• 1. Концептуальні засади виховної роботи зі студентами
• 2. Організація виховної роботи зі студентами у вищому навчальному закладі
• 3. Органи студентського самоврядування
Концептуальні засади виховної роботи зі студентами
Суспільно-політичні та соціально-економічні зміни, що відбуваються в Україні, мають суттєвий вплив на діючу систему освіти. Зараз формується нова ідеологія і практика життєдіяльності сучасної школи як соціально-педагогічної системи. У 2001 році Міністерство освіти і науки спільно з Академією педагогічних наук України розробило Національну доктрину розвитку освіти України у XXI столітті, у якій зазначено, що реформування галузі передбачає передусім модернізацію управління освітою. Нова система управління повинна бути державно-громадською, враховувати регіональні особливості, орієнтувати освітній заклад на розвиток. Визначено головну мету і завдання, що постають перед навчальними закладами. Йдеться про збереження і розвиток культури, виховання патріотизму, соціальну і особисту відповідальність, формування активної життєвої позиції, збереження здоров'я, свідомої підготовки молоді до здійснення професійної кар'єри тощо. Модернізація системи освіти передбачає регулярне оновлення усіх її компонентів у зв'язку зі змінами, що відбуваються у сферах культури, економіки, науки і технологій. Тенденції і орієнтири становлення та розвитку нової системи української освіти, суттєві зміни у педагогічній теорії і практиці висувають перед керівниками навчальних закладів нові завдання.
Управління є тим важелем, тією рушійною силою, яка націлена на активізацію діяльності людини шляхом створення оптимальних умов для прояву та розвитку її творчого потенціалу. Керівнику освітнього закладу потрібно орієнтуватися у різноманітті сучасних, управлінських ідей, вивчати і успішно впроваджувати досягнення науки і перспективного педагогічного досвіду, організовувати творчу діяльність педагогів. У зв'язку з цим проблеми управління освітніми процесами визнані як гостро актуальні. Практика свідчить про недостатню готовність керівників закладів освіти до професійної управлінської діяльності, а саме до створення та управління виховними системами.
Виховна робота, що складається в освітніх установах, в даний час не забезпечує очікуваної результативності. Зокрема, неврегульовані виховні процеси, що стихійно складаються в освітніх установах, не лише призводять до зниження рівня вихованості тих, хто вчиться, але і до зростання бездуховності в молодіжному середовищі.
Отже, ці процеси, як і сама виховна робота освітньої установи, потребує впорядкування, в побудові цілісної структури управління. Зокрема, виникає необхідність не лише в розробці нової моделі виховної системи, але і визначенні змісту діяльності, всіх учасників педагогічного процесу з її формування і розвитку, створення таких умов, при яких ця діяльність забезпечувала б якісно вищий результат виховання молодої людини.
В умовах ствердження державності, розвитку демократії і розбудови відкритого полікультурного суспільства в Україні перед учителем та вихователем постають нові вимоги, спричинені широкомасштабними потребами підготовки нового покоління національно-свідомих громадян, захисників і будівників нової країни. Сучасним педагогам, як найбільш освіченій і морально чистій категорії фахівців, має бути притаманною найперше цивілізована національна зрілість, глибоке розуміння суті динаміки життя в країні і поза її межами, органічна потреба у повсякденній праці в освітніх установах на благо всіх і кожного зокрема. Національний педагог акумулює у собі такі якості, життєво важливі механізми яких найкраще сприяють підвищенню ефективності і результативності підготовки підростаючих поколінь до життя. В реальному житті це означає, що в освітян сьогодні мають бути сформовані об'єктивний і цільний науково-гуманістичний цивілізований світогляд, відданість ідеалам національного і світового гуманізму, почуття власного патріотичного обов'язку і відповідальності за долю Вітчизни.
Необхідно, щоб кожний педагог у своїй діяльності, прагнучи відродити і розбудувати національну школу, керувався критеріями знань, професіоналізму, усвідомлював власну відповідальність як за себе, так і за суспільство в цілому. В шкалі цінностей гуманітарної ступеневої підготовки педагогів на першому місці має постати гідність людини. Її повага до самої себе і до ближнього, гармонія з природою, навколишнім світом. Адже саме в діяльності педагога розпочинається олюднення усього простору соціальних відносин, визнання неповторності, самобутності кожної людини як вищої цінності демократичної держави. З метою посилення самоорієнтації спрямування діяльності педагогів на гуманістичні цінності, формування в них нових уявлень адекватних сучасному суспільству, важливим є збагачення їх знань предметами соціально-політичного характеру, соціальної психології, екології, економіки, політології, філософії і соціальної освіти.
У концепції діяльності вищих навчальних закладів чітко визначено загальну стратегію освітньої політики. Орієнтирами діяльності науково- педагогічного та студентського колективів є: соціальна спрямованість, змістовно орієнтована спрямованість, процесуально орієнтована спрямованість, особистісно орієнтована спрямованість. Однак вищеназвані освітні парадигми неможливо реалізувати без чіткої і цілеспрямованої виховної роботи. Тому виникла необхідність визначити у навчальних закладах концептуальні підходи до організації виховної роботи. При їх розробці слід врахувати державні, соціальні та особисті потреби, задоволення яких неможливе без всебічно вихованої особистості студента – майбутнього вчителя. Це потреби:
• молодої держави в педагогічних кадрах нової формації, сформованих на засадах гуманізму та демократизму, громадянської та національної культури, спроможних успішно вирішувати освітні проблеми власної країни та шукати шляхи поступу до світового освітнього простору;
• в оновленні й оздоровленні суспільства, які неможливо здійснювати без особистості вчителя-вихователя;
• у всебічно вихованому студентові – активному суб'єкті навчально- виховного процесу;
• в об'єднанні виховних зусиль усіх суб'єктів освітнього процесу навчального закладу для створення на його теренах педагогічно-організованого простору, відкритого для співпраці з іншими суб'єктами соціально-педагогічної взаємодії, спроможного не тільки протистояти деструктивному впливу середовища, а і впливати на нього з метою перевиховання;
• в усвідомленні усіма суб'єктами освітнього процесу виховання як соціально-особистісного феномену, організацію самовиховання та виховання через студентський колектив, організацію;
• у відході від авторитарних методів виховання;
• у визначенні ціннісних орієнтацій студентської молоді.
Органічним компонентом діяльності вищого навчального закладу є виховна робота. Необхідно ширше застосовувати нові форми та методи виховної роботи, зокрема щодо вивчення національних традицій, культурних надбань українського народу, усвідомлення цінностей та почуття національної гідності, виховання високої культури спілкування. Важливою складовою цього процесу є формування у студентської молоді бережливого ставлення до власної, особистої моральної відповідальності за свої рішення та вчинки, честі ділової людини.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Менеджмент вищої освіти» автора Шоробура І.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „УПРАВЛІННЯ ВИХОВНОЮ РОБОТОЮ В ВИЩОМУ НАВЧАЛЬНОМУ ЗАКЛАДІ“ на сторінці 1. Приємного читання.
