ПРИЙНЯТТЯ УПРАВЛІНСЬКИХ РІШЕНЬ

Менеджмент вищої освіти

• 1. Основні підходи до прийняття рішень.

• 2. Процес прийняття рішень.

• 3. Методи і способи прийняття рішень

• 4. Організація і контроль виконання рішень

Основні підходи до прийняття рішень

Менеджер у своїй роботі повинен розрізняти рішення за видами, а організація в цілому повинна мати визначений підхід до прийняття рішень.

Централізований підхід закликає до того, щоб якомога більша кількість рішень приймалася головним управлінням. Наприклад, навіть за надмірно централізованої системи деякі рішення про операції в банку можуть прийматися на більш низькому управлінському рівні. Так, менеджер середнього рівня може бути наділений відповідальністю і залучення консалтингових фірм для того, щоб визначити через поступове вивчення, як найкраще мінімізувати чергу споживачів, що формується з ряду ощадних відділів і позикових інститутів.

Децентралізований підхід заохочує менеджерів передавати відповідальність з прийняття рішень на найнижчий управлінський рівень. Цей підхід охороняє головних менеджерів від можливості потонути в дрібних деталях щоденних операцій. За децентралізованого підходу менеджер середнього рівня в банку, що був призначений спостерігати за рухом черговості, мав би значно більшу свободу дій під час вирішення виникаючих специфічних проблем. Одна з очевидних переваг децентралізованого підходу полягає в тому, що він дає більшу відповідальність і владу в прийнятті рішень людям з більш низьких рівнів управління.

У груповому підході до прийняття рішень менеджер і один або більше службовців працюють разом над однією проблемою. Індивідуальний підхід – це прийняття рішень тільки менеджером. Індивідуальний підхід має більшу перевагу тоді, коли часу на ухвалення рішення мало чи ухвалення групового рішення неможливо чисто фізично. З іншого боку, групове ухвалення рішення краще тоді, коли в менеджера є досить часу і засобів для прийняття рішення і його здійснення. Важлива перевага групового підходу полягає в тому, що він дає людині, що приймає рішення, шанс зібрати більше інформації з альтернативних варіантів рішення. Використання групового підходу базується на двох припущеннях:

• група приймає рішення легше, ніж одна особа;

• групове рішення легше здійснюється. Якщо групове рішення – це управлінське рішення, менеджер повинен вибрати в кожному конкретному випадку, чи залучати підлеглих до прийняття рішення, чи ні.

За системи участі менеджер опитує людей, що будуть задіяні в прийнятті рішення. Менеджер, що міркує про зміну графіка, може запитати думку робітників, що працюють за цим графіком. Успіх системи участі залежить від природи проблеми. Дозвіл працівникам брати участь у прийнятті рішення, що прямо зачіпає їхні інтереси, часто збільшує шанс здійснення цього рішення. З іншого боку, якщо рішення не торкається таких сторін, що мали б відношення до працівників, то їхня участь в ухваленні подібного рішення була б марною витратою часу. Система участі зв'язана з груповим підходом тим, що припускає залучення більше ніж однієї людини в процес прийняття рішення. Але це не те ж саме. У груповому підході група приймає рішення, і при цьому всі люди знаходяться разом. У системі участі менеджер залишає за собою право сказати останнє слово. Менеджер запитує думку людей, але всім їм не обов'язково збиратися разом. Система участі може бути розглянута як процес консультацій; людина, що приймає рішення, збирає інформацію і пропозиції, але вона швидше за все не буде залучати кого б то не було в сам процес прийняття рішення.

Однією із найслабших і найпростіших форм системи участі є "ящик пропозицій", у який службовцям пропонують кидати письмові пропозиції (підписані і ні) з конкретної проблеми, що пізніше прочитає і розгляне менеджер. Ті, хто вніс підписані пропозиції, можуть бути запрошені для прямої участі у вирішенні проблеми.

На одному з найвищих рівнів системи участі службовці створюють робочі групи, що в більшій мірі є самоврядуванням. Менеджери, які використовують систему, що не передбачає участь з боку, воліють збирати інформацію, оцінювати альтернативи і приймати рішення, не залучаючи до цього сторонніх.

За демократичного підходу рішення приймаються на користь більшості. Цей підхід рідко використовується в організаціях, тому що він веде до того, що голосуючі з кожного питання поділяються на "переможців” і "переможених". Крім того, демократичний підхід має схильність до конфліктів з ієрархічною побудовою більшості навчальних закладів.

Альтернативою йому є дорадчий підхід, що залучає багато людей у прийняття рішень і шукає компроміс між усіма думками. Дорадчий підхід, звичайно, використовується як форма групового підходу. Центром уваги є з'ясування точок зору якомога більшого числа людей, яких стосується це рішення, а потім з них формується загальна думка. Голосування тут часто

застосовується як метод знайти консенсус. Деякі спостерігачі помітили два негативних явища, що можуть виникнути в груповому процесі, перевага груп з однієї чи двох особистостей і "групове мислення".

Групове мислення – це процес, за якого у відповідь на соціальний тиск індивідууми погоджуються із загальним рішенням, навіть якщо не підтримують його, щоб уникнути конфліктів, а свою думку намагаються не висловлювати. У цих випадках рішення приймається порівняно невеликою групою, що бере участь, але носить статус установленого консенсусу. Прийняття рішень групою більш відкрито для зіткнення особистих думок, ніж за всіх інших підходів. Крім того, щоб проконтролювати переваги і недоліки групових рішень, менеджери повинні усвідомлювати, що іноді вони можуть бути збентежені результатами прояву особистої ініціативи.

Менеджери повинні знати, що використання групового підходу і системи участі припускає наступні очевидні переваги:

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Менеджмент вищої освіти» автора Шоробура І.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ПРИЙНЯТТЯ УПРАВЛІНСЬКИХ РІШЕНЬ“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДМОВА

  • Місце України в міжнародних рейтингах, що залежить під показників вищої освіти

  • Місце вищої освіти в економіці країни

  • Структура вищих навчальних закладів

  • Класифікація вищих навчальних закладів

  • Структурні підрозділи вищого навчального закладу

  • Форми навчання у вищих навчальних закладах

  • НОРМАТИВНО-ПРАВОВА БАЗА УПРАВЛІННЯ ВИЩИМ НАВЧАЛЬНИМ ЗАКЛАДОМ

  • Політика у сфері освіти та вищої освіти

  • Фінансування вищої освіти

  • ПРИНЦИПИ І МЕТОДИ УПРАВЛІННЯ ВИЩИМ НАВЧАЛЬНИМ ЗАКЛАДОМ

  • Методи управління вищим навчальним закладом

  • ФУНКЦІЇ УПРАВЛІННЯ

  • Функція планування

  • Функція організації

  • Функція мотивації

  • Функція контролю

  • Функції координації та регулювання

  • ПРИЙНЯТТЯ УПРАВЛІНСЬКИХ РІШЕНЬ
  • Процес прийняття рішень

  • УПРАВЛІННЯ ЯКІСТЮ ОСВІТИ

  • СУТНІСТЬ КОНФЛІКТУ ТА ЙОГО РІЗНОВИДИ

  • Характерні особливості конфліктів

  • СТИЛІ КЕРІВНИЦТВА В УСТАНОВАХ ОСВІТИ

  • Структура різних стилів керівництва

  • Джерела та чинники формування і вдосконалення стилю керівництва в освіті

  • КОМУНІКАЦІЇ

  • Міжособистісні та організаційні комунікації

  • ПСИХОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА КЕРІВНИКІВ ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ

  • Характеристика управлінської майстерності

  • ОСНОВНІ НАПРЯМИ ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПЕДАГОГІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ КЕРІВНИКА ВИЩОГО НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ

  • Організація педагогічного процесу та методичне забезпечення

  • Управління навчальною діяльністю у вищих навчальних закладах

  • Науково-педагогічні працівники вищого навчального закладу

  • НАУКОВО-МЕТОДИЧНА РОБОТА В ВИЩОМУ НАВЧАЛЬНОМУ ЗАКЛАДІ

  • Наукова робота в вищому навчальному закладі

  • Вища освіта і наука

  • УПРАВЛІННЯ ВИХОВНОЮ РОБОТОЮ В ВИЩОМУ НАВЧАЛЬНОМУ ЗАКЛАДІ

  • Організація виховної роботи зі студентами у вищому навчальному закладі

  • Органи студентського самоврядування

  • УПРАВЛІННЯ НАВЧАЛЬНИМ ПРОЦЕСОМ У ВИЩОМУ НАВЧАЛЬНОМУ ЗАКЛАДІ

  • Стандарти освітньої діяльності та вищої освіти

  • Стратегічні завдання системи управління вищим навчальним закладом

  • Впровадження системи управління якістю у вищому навчальному закладі

  • ТРУДОВИЙ КОЛЕКТИВ

  • Колектив як соціальний об'єкт управління

  • Управління соціально-психологічним кліматом колективу

  • Підвищення ефективності діяльності колективів

  • МЕНЕДЖМЕНТ ІННОВАЦІЙ

  • Різновиди інноваційної діяльності

  • ІНФОРМАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ ТА ЇХ ВИКОРИСТАННЯ В УПРАВЛІННІ ВИЩИМ НАВЧАЛЬНИМ ЗАКЛАДОМ

  • Програмно-апаратне забезпечення комп'ютерних інформаційних технологій

  • ДИСТАНЦІЙНА ОСВІТА

  • Проблеми і суперечності у впровадженні дистанційного навчання у вищій школі

  • Викладач-тьютор як суб'єкт дистанційного освітнього процесу

  • Провідні тенденції розвитку дистанційної освіти в Україні

  • ОРГАНІЗАЦІЯ ДІЛОВОДСТВА В ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ

  • МАРКЕТИНГ В ОСВІТІ

  • Значення маркетингу в галузі освіти

  • Кошторис і вартість освітніх послуг

  • Розробка стратегії маркетингу для навчальних закладів

  • Формування маркетингового комплексу для навчальних закладів "4Р": освітня послуга, ціна, розподіл, комунікації.

  • Маркетингові дослідження. Аналіз і прогноз ринку надання освітніх послуг

  • Маркетингові комунікації