Структура вищих навчальних закладів

Менеджмент вищої освіти

На початок 2013/14 навчального року (для порівняння – на початок 2000/01 навч, р.) працювало 803 (979) вищих навчальних заклади (у т.ч. 167 (163) – приватні): 97 технікумів (309), 117 училищ (212), 245 коледжів (143), 198 університетів (106), 62 академії (59), 83 інститути (149), 1 консерваторія (1).

У 478 (664) вищих навчальних закладах 1-П рівнів акредитації 30,7 тис. педагогічних (38,0 тис.) та 86 (748) науково-педагогічних штатних працівників навчали 329,0 тис. студентів (528,0 тис.) (у т. ч.: молодших спеціалістів – 319,7 тис.; бакалаврів – 9,0 тис.; спеціалістів – 217 осіб; магістрів – 63 особи), в 325 (315) вищому навчальному закладі IIІ-ІУ рівнів акредитації 20,4 тис. педагогічних та 117,9 тис. (80,0 тис.) науково-педагогічних штатних працівників навчали 1723,7 тис. студентів (1402,9 тис.) (у т. ч.: молодших спеціалістів – 247,3 тис.; бакалаврів – 1063,2 тис.; спеціалістів – 273,3 тис.; магістрів -139,9 тис.).

У 2013/14 навчальному році було прийнято на початковий цикл навчання у вищі навчальні заклади: І-II рівнів акредитації – 93,9 тис. (190,1 тис.); Ш-ІУ рівнів акредитації – 348,1 тис. (346,4 тис.), випущено – 91,2 тис. (148,6 тис.) та 458,1 тис. осіб (273,6 тис.) відповідно.

Структура (рівнева, орієнтаційна, галузева) вищої освіти не відповідає МСКО-2011, МСКО-2013: галузі освіти і підготовки, світовій практиці передових систем вищої освіти. Це утруднює міжнародне співставлених розуміння, міжнародну стандартну рівнево-орієнтаційну і галузеву відповідну три- і чотирицифрову кодифікацію освітніх програм і освітніх кваліфікацій (досягнень).

Щодо рівневої організації, то не враховано існування (де-факто, а прийняттям закону про вищу освіту і де-юре) у національній вищій школ підготовки фахівців найвищих освітньо-наукових кваліфікацій – доктор; філософії і доктора наук (постдоктора в міжнародній інтерпретації). Нині понад 80 % аспірантів і докторантів готуються у вищій школі.

Щодо орієнтації програм і кваліфікацій вищої освіти, то ж запроваджено наскрізних (від бакалаврського до докторського рівнів) двох їхніх орієнтацій – академічної і професійної (прикладної).

Щодо галузевої структуризації, то вітчизняна вища освіта надто подрібнена на напрями (153) і спеціальності (близько 500) і не узгоджується із науковими спеціальностями (також близько 500). Потрібна розробити й упровадити переліки укрупнених освітньо-науково- інтегрованих галузей знань (29 за МСКО-2013) та спеціальностей (80 за МСКО-2013).

Окремий стратегічний напрям удосконалення структури сфери вищої освіти – її інституційна концентрація, укрупнення вищих навчальних закладів. Інституційна спроможність закладів має бути підсилена шляхом їх об'єднання в більш потужні. Нинішня мережа з 325 вищих навчальних закладів має бути скорочена удвічі, а більшість позабазових структурних підрозділів ліквідована.

Дій виправлення галузевої деформації вищої освіти не достатньо використовувати механізм державного замовлення, оскільки половину прийому студентів фінансує населення. Для усунення надмірно розпорошеності, паралелізму й дублювання, перекосів у підготовці фахівців з вищою освітою необхідно повною мірою застосувати інструмент ліцензування.


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Менеджмент вищої освіти» автора Шоробура І.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Структура вищих навчальних закладів“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДМОВА

  • Місце України в міжнародних рейтингах, що залежить під показників вищої освіти

  • Місце вищої освіти в економіці країни

  • Структура вищих навчальних закладів
  • Класифікація вищих навчальних закладів

  • Структурні підрозділи вищого навчального закладу

  • Форми навчання у вищих навчальних закладах

  • НОРМАТИВНО-ПРАВОВА БАЗА УПРАВЛІННЯ ВИЩИМ НАВЧАЛЬНИМ ЗАКЛАДОМ

  • Політика у сфері освіти та вищої освіти

  • Фінансування вищої освіти

  • ПРИНЦИПИ І МЕТОДИ УПРАВЛІННЯ ВИЩИМ НАВЧАЛЬНИМ ЗАКЛАДОМ

  • Методи управління вищим навчальним закладом

  • ФУНКЦІЇ УПРАВЛІННЯ

  • Функція планування

  • Функція організації

  • Функція мотивації

  • Функція контролю

  • Функції координації та регулювання

  • ПРИЙНЯТТЯ УПРАВЛІНСЬКИХ РІШЕНЬ

  • Процес прийняття рішень

  • УПРАВЛІННЯ ЯКІСТЮ ОСВІТИ

  • СУТНІСТЬ КОНФЛІКТУ ТА ЙОГО РІЗНОВИДИ

  • Характерні особливості конфліктів

  • СТИЛІ КЕРІВНИЦТВА В УСТАНОВАХ ОСВІТИ

  • Структура різних стилів керівництва

  • Джерела та чинники формування і вдосконалення стилю керівництва в освіті

  • КОМУНІКАЦІЇ

  • Міжособистісні та організаційні комунікації

  • ПСИХОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА КЕРІВНИКІВ ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ

  • Характеристика управлінської майстерності

  • ОСНОВНІ НАПРЯМИ ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПЕДАГОГІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ КЕРІВНИКА ВИЩОГО НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ

  • Організація педагогічного процесу та методичне забезпечення

  • Управління навчальною діяльністю у вищих навчальних закладах

  • Науково-педагогічні працівники вищого навчального закладу

  • НАУКОВО-МЕТОДИЧНА РОБОТА В ВИЩОМУ НАВЧАЛЬНОМУ ЗАКЛАДІ

  • Наукова робота в вищому навчальному закладі

  • Вища освіта і наука

  • УПРАВЛІННЯ ВИХОВНОЮ РОБОТОЮ В ВИЩОМУ НАВЧАЛЬНОМУ ЗАКЛАДІ

  • Організація виховної роботи зі студентами у вищому навчальному закладі

  • Органи студентського самоврядування

  • УПРАВЛІННЯ НАВЧАЛЬНИМ ПРОЦЕСОМ У ВИЩОМУ НАВЧАЛЬНОМУ ЗАКЛАДІ

  • Стандарти освітньої діяльності та вищої освіти

  • Стратегічні завдання системи управління вищим навчальним закладом

  • Впровадження системи управління якістю у вищому навчальному закладі

  • ТРУДОВИЙ КОЛЕКТИВ

  • Колектив як соціальний об'єкт управління

  • Управління соціально-психологічним кліматом колективу

  • Підвищення ефективності діяльності колективів

  • МЕНЕДЖМЕНТ ІННОВАЦІЙ

  • Різновиди інноваційної діяльності

  • ІНФОРМАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ ТА ЇХ ВИКОРИСТАННЯ В УПРАВЛІННІ ВИЩИМ НАВЧАЛЬНИМ ЗАКЛАДОМ

  • Програмно-апаратне забезпечення комп'ютерних інформаційних технологій

  • ДИСТАНЦІЙНА ОСВІТА

  • Проблеми і суперечності у впровадженні дистанційного навчання у вищій школі

  • Викладач-тьютор як суб'єкт дистанційного освітнього процесу

  • Провідні тенденції розвитку дистанційної освіти в Україні

  • ОРГАНІЗАЦІЯ ДІЛОВОДСТВА В ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ

  • МАРКЕТИНГ В ОСВІТІ

  • Значення маркетингу в галузі освіти

  • Кошторис і вартість освітніх послуг

  • Розробка стратегії маркетингу для навчальних закладів

  • Формування маркетингового комплексу для навчальних закладів "4Р": освітня послуга, ціна, розподіл, комунікації.

  • Маркетингові дослідження. Аналіз і прогноз ринку надання освітніх послуг

  • Маркетингові комунікації