Організація – це свідомий процес, спрямований на об'єднання та впорядковану взаємодію елементів або частин (людей, ідей, речей) у ціле, у результаті чого утворюється життєздатна, продуктивна, стійка система. Загальні питання об'єктивної необхідності організації будь-якої системи як взаємодії частин, що утворюють органічне ціле, розкриті А. А. Богдановим у його працях про технологію як про загальну організаційну науку. Організаційний підхід до дослідження будь-якої системи як об'єкта управління означає вивчення її з погляду внутрішньої структури і відношень з усіма зовнішніми системами. Необхідність організації визначається наявністю в елементах (частинах) системи (цілого) таких протилежних властивостей, як адаптивність один до одного та опір. "Елементи будь-якого цілого досліджуваного з організаційного погляду зводяться до активності в напрямі приєднання та протидії приєднанню". Ступінь же організованості цілого (систем) визначається поєднанням цих елементів. "Там, де стикаються активність та протидія, реальні результати залежать від способу поєднання тих і інших; для цілого результат збільшується на тій стороні, на якій з'єднання більш гармонійно і має менше суперечностей. Це означає більш високу організованість".
За О.М. Гірняком, організація – це соціальне утворення, яке об'єднує багато людей, діяльність яких має певну суспільнокорисну мету й певним чином координується.
Виділяють такі основні організаційні структури управління – лінійна та функціональна, лінійно-функціональна, матрична.
Лінійна структура управління складається із взаємоупорядкованих органів у вигляді ієрархічної драбини, піраміди підпорядкування.
Переваги лінійного управління:
• одержання підлеглими несуперечних між собою завдань і розпоряджень;
• повна відповідальність кожного керівника за результати роботи;
• простота, чіткість і зрозумілість взаємовідносин ланок і працівників управління;
• відсутність потреби у великому штаті управлінців.
Недоліки даної структури управління:
• вимагає високої компетентності лінійних керівників із усіх питань;
• наявність організаційної нерівності керівників через різні їхні статуси.
Функціональна структура управління базується на ієрархії органів, які забезпечують виконання кожної функції управління на всіх рівнях.
Функціональні структури – це такі базові форми побудови організації, у відповідності з якими працівники формуються у самостійні підрозділи, беручи до уваги подібність робіт, які вони виконують, чи видів діяльності, які закріплені за ними.
Лінійно-функціональна організаційна структура управління передбачає, що функціональні служби вищого рівня отримують повноваження управління аналогічними службами нижчого рівня, які знаходяться при лінійних керівниках.
Матрична структура управління має місце тоді, коли підприємство виготовляє продукцію однорідну за своїм призначенням, але з різними технологічними параметрами.
Переваги:
• можливість оперативного виконання усіх запитів в умовах змінної кон'юнктури;
• забезпечення потрібної гнучкості – проектні групи створюються, модифікуються і розпускаються у разі необхідності;
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Менеджмент вищої освіти» автора Шоробура І.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Функція організації“ на сторінці 1. Приємного читання.
