Результативність навчально-педагогічної діяльності в значній мірі залежить від того, наскільки грунтовною є методична робота і наскільки глибоко педагогічний колектив розуміє навчально-виховний процес у всій його складності, в якій мірі володіє механізмами та закономірностями педагогічного впливу на студента.
Парадигма методичної роботи викладача завжди була актуальною проблемою дидактики вищої школи.
В сучасних умовах вона значно ускладнилась. Адже завжди вважалось, що викладач, як носій знань, передає їх студентам, і чим краще він знає свій предмет, тим краще засвоюють науку студенти.
Діяльність викладача сьогодні зводиться не стільки до передавання інформації студентам, скільки до уміння бути організатором її засвоєння, бути поводирем, управлінцем, менеджером у лабіринті знань. Для забезпечення цієї функції викладачеві необхідна дійова і постійна методична допомога. Дослідження негативних причин низького рівня викладання у вузі свідчить про недосконалу методичну культуру викладача та недостатнє опанування технологіями педагогічної праці.
Має бути системний підхід до моделювання навчального процесу. Організаційно це, передбачає: накопичення нових наукових знань в межах відповідного фаху, висунення на перший план методики і результатів наукових досліджень в технології галузі, інтенсивне впровадження комп'ютерних інформаційних технологій; підготовка викладача, його мислення до вирішення нестандартних завдань викладацької діяльності, погреба і вміння постійно самовдосконалюватись у застосуванні нових положень дидактики, педагогічних технологій, методики викладання.
Завдання підвищення ефективності навчальної та наукової роботи:
• забезпечення вільної траєкторії навчання на факультетах;
• продовження практики укладання міжнародних угод, в рамках яких здійснення обміну студентами та науково-педагогічними працівниками, забезпечення участі викладачів та студентів у розробці міжнародних наукових проектів, програм;
• організація процесу взаємного проходження стажування викладачів та студентів на базі ВНЗ Європи та ВНЗ України;
• продовження роботи щодо видання навчальних підручників, посібників, методичних рекомендацій, монографій (в т.ч. з грифом МОН України);
• використання у навчально-виховному процесі інноваційних форм та методів викладання навчальних дисциплін;
• сприяння широкому залученню студентської молоді до наукової роботи;
• організація різноманітних науково-практичних, методичних конференцій, семінарів, круглих столів;
• активізація самостійної роботи студентів як важливої форми здобуття знань, практичних умінь та навичок;
• забезпечення нерозривного зв'язку між теоретичним навчанням і втіленням знань, умінь та навичок у практичній діяльності;
• забезпечення дотримання умов гігієни навчальної праці, що дасть змогу студенту більш ефективно організувати та спланувати свою діяльність протягом конкретного проміжку часу;
• стимулювання наукової роботи студентів, викладачів вищих навчальних закладів.
Сучасні вузи будують методичну роботу викладача на основі різних форм її організації. Головні з них: індивідуальна робота викладача, стажування, семінари-практикуми, науково-практичні конференції, наукові звіти викладачів, педагогічні читання тощо.
Головною формою методичної діяльності викладача є індивідуальна робота, яка передбачає: самоосвіту, формування власного "Я – викладач", розробка методичного матеріалу для організації викладання. Документом, який враховує індивідуальну роботу викладача, є його індивідуальний план. У змісті його передбачено розділи:
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Менеджмент вищої освіти» автора Шоробура І.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Управління навчальною діяльністю у вищих навчальних закладах“ на сторінці 1. Приємного читання.
