На початок 2013/14 навчального року (для порівняння – на початок 2000/01 навч, р.) працювало 803 (979) вищих навчальних заклади (у т.ч. 167 (163) – приватні): 97 технікумів (309), 117 училищ (212), 245 коледжів (143), 198 університетів (106), 62 академії (59), 83 інститути (149), 1 консерваторія (1).
У 478 (664) вищих навчальних закладах 1-П рівнів акредитації 30,7 тис. педагогічних (38,0 тис.) та 86 (748) науково-педагогічних штатних працівників навчали 329,0 тис. студентів (528,0 тис.) (у т. ч.: молодших спеціалістів – 319,7 тис.; бакалаврів – 9,0 тис.; спеціалістів – 217 осіб; магістрів – 63 особи), в 325 (315) вищому навчальному закладі IIІ-ІУ рівнів акредитації 20,4 тис. педагогічних та 117,9 тис. (80,0 тис.) науково-педагогічних штатних працівників навчали 1723,7 тис. студентів (1402,9 тис.) (у т. ч.: молодших спеціалістів – 247,3 тис.; бакалаврів – 1063,2 тис.; спеціалістів – 273,3 тис.; магістрів -139,9 тис.).
У 2013/14 навчальному році було прийнято на початковий цикл навчання у вищі навчальні заклади: І-II рівнів акредитації – 93,9 тис. (190,1 тис.); Ш-ІУ рівнів акредитації – 348,1 тис. (346,4 тис.), випущено – 91,2 тис. (148,6 тис.) та 458,1 тис. осіб (273,6 тис.) відповідно.
Структура (рівнева, орієнтаційна, галузева) вищої освіти не відповідає МСКО-2011, МСКО-2013: галузі освіти і підготовки, світовій практиці передових систем вищої освіти. Це утруднює міжнародне співставлених розуміння, міжнародну стандартну рівнево-орієнтаційну і галузеву відповідну три- і чотирицифрову кодифікацію освітніх програм і освітніх кваліфікацій (досягнень).
Щодо рівневої організації, то не враховано існування (де-факто, а прийняттям закону про вищу освіту і де-юре) у національній вищій школ підготовки фахівців найвищих освітньо-наукових кваліфікацій – доктор; філософії і доктора наук (постдоктора в міжнародній інтерпретації). Нині понад 80 % аспірантів і докторантів готуються у вищій школі.
Щодо орієнтації програм і кваліфікацій вищої освіти, то ж запроваджено наскрізних (від бакалаврського до докторського рівнів) двох їхніх орієнтацій – академічної і професійної (прикладної).
Щодо галузевої структуризації, то вітчизняна вища освіта надто подрібнена на напрями (153) і спеціальності (близько 500) і не узгоджується із науковими спеціальностями (також близько 500). Потрібна розробити й упровадити переліки укрупнених освітньо-науково- інтегрованих галузей знань (29 за МСКО-2013) та спеціальностей (80 за МСКО-2013).
Окремий стратегічний напрям удосконалення структури сфери вищої освіти – її інституційна концентрація, укрупнення вищих навчальних закладів. Інституційна спроможність закладів має бути підсилена шляхом їх об'єднання в більш потужні. Нинішня мережа з 325 вищих навчальних закладів має бути скорочена удвічі, а більшість позабазових структурних підрозділів ліквідована.
Дій виправлення галузевої деформації вищої освіти не достатньо використовувати механізм державного замовлення, оскільки половину прийому студентів фінансує населення. Для усунення надмірно розпорошеності, паралелізму й дублювання, перекосів у підготовці фахівців з вищою освітою необхідно повною мірою застосувати інструмент ліцензування.
Класифікація вищих навчальних закладів
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Менеджмент вищої освіти» автора Шоробура І.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Структура вищих навчальних закладів“ на сторінці 1. Приємного читання.
