Управління навчальною діяльністю у вищих навчальних закладах

Менеджмент вищої освіти

• навчальна робота (педнавантаження на кожний семестр);

• навчально-методична робота (розробка програм, лекцій, тестів, навчальних посібників тощо);

• науково-дослідна робота (напрям наукових досліджень, наукові статті, виступи на конференціях);

• організаційно-методична робота (стажування, відкриті лекції, консультації).

Реалізація потенціалу викладача здійснюється в конкретних умовах організації та управління процесом формування фахівців для відповідної галузі.

Педагогічна діяльність викладачів вищого навчального закладу спрямована на вирішення конкретних завдань формування спеціаліста, здійснюється в умовах навчально-педагогічного спілкування в межах особливо організованого освітнього процесу. Це певним чином визначає вимоги до професійної компетентності викладачів, яку потрібно розглядати у крайньому випадку в трьох аспектах. По-перше, в аспекті технології навчально-виховного процесу; по-друге, з позиції оцінки особистих якостей педагога; по-третє, з точки зору взаємовідносин викладача і студента, тобто педагогічного спілкування.

У технологічному відношенні педагогічна діяльність розпочинається з планування навчального процесу, з врахуванням державних стандартів до дидактичних одиниць та забезпечення змістового наповнення передбачених в робочих навчальних програмах занять: лекцій, семінарів, практичних робіт. На цьому етапі підготовки педагогічного процесу створюються умови його протікання в заданому напрямку. З цією метою вирішуються завдання: діагностика умов, прогнозування досягнень, планування розвитку процесу.

Основним етапом є здійснення педагогічного процесу, безпосереднє проведення занять. їх ефективність забезпечується дотриманням дидактичних принципів та організаційних технологій: вивчення навчальних завдань, сприйняття їх аудиторією, контроль за ходом викладання. На цьому етапі важливе значення мають зворотні зв'язки, які дають змогу знайти раціональне співвідношення педагогічного управління і самоуправління власною діяльністю з боку студентів.

І, накінець, останній етап – аналіз досягнутих результатів педагогічного процесу. Глибина аналізу кожного заняття забезпечується рівнем рефлексії педагога. Однією з проблем педагогічної діяльності є ситуація, коли педагог як професіонал, постійно працює сам з собою. Аудиторія – якого б віку вона не була, оцінює його передовсім за його особистісні якості і лише в другу чергу як професіонала. При цьому основа такої оцінки завжди суб'єктивна. Сам педагог має навчити студентів умінню планувати, організовувати і здійснювати свою діяльність, тобто повноцінно навчатись і спілкуватись. Практика свідчить, що найбільше помилок допускається тоді, коли педагог ігнорує діагностику прогнозування процесу. Такий процес нічого, крім втрати інтересу, часу, зусиль студентам не дає.

Особистісні якості викладача, безумовно, є найважливішим фактором педагогічної управлінської діяльності. До них можна віднести: цілеспрямованість, наполегливість, працелюбність, спостережливість, рефлексію, артистизм, ораторське мистецтво.

Саме особистісними якостями викладача визначається успішність, продуктивність і якість спілкування в освітньому процесі.

Оскільки викладач вищої школи – це, передовсім, дослідник, то його взаємодія зі студентами може і повинна знаходитись під впливом творчих мотивів та інтересів, що слугує ефективною основою педагогічної співпраці.

Другим рівнем управління у вищому навчальному закладі вважається кафедра. Саме на цьому рівні складається загальна система технології викладання конкретного блоку дисциплін.

Система викладання має формуватись викладачами на рівні кафедри за двома напрямами: оволодіння, педагогічними технологіями і формування окремої методики викладання кожної дисципліни. При цьому під поняттям "технології" розуміємо сукупність методів, засобів та прийомів, які забезпечують досягнення запланованого кінцевого результату, визначеної якості. Кафедра має постійно збагачувати викладачів сучасними досягненнями в технології навчання.

Стосовно методики, то тут потрібно розуміти будь-які конкретні механізми досягнення поставленої мети.

При цьому вони можуть відрізнятись і мати особливості у кожного педагога в межах загальної технології навчання.

Акцентуємо увагу на тому, що методика – це система засобів, своєрідне "ноу-хау", практика викладання, а викладання – це процес передачі знань. Цілком очевидним є те, що вибір методичних засобів навчання та дидактичних матеріалів на заняття залежить від специфіки навчальної дисципліни, контингенту студентів і головне: від творчості самого викладача. Останнє дає можливість, отримавши викладачем- початківцем необхідний запас педагогічних знань щодо методів і засобів навчання, в подальшому завдяки творчій роботі на їх базі створювати свої, характерні лише йому методики викладання, формувати і викладати авторські навчальні курси, розробляти методику викладання основних курсів лекцій, забезпечувати дидактичним, роздатковий, інформаційним матеріалом. Важливим напрямом роботи кафедри є виявлення інтегративних зв'язків між дисциплінами даної кафедри і блоками навчальних дисциплін, які закріплені за іншими кафедрами.

В основі міждисциплінарних зв'язків лежить логічна наступність дисциплінарно-тематичних розділів навчального плану, а також міждисциплінарні аспекти в певній мірі характерні для даного навчального курсу. Міждисциплінарний підхід дозволяє забезпечити міцне засвоєння матеріалу, а зв'язки між блоками дисциплін різних профільних кафедр дають можливість цілісного сприйняття наукової галузі, що вивчається. Все це створює сприятливі умови занурення студентів у контексті майбутньої професійної галузі, їх залучення до науково-дослідної діяльності.

Велике значення в роботі кафедри мае психологічний клімат у колективі. Якщо між викладачами існує взаєморозуміння, єдність професійних поглядів з основних напрямів діяльності кафедри: навчальної, навчально-методичної, науково-дослідної, виховної, то і результати роботи будуть високими. Зросте і рівень підготовки фахівців. Основою взаєморозуміння є єдині вимоги, єдині педагогічні цілі та завдання, які стоять перед кафедрою.

Третім рівнем управління освітнім процесом у вищому навчальному закладі є деканати факультетів, які виконують адміністративну і методичну роботу. Адміністративна робота зі студентами потребує постійного глибокого аналізу навчального процесу, обліку успішності та відвідування занять, контролю за ліквідацією академічної заборгованості студентів, а також вирішення їх соціально-побутових питань.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Менеджмент вищої освіти» автора Шоробура І.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Управління навчальною діяльністю у вищих навчальних закладах“ на сторінці 2. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДМОВА

  • Місце України в міжнародних рейтингах, що залежить під показників вищої освіти

  • Місце вищої освіти в економіці країни

  • Структура вищих навчальних закладів

  • Класифікація вищих навчальних закладів

  • Структурні підрозділи вищого навчального закладу

  • Форми навчання у вищих навчальних закладах

  • НОРМАТИВНО-ПРАВОВА БАЗА УПРАВЛІННЯ ВИЩИМ НАВЧАЛЬНИМ ЗАКЛАДОМ

  • Політика у сфері освіти та вищої освіти

  • Фінансування вищої освіти

  • ПРИНЦИПИ І МЕТОДИ УПРАВЛІННЯ ВИЩИМ НАВЧАЛЬНИМ ЗАКЛАДОМ

  • Методи управління вищим навчальним закладом

  • ФУНКЦІЇ УПРАВЛІННЯ

  • Функція планування

  • Функція організації

  • Функція мотивації

  • Функція контролю

  • Функції координації та регулювання

  • ПРИЙНЯТТЯ УПРАВЛІНСЬКИХ РІШЕНЬ

  • Процес прийняття рішень

  • УПРАВЛІННЯ ЯКІСТЮ ОСВІТИ

  • СУТНІСТЬ КОНФЛІКТУ ТА ЙОГО РІЗНОВИДИ

  • Характерні особливості конфліктів

  • СТИЛІ КЕРІВНИЦТВА В УСТАНОВАХ ОСВІТИ

  • Структура різних стилів керівництва

  • Джерела та чинники формування і вдосконалення стилю керівництва в освіті

  • КОМУНІКАЦІЇ

  • Міжособистісні та організаційні комунікації

  • ПСИХОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА КЕРІВНИКІВ ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ

  • Характеристика управлінської майстерності

  • ОСНОВНІ НАПРЯМИ ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПЕДАГОГІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ КЕРІВНИКА ВИЩОГО НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ

  • Організація педагогічного процесу та методичне забезпечення

  • Управління навчальною діяльністю у вищих навчальних закладах
  • Науково-педагогічні працівники вищого навчального закладу

  • НАУКОВО-МЕТОДИЧНА РОБОТА В ВИЩОМУ НАВЧАЛЬНОМУ ЗАКЛАДІ

  • Наукова робота в вищому навчальному закладі

  • Вища освіта і наука

  • УПРАВЛІННЯ ВИХОВНОЮ РОБОТОЮ В ВИЩОМУ НАВЧАЛЬНОМУ ЗАКЛАДІ

  • Організація виховної роботи зі студентами у вищому навчальному закладі

  • Органи студентського самоврядування

  • УПРАВЛІННЯ НАВЧАЛЬНИМ ПРОЦЕСОМ У ВИЩОМУ НАВЧАЛЬНОМУ ЗАКЛАДІ

  • Стандарти освітньої діяльності та вищої освіти

  • Стратегічні завдання системи управління вищим навчальним закладом

  • Впровадження системи управління якістю у вищому навчальному закладі

  • ТРУДОВИЙ КОЛЕКТИВ

  • Колектив як соціальний об'єкт управління

  • Управління соціально-психологічним кліматом колективу

  • Підвищення ефективності діяльності колективів

  • МЕНЕДЖМЕНТ ІННОВАЦІЙ

  • Різновиди інноваційної діяльності

  • ІНФОРМАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ ТА ЇХ ВИКОРИСТАННЯ В УПРАВЛІННІ ВИЩИМ НАВЧАЛЬНИМ ЗАКЛАДОМ

  • Програмно-апаратне забезпечення комп'ютерних інформаційних технологій

  • ДИСТАНЦІЙНА ОСВІТА

  • Проблеми і суперечності у впровадженні дистанційного навчання у вищій школі

  • Викладач-тьютор як суб'єкт дистанційного освітнього процесу

  • Провідні тенденції розвитку дистанційної освіти в Україні

  • ОРГАНІЗАЦІЯ ДІЛОВОДСТВА В ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ

  • МАРКЕТИНГ В ОСВІТІ

  • Значення маркетингу в галузі освіти

  • Кошторис і вартість освітніх послуг

  • Розробка стратегії маркетингу для навчальних закладів

  • Формування маркетингового комплексу для навчальних закладів "4Р": освітня послуга, ціна, розподіл, комунікації.

  • Маркетингові дослідження. Аналіз і прогноз ринку надання освітніх послуг

  • Маркетингові комунікації