотарстві - 1,5-2 роки і т.д.;
• в) якщо вироблено продукцію, яка швидко псується, то її слід продати найближчим часом. Регулювати пропозицію такої продукції шляхом її складування невигідно. Це є основою для циклічності;
• г) на прийняття виробничих рішень великий вплив мають поточні ціни. Однак кожен виробник діє прагматично. Циклу не було б, якби більшість виробників діяли раціонально. В типовому циклі спочатку високі ціни стимулюють оптимістичні виробничі рішення більшості виробників. У результаті різко зростає ринкова пропозиція, ціни падають. За цієї обставини більшість виробників приймають рішення зменшити виробництво. Падіння пропозиції призводить до нового підвищення ціни і т.д. Графічно цей процес циклічних коливань навколо точки рівноваги ілюструє рис. 5.5.
Рис. 5.5. Павутиноподібна модель часової циклічності ціни Р і обсягів виробництва Q
На рис. 5.5 показано, що з часом Ь ціна Р і обсяг виробництва 0_ періодично змінюються в протилежних напрямах. Тривалість циклу від одного піку до наступного становить два виробничих періоди, тобто два роки для зернових культур.
На традиційному графіку "ціна - обсяг виробництва" (рис. 5.6) зростання ціни спочатку викликає збільшення обсягу виробництва. Далі цей обсяг стає надмірним відносно попиту - ціна падає. Потім скорочується виробництво та починається новий цикл.
Рис. 5.6. Павутиноподібна модель: повторювальний цикл
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Менеджмент фермерських господарств» автора Горьовий В.П. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Механізм ціноутворення та доходи фермерських господарств“ на сторінці 1. Приємного читання.
